• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Туберкульоз

Грип

Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, яка виникає як епідемія щорічно. В розвинених країнах грип в залежності від сезону займає перше або друге місце в статистиці причин смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значимості впевнено утримує першу позицію серед всіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн. осіб на рік, що приблизна складає 95% серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії епідемія грипу була в 1889р., інша, що охопила майже всю Європу в 1918 – 1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, Д, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконгський, китайський). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1 – 2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильній головній біль, біль в м’язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією, наприклад, пневмонією, запаленням легенів тощо, яка може призвести до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, мозку та мозкових оболонок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується біля 2 млн.

Захворювання від грипу легше попередити, ніж вилікувати. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Одним з найефективніших засобів профілактики грипу в світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. При їх застосуванні захист від захворювання досягає рівня 90 – 98%.

5.2.3. Вірусний гепатит

Гепатити – це одна з найпоширеніших вірусних інфекцій у світі. Відомо як мінімум сім збудників захворювання – A, B, C, D, T, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найбільш розповсюджений і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб “брудних рук”, пов’язаних з нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі можуть вилікуватися вже через два тижні.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, їм вражено 350 млн. планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією в організмі й важкими наслідками такими, як цироз і рак печінки. Достатньо сказати, що рак печінки в 9 з 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму – кров, слину, статеві секрети. Ризик з’являється коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до здорової при статевих контактах, ін’єкційному вживанні наркотиків, переливанні крові та її компонентів, від інфікованої матері до її дитини при вагітності та пологах, при нанесенні татуювання, пірсінзі та інших немедичних процедурах, коли ушкоджується шкіра та слизові оболонки. Стовідсотковий результат заразитися дають переливання крові та статеві контакти та ін’єкційне вживання наркотиків.

Вірус гепатиту В здатний тривалий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту ослаблення захисних реакцій організму. Активізацією вірусу викликають простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків.

Вірус С, який спеціалісти називають “ласкавим вбивцею”, - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важким ураженням печінки. Носіями гепатиту С в світі являються 150 млн. осіб. Зараження гепатитом С відбувається аналогічно зараженню гепатитом В. Але найчастіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, особлива при переливанні крові.

В наш час на гепатит хворіє 2 млрд. чоловік – це майже кожен третій мешканець планети. Щорічно від гепатиту помирає 2 млн. чоловік. Дуже багато людей хворіють хронічно. Ті, що одужують, до кінця життя відчувають наслідки захворювання.

Щоб запобігти цій небезпечній хворобі необхідно мити рука перед вживання їжі, кип’ятити воду, обливати кип’ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуватися презервативами, застосовувати індивідуальні засоби захисту ввід захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В є вакцинація.

Туберкульоз (сухоти) – це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Збудником цього захворювання є туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання, а й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції є хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м’яса від хворої на туберкульоз худоби. Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є підвищення температури, потовиділення ночами, погіршенням сну і апетиту, втрата ваги, дратливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Кінець ХХ сторіччя та початок ХХ1 ознаменувалися поверненням туберкульозу, особливо в східноєвропейських країнах. Україна не стала винятком, за офіційними даними, в 2000 році виявлено 30 тис. нових випадків захворювань на туберкульоз., 11 тис. наших співвітчизників пішли з життя через цю хворобу. В 1995 р. в Україні офіційно оголошена епідемія туберкульозу. Епідеміологічна ситуація загострюється і соціально-економічними негараздами, міграційними процесами, наркоманією, поширенням СНІДу, а також послабленням контролю за виконанням протитуберкульозних заходів. Понад 122 тис. осіб в Україні хворі на активну форму туберкульозу. За останні 10 років захворюваність на туберкульоз зросла в 1,8 рази і в 2000 році досягла показників 60,2 на 100 тис. населення. Смертність за цей період збільшилася в 2,7 рази і становить 22,3 на 100 тис. Більш як 65% хворих, у яких вперше виявили туберкульоз, є соціально незахищені люди: бездомні, безробітні, студенти, учні, пенсіонери, мігранти, особи, які звільнились з місць ув’язнення.

У світі щорічно з’являється не менше 8 млн. хворих на туберкульоз і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ кількість хворих у найближчі часи може зрости до 90 млн., 30 млн. з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 р. ВООЗ оголосила цю хворобу “глобальною небезпекою для людства”.

Для запобігання захворюванню на туберкульоз насамперед необхідне щеплення.

6.2.5. Харчові захворювання

Кишковий тракт людини – це природне місце існування багатьох видів бактерій, більшість з яких при звичайних умовах не шкідливі. Однак багато з них являються небезпечними патогенними мікроорганізмами. До них належать збудники черевного тифу, дизентерії, холери і сальмонельозів.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння.

Харчовими інфекціями є холера та дизентерія. Захворювання на холеру чи дизентерію виникають при активному розмноженні збудників і утворенні в організмі їх токсинів. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково кишкових захворювань. Їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини, наприклад, в шлунково – кишковий тракт, де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, вживаються людьми кожного дня.

Збудниками харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових отруєнь здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2 ... 24 години після вживання їжі можуть виникнути блювоти, різкі болі и ділянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стофілококи.

Токсикоінфекції викликаються різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Такі харчові токсикоінфекції називаються сальмонелозами. Ця група захворювань посідає проміжну позицію між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно отруєнням, як гострі шлунково кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і в організмі людини.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.

