Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тероризм

ПЛАН

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

6.1. Соціально – політичні небезпеки

6.1.1.Соціально – політичне середовище

6.1.2. Конфлікти

6.1.3. Війни

6.1.4. Тероризм

6.1.5. Злочинність

6.2. Природно – соціальні небезпеки

6.2.1.Соціальні хвороби

6.2.2. Грип

6.2.3. Вірусний гепатит

6.2.4. Туберкульоз

6.2.5. Харчові захворювання

6.2.6. Захворювання, які передаються статевим шляхом

6.2.7. Онкологічні захворювання

6.2.8. Синдром набутого імунодефіциту

6.3. Соціально – природні небезпеки

6.3.1.Алкоголізм

6.3.2. Тютюнокуріння

6.3.3. Наркотики та наркоманія

Література

1. Скобло Ю. С., ЦапкоВ.Г., Макаренко Д.І. Безпека життєдіяльності Львів.: Афіша. 2001.- 255 с.

2. Джигерей В.С. Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності Львів.: Афіша. 2001.- 255 с.

3. Скобло Ю.С. Безпека життєдіяльності Вінниця.: Нова книга. 2000.- 368 с.

4. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. Безпека життєдіяльності Київ.: Кондор. 2003. 424 с.

5. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності Київ.: Атіка. 2001. 304 с.

6. Скобло Ю.С., Цапко В.Г., Мазаренко Д.І., Тіщенко Л.М. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Київ.: Знання, 2004. – 397 с.

7. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Київ.: Професіонал, 2004.

8. Бедрій Я.І., Нечай В.Я. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Львів.: Магнолія, 2007. – 499 с.

6.1. Соціально – політичні небезпеки

6.1.1.Соціально-політичне середовище

Існують такі сфери суспільного життя: матеріальна, суспільно -політична, духовна та культурно-побутова.

Матеріальна сфера це така, що охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Соціально-політична сфера включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільств – класові, національні, групові, міждержавні. Саме ця сфера охоплює такі явища і процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, громадські організації.

Духовна сфера – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої, перетворення на індивідуальний духовний світ людини.

Культурно-побутова – це такі явища. як виробництво культурних цінностей, життя сім’ї, побутові проблеми, освіта виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя взаємо пов’язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини. Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування. Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші. В основі суспільних відносин лежать індивідуально - суспільні інтереси і потреби людей. В суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.

6.1.2. Конфлікти

Усе історичне суспільство є конфліктне. У цьому зв’язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Люди конфліктують з різних причин – економічних, політичних, соціальних екологічних, моральних, релігійних, ідеологічних тощо. Конфлікти бувають між країнами і народами, соціальними верствами й націями, підприємствами та установами, робітниками і адміністрацією, підприємцями та екологами, студентами й викладачами, чоловіками та жінками, молодшим і старшим поколінням.

Сучасне нерозв’язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.

Соціально - політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і об’єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Соціальні конфлікти бувають політичними (конфліктують політичні системи), соціальні (конфліктують соціальні системи), економічні (конфліктують економічні системи).

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно стає соціально-політичним.

Об’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави.

Суб’єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури.

Помітне місце зараз посідає один з різновидів соціального конфлікту – міжетнічний.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

6.1.3. Війни

Війна - це збройна боротьба між державами, їх коаліціями або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня сутність політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя . На сьогодні у світі є понад 50 000 ядерних бойових головок – на підводних човнах, на літаках, на кораблях та в спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тринітротолуолу, тобто силі, яка в 160 000 разів перевищує силу вибуху, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915 року на півночі Іпру в Бельгії. Цей хімічний напад прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні.

Під час Другої світової війни німецьке командування застосувало біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. В 1943 – 1944 роках на шляхах наступу радянських військ у спеціальних концтаборах створювались епідемічні осередки. Сюди привозили хворих і розміщували їх серед здорових людей.

І хоча рішеннями ООН проголошена перемого над чумою, віспою, в світі існують лабораторії де проводяться роботи з біологічними засобами.

У ХХ столітті військові дії проводились досить активно. З часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22 – 25 мільйонів осіб.

