Поняття рецидиву злочинів

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Розділ ХУ ККУ присвячений особливостям кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Неповнолітні – це особи які досягли віку кримінальної відповідальності (16 чи для деяких випадків 14 років), але яким ще не виповнилося 18 років.

До неповнолітніх, визнаних судом винними у вчинені злочину можуть застосовуватися такі основні покарання:

· Штраф – до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлюється тільки тоді, коли в неповнолітнього є власне майно чи власний дохід.

· Громадські роботи – від 30 до 120 годин (не більше 2 годин на день)

· Виправні роботи – від 2 місяців до 1 року з відрахуванням в доход державі від 5 до 10 % зарплати

· Арешт – (з 16 років) від 15 до 45 діб

· Позбавлення волі на певний строк – не більше 10 років (в виключних випадках - 15), не може застосовуватися якщо злочин вчинений вперше та є невеликої тяжкості.

В якості додаткових покарань можуть застосовуватися штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

При призначенні покарання неповнолітньому суд обов’язково враховує умови життя, оточення, виховання, вплив дорослих, рівень розвитку неповнолітнього.

При звільненні неповнолітнього від відбуття покарання з випробуванням їм встановлюється іспитовий строк від 1 до 2-х років, суд може покласти на певну особу спостерігання та виховання неповнолітнього.

Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості, внаслідок його щирого каяття суд може замість покарання застосувати до нього такі заходи виховного характеру, як: застереження, обмеження дозвілля, передача під нагляд батьків, трудового колективу, покладення на неповнолітнього (з 15 років) зобов’язання відшкодувати майнові збитки, направити на строк до 3 років до спеціальної навчально-виховної установи для дітей.

Поняття рецидиву (лат. recidivus – той, що відновлюється) злочинів визначається у розділі VII ККУ «Повторність, сукупність та рецидив злочинів».

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст. 34 ККУ).

Згідно зі ст.88 ККУ особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Ознаки рецидиву:

- судимість за попередній умисний злочин;

-наявність будь якого нового умисного злочину.

Рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених ККУ.

Залежно від характерузлочинів рецидиви поділяють на:

- загальній рецидив: коли особа, яка має судимість за умисний злочин, здійснює інший за формою та об’єктом умисний злочин;

- спеціальний рецидив:коли особа, яка має судимістьза умисний злочин, знову вчиняє такий самий умисний злочин або спільний за об’єктом посягання. Спеціальний рецидив впливає на кваліфікацію злочину та посилення кримінальної відповідальності;

- пенітенціарний:коли особа під час відбування покарання за скоєний умисний злочин, знову вчиняє злочин.

Залежно від кількості судимостей розрізняють рецидиви: простий(дві судимості) та складний (три і більше судимостей) Попередня судимість впливає на вибір виду кримінально-виконавчої установи, а також враховується при вирішенні питання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види покарань за ККУ.	\|	Обставини, що виключають злочинність діяння.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.