• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порівняння 3х видів прогнозування обсягу наданих послуг, одиниць.

Рис. 2.1. Порівняння 3х видів прогнозування обсягу наданих послуг.

Декорування приміщень пов’язано з різними сферами діяльності. Тому найоптимальнішим планом розвитку у майбутньому для підприємства є стратегія горизонтальної диверсифікації. Підприємство може виробляти послуги та товари, які зацікавлять вже існуючих споживачів, але не повторюють вже існуючий асортимент послуг. Наприклад, це можуть бути товари художнього оформлення і декорування власного виробництва, власні дизайнерські меблі на замовлення, поширення асортименту послуг за рахунок архітектурно-дизайнерської сфери, послуги безпосереднього виконання роботи, тобто будівельне та ремонтне обслуговування, тощо. За своїми якостями такі послуги є супутніми до вже існуючих і будуть гарно доповнювати одна одну.

Таким чином, правильний підхід до організації маркетингових досліджень та комунікацій дає можливість підприємству розвиватись та зростати у майбутньому.

3.3. РОЗДІЛ “План виробництва”

Основою планування виробництва є план маркетингу, який містить інформацію про потенційний попит ринку, можливі обсяги збуту, сегменти ринку, його структуру. Інформація, яка наводиться у виробничому плані, в подальшому використовується для побудови графіків поставок, складання кошторису операційних витрат, планування доходів і грошових потоків.

При плануванні виробничої програми фірма має враховувати: дані про роботу у звітному періоді; прогноз потреби у продукції кожного виду; результати власного вивчення попиту на продукцію; наявність державного замовлення на виготовлення продукції; наявність договорів на виробництво й поставку продукції (власний портфель замовлень); ринкові ціни на основні види продукції; дані про незавершене виробництво та залишки готової продукції на складі, якщо такі є.

План виробництва продукції має структуру (рис.3.1).

	План виробництва продукції
Виробнича програма	Матеріальне забезпечення виробництва	Технічне забезпечення виробництва
- обсяг виробництва і реалізації; - залишки готової продукції на складі; - обсяг товарної продукції; - обсяг валової продукції	- матеріальні ресурси (сировина, матеріали, комплектуючі, паливно-мастильні матеріали тощо); - енергетичні ресурси (електроенергія, тепло, пара, газ тощо)	- стадії технологічного процесу та основні вимоги до виробництва; - необхідне устаткування; - розміщення устаткування на наявних площах; - завантаженість устаткування; - графік ремонтно-профілактичних робіт

Рис. 3.1. Структура виробничого плану.

Формування виробничої програми полягає в обчисленні вартісного вираження плану з виробництва і збуту продукції, і знаходженні обсягів товарної, валової та реалізованої продукції.

Виробнича програма підприємства розраховується на основі його наявних виробничих потужностей в розрізі номенклатури виро­бів та послуг, для яких визначений режим найбільшого сприяння на ринку даного виду продукції і послуг, а також визначений обсяг продукції, який спроможний «поглинути» відповідний сегмент рин­ку.

Впл = Кр*ФРЧ/Nчi,

де Кр – кількість працівників, що зайняті виконанням планового завдання, осіб

ФРЧ – фонд робочого часу одного працівника, год

Nчi – норма часу на виконання завдання, год

Розрахунок обсягу реалізації ( РП) здійснюється виходячи із кількос­ті продукції, що випускатиметься, та ціни, яка визначається попитом на цю продукцію ( табл.3.1).

РП = Впл*Цвир,

де Цвир – ціна виробу, грн

Таблиця 3.1

Запланований обсяг реалізації продукції

Основою розрахунків потреби в матеріальнихресурсах, як і у традиційному плануванні діяльності фірми, є норми витрат, які розробляються щодо основних та допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, а також до споживаних паливних та енергетичних ресурсів.

Так, кількісна потреба виробництва в і-му виді матеріальних ресурсів (М_і) визначається добутком відповідної норми витрат (N_і) на кількість продукції (К_і), яку за виробничою програмою планується виготовити за певний період часу:

М_і = N_і * К_і .

Для визначення суми грошей (В_і), потрібних на розраховану вище кількісну потребу у певному матеріалі, потрібно помножити М_і на ціну (Ц_і) відповідного і-го матеріального ресурсу:

В_і = М_і * Ц_і

Загальна ж потреба у грошових ресурсах на основне виробництво (В_заг) визначається як сума витрат на кожен вид матеріалів:

,

де m – загальна кількість видів матеріалів, яких потребує виробництво.

Загальна потреба виробництва в електроенергії для технологічних цілей (Е_технол) розраховується з урахуванням сумарної активної потужності устаткування усіх діючих одиниць обладнання, кількості годин роботи устаткування, а також з урахуванням коефіцієнтів втрат електроенергії в мережі та електродвигунах:

Е_технол = ,

де N_і – годинне споживання електроенергії двигуном одиниці устаткування в і-му цеху (фізична потужність, кВт/год); К_і – кількість одиниць устаткування в і-му цеху; Т_і – час роботи устаткування протягом планового періоду (год); k₁ – коефіцієнт втрати електроенергіїв мережі; k₂ – коефіцієнт втрати електроенергії в двигунах устаткування; n – кількість виробничих підрозділів, де споживається технологічна електроенергія.

Загальна потреба в електроенергії для освітлення всієї виробничої площі (Е_{заг осв}):

Е_{заг осв} =,

де Н_і – норматив витрат електроенергії на освітлення 1 м² площі і-го приміщення протягом години; S_і – освітлювальна площа і-го приміщення (в м²); Т_осв – освітлювальний період (у днях); t_і – час освітлення і-го приміщення протягом доби (в годинах); m – загальна кількість освітлювальних приміщень виробничого та невиробничого призначення.

Щодо технічного забезпечення, то кількість основного устаткування і-го виду (К_і) визначається за формулою:

,

де Т_і – трудомісткість здійснення і-го виду робіт (машино-годин); Ф_еф – ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування за певний період часу.

Порядок розробки плану виробництва:

1. Вибір місцерозташування підприємства.

2. Визначення планового випуску продукції.

3. Обгрунтування схеми технологічного процесу.

4. Визначення потреби в основних фондах підприємства.

5. Обгрунтування вартості матеріальних витрат.

ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ РОЗДІЛУ “ПЛАН ВИРОБНИЦТВА”

Процес надання послуг передбачає використання різної продукції. А точніше, враховуючи специфіку роботи конкретного підприємства, декоратор підбирає різні матеріали, які потім буде використано на об’єкті (офісі, квартирі). Після розробки проекту, спеціаліст шукає фірми, фабрики та магазини, у яких в наявності є потрібна продукція. Надає інформацію замовнику, щодо виду, ціни, кількості, якості та терміну постачання.

Таблиця 3.2

Читайте також:

1. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
2. Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
3. Агрегатний індекс фізичного обсягу
4. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженні.
5. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
6. Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
7. Аналіз собівартості окремих видів продукції.
8. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
9. Багатокрокове прогнозування
10. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
11. Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів.
12. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.

Переглядів: 687