Протягом двадцятого століття досить швидко зросла кількість загиблих у війнах мирних громадян, з 5% від кількості усіх загиблих у Першій світовій війні до 75% - у другій та 80 – 90% в 150 подальших малих війнах.

Врятувати і зберегти сучасний світ неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

Кримінальний кодекс України передбачає:

Публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років (стаття 436).

Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту а також участь у змові, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років (стаття 437).

Ведення агресивної війни або агресивних дій карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років (стаття 437).

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань – тобто тероризм. Слово тероризм походить від латинського terror, що означає страх, залякування. В наш час терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманній спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Тероризм можна визначити як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна класифікувати тероризм як біологічний, ядерний, інформаційний тощо.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

напади на державні або промислові об’єкти, які приводять до матеріальних збитків, а також є ефективними засобом залякування та демонстрації сили;

захоплення державних установ або посольств, що супроводжується захопленням заручників, та викликає серйозний громадський резонанс;

захоплення літаків або інших транспортних засобів. Політичною мотивацією може бути звільнення з тюрми товаришів по партії, кримінальною – вимога викупу;

насильницькі дії проти особистості жертви для залякування або в пропагандистських цілях;

викрадення з метою політичного шантажу або для збагачення;

політичні вбивства – це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби. В розумінні терористів вбивства звільняють народи від тиранів;

вибухи або масові вбивства розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей;

розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою, бубонною чумою тощо.

До 80-х років ареною активного терору залишалася Європа. В Європейських аеропортах терористи захоплювали літаки, від їх рук гинули політичні діячі. На її території існують такі терористичні організації як італійські “Червоні бригади”, німецьке “Відділення Червоної Армії”, бакська ЕТА, Ірландська республіканська армія (ІРА), які за допомогою крові та терору намагаються вирішити “національне питання”.

Особлива ситуація склалася у Росії у зв’язку з Чечнею, яка стала одним з центрів світового мусульманського тероризму.

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу, насамперед для багатоконфесійних держав планети. Експерти попереджають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспільстві, можуть набути глобальних розмірів і накрити хвилею терактів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундаменталісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому числі і кривавими методами проти своїх супротивників в різних регіонах Земної кулі. На близькому сході – це представники палестинських угруповань “Хамас”, бойовики правого крила ФАТХа “Танзім”. В Афганістані – це представники організації Усами бін Ладена “Аль-Каїда”. Головною ціллю для терористичних акцій фундаменталістів являються США.

Внаслідок неможливості країн з екстремістською чи релігійно-екстремістською державною ідеологією вести проти інших країн війни старого типу, таких як Друга світова або ”холодна”, екстремістські угрупування цих країн неминуче повинні були звернутися до “зброї слабких” – терору, а глобалізація світу також неминуче повинна була надати їх діям глобального характеру, тобто привести до світової терористичної війни. Ця війна почалася давно, але світ помітив це 11 вересня 2001 року після трагедії в Нью-Йорку та Вашингтоні.

В Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині – це “кримінальний тероризм” в середині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території Україні.

Кримінальний кодекс України передбачає:

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу та прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів ... караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років (стаття 258).

6.1.5. Злочинність

Глобальна злочинність – це гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку, Останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких – це убивства, насильства, викрадення людей тощо.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством. Для збільшення ефективності самозахисту існує зброя. Найдешевшим і доступним засобом зама захисту є газовий аерозольний балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Більш серйозним засобом є газовий пістолет, Для придбання, збереження і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-ти річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за стеном здоров’я може володіти указаним засобом самооборони.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя , але ця зброя досить громіздка і головне – не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Їх застосування дуже просте: висмикнути дротик і брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати гучні і пронизливі звуки. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного крику й вимкнути його, не знаючи секрету, практично не можливо.

6.2. ПРИРОДНО-СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ

6.2.1. Соціальні хвороби

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на виробництві та в побуті. Біологічне забруднення пов’язане з присутністю у воді, повітрі і грунті патогенних мікроорганізмів, личинок та лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія - це масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Розповсюдження епідемії на населення всіх або більшості континентів Земної кулі називають пандемією.

Окрім того розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби. Це захворювання людини, виникнення та розповсюдження яких пов’язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами.

Таким чином, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо. В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Небезпеки техногенного характеру	\|	Туберкульоз

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.