• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види кримінальних покарань.

Кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який по­лягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання. Підставою кримінальної відповідальності згідно КК є склад злочину, тобто наявність у дії або бездіяльності особи всіх юри­дичних ознак злочину, визначеного кримінальним законом. Кримінальна відповідальність настає за протиправні діяння особи, які були нею вчиненні умисно або з необережності.

Кримінальне покарання - це засіб державного примусу, що застосовується судом при винесенні вироку до особи, яка скоїла злочин.

Покарання:

· є карою за вчинений злочин,

· має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі точного виконання законів, поважання правил співжиття,

· запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність( Ст. 50 КК).

Сутність покарання: позбавлення засудженого певних благ — волі, майна та примушування його до деяких дій чи втрат, в чому й полягає кара за вчинений злочин. Покарання завжди є персоні­фікованим, особистим і тягне за собою правові наслідки та су­димість.

Характерні ознаки кримінального покарання:

· визнання покарання заходом державного примусу;

· передбачено тільки кримінальним законом і застосовується за вчинення особою конкретного злочину як його правовий на­слідок;

· носить публічний характер (виноситься від імені держави);

· покарання полягає в передбаченому законом прав і свобод засудженого (кара як ознака покарання завжди повинна відповідати тяжкості злочину);

· негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця;

· призначення кримінального покарання і його виконання можливі тільки стосовно самого винного;

· будь-яке покарання тягне за собою судимість (ст. 88 КК).

Викладені ознаки відрізняють покарання від інших примусових заходів.

Покарання класифікують стосовно суб'єкта, до якого вони за­стосовуються, на:

За порядком призначення покарань ст.52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Основні покарання:

· громадські роботи (ст. 56 КК) – полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Цей вид покарання встановлюється на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше як 4 години на день;

· виправні роботи (ст. 57 КК);

· службові обмеження для військовослужбовців (ст.58 КК);

· арешт (ст. 60 КК);

· обмеження волі (ст. 61 КК);

· тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК);

· позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК);

· довічне позбавлення волі (ст.64 КК): замінило собою смертну кару, застосування якої допускалося КК 1960р. до 29 грудня 1999р. Конституційний Суд України визнав, що застосування смертної кари (розстрілу), суперечать Конституції України і тому не підлягають застосуванню. 22 лютого 2000р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про заміну смертної кари довічним позбавленням волі». Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років (ст. 87 КК).

Додаткові покарання:

· позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК);

· конфіскація майна (ст. 59 КК).

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові:

· штраф (ст. 53 КК);

· позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК).

Позбавлення волі — це головна міра покарання, що призначає­ться за тяжкі злочини. Карою при застосуванні цієї міри покаран­ня є обмеження свободи спілкування з родиною, реалізації грома­дянських прав тощо.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправно-трудових установах 4-х видів:

Вид виправно-трудової установи, де засуджений повинен від­бувати покарання, визначається судом із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного та інших обставин.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким, вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину.

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності:

· добровільна відмова від доведення злочину до кінця (ст. 17 КК);

· дійове каяття (ст. 45 КК);

· примирення з потерпілим (ст. 46 КК);

· щире розкаяння особи про вчинення злочину та наявність клопотання про передачу її на поруки (ст.47 КК);

· зміна обстановки (якщо під час розслідування вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного, а сама особо перестала бути небезпечною для суспільства – ст. 48 КК);

· закінчення строків давності (ст. 49 КК);

· спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, згідно ч.3 ст. 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»);

· акти амністії і помилування (ст. 85-87 КК).

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувачу вального вироку (ст. 80 КК): таким вважається закінчення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, у зв’язку з чим засуджений звільняється від виконання призначеної судом міри покарання. Особу не можна притягнути до кримінальної від­повідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки:

Давність не застосовується відносно осіб, які вчинили злочини проти миру і безпеки людства.

Читайте також:

1. Виконання органами прокуратури звернень про правову допомогу у кримінальних справах.
2. Використання матеріалів ОРД як приводів і підстав для порушення кримінальної справи, проведення невідкладних слідчих дій та як доказів у кримінальних справах
3. Згідно зі ст. 323 ЦПК касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
4. Кримінальне покарання. Поняття і ознаки. Система кримінальних покарань
5. Кримінальних справ
6. Надання правової допомоги у кримінальних справах
7. Організація роботи слідчих ОВС у галузі міжнародного співробітництва і надання правової допомоги у кримінальних справах.
8. Питання 1. Мета і завдання надзору в установах виконання покарань.
9. Питання 1. Поняття законності та її основні принципи в процесі забезпечення режиму виконання і відбування покарання в установах виконання покарань.
10. Питання 2. Сутність режиму виконання і відбування покарання в установах виконання покарань.
11. Питання 3. Основні елементи режиму виконання і відбування покарання в установах виконання покарань.

Переглядів: 2712