6.2.6. Захворювання, які передаються статевим шляхом

В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які перелаються статевим шляхом. В цю кате­горію входять декілька груп, наприклад:

хвороби, які викликають віруси, - генітальний герпес, СНІД, вірусні гені­тальні бородавки та ін.;

паразитарні - короста та інші, для яких оптимальні умови передавання ство­рюються при статевих контактах;

бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бакте­ріальний вагіноз;

грибкові — кандидоз на статевих органах та інші. Можуть виникати і без зараження в наслідок антибіотикотерапії, але передаються також і статевим шляхом.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, слід зазначити, що важливе значення має профілактика, а саме: слід уникати випадкових зв'язків, користуватись презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил.

6.2.7 Онкологічні захворювання.

В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

Ракова клітина — це така клітина, яка виходить з-під контролю власного організму, її ростом організм не керує.

На основі статистичних даних про ефективність лікування Асоціацією американських онкологів визначила не тільки відсоток п’ятирічного виживання, але й найбільш суттєві фактори ризику при виникненні різних форм раку.

6.2.8. Синдром набутого імунодифіциту

Синдром набутого імунодефіциту СНІД - «Чума XX і вже XXI століття» - за двадцять років своєї історії перетворилась на один з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічується близько 40 мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). 18,5 мільйонів осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу, Україна є найбільш ураженою в Східній Європі. За офіційними даними, у нас уже майже 40000 ВІЛ-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру необхідно помно­жити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфікованих становлять ін’єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до ЗО років).

Перше повідомлення про СНІД з’явилося у Сполучених Штатах Аме­рики 1981 року, відтоді він став епідемією світового масштабу.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французько­му вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Дюку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Націо­нального інституту раку Роберта Галло.

Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Шляхи передання ВІЛ-інфекції такі:

при статевому контакті з інфікованою людиною;

під час переливання крові та під час пересадки органів

та тканин;

при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами

від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком;

Хвороба не передається: через рукостискання, через по­цілунок, через їжу, через предмети домашнього вжит­ку, при купанні в басейні, душі, через спортивні пред­мети; через укуси комах, при догляді за хворими.

Термін СНІД застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби, які називаються опор­туністичними інфекціями. Здебільшого це інфекції та інвазії, які рідко завдають шкоди здоровим людям.

Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним спосо­бом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик заражен­ня, таких як спільне використання голок та шприців або практика не­безпечних статевих стосунків.

СНІД — це ніби тест для людей на здоровий глузд та совість.

6.3. Соціально-природні небезпеки

6.3.1. Алкоголізм

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчать про нездорові відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних ті багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень: злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо. Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Алкоголізм – це хвороба яка за розповсюдженням на землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань. Третя хвороба цивілізації! За даними статистики в Україні чисельність зареєстрованих людей з алкогольними проблемами складає близько 690 тисяч.

Алкоголь (етиловий спирт) є висококалорійний продукт. Він швидко забезпечує енергетичні потреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин.

Чим саме приваблює алкоголь? Він збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду жвавішою. Але алкоголь ніколи не може бути корисною речовиною і тільки тимчасово призводить до вдаваного поліпшення стану. Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і нікотин, алкоголь – наркотик.

Початковою стадією алкоголізму є п’янство. Різниця між ними полягає тільки в кількості випитого.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв згубно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі в системі травлення: в шлунку – біля 20% і в кишечнику – близько 80%. Вже через 5 хвилин після вживання алкоголь виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю. Кров розносить алкоголь по всьому організму, але розподіляється він по різних тканинах нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок.

Близько 10 процентів прийнятого алкоголю виділяється з організму з повітрям та сечею. Алкоголь в організмі поступово руйнується, однак деяка частина його фіксується тканинами і виводиться з організму дуже повільно протягом 2 – 3 тижнів. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільняються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у грізне необоротне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше це біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П’янство та алкоголізм завдають великої економічної та моральної шкоди суспільству. П’яниці частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми, які складають 20% побутового і 46% вуличного травматизму. Через провину п’яних водіїв трапляється 72,5 % від всіх дорожньо-транспортних пригод. Важливим соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

6.3.2. Тютюнокуріння

Сьогодні смертність населення України визначається перед усім неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння – основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

За оцінками ВООЗ біля третини дорослого населення світу, серед яких 200 мільйонів є жінки, курять. Кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 щодня. За прогнозами глобальна “епідемія” куріння забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців. У нас курять 12 мільйонів громадян – це 40% населення працездатного віку. З них 3,6 мільйонів жінок і 8,4 мільйонів чоловіків. Курить кожна третя – четверта жінка репродуктивного віку (20 – 39) років. За даними ВООЗ, ця шкідлива звичка викликає в Україні 100 – 110 тисяч смертей.

Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони виникають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з’являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш – менш тривалий строк.

Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова тютюнового диму. Отруйність нікотині відчув кожний, хто взяв в у рот першу в житті цигарку або сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця цьому заважають запаморочення та нудота. Поступово організм пристосовується до нікотину, і куріння не викликає таких неприємних відчуттів, хоча отруєння організму триває.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь та інші.

Вчені встановили, що куріння збільшує ризик захворювання на рак легенів та сприяє появі злоякісних новоутворень інших органів: язика, гортані, стравоходу, сечового міхура.

У жінок які курять, недоношені та мертві діти народжуються в 2-3 рази частіше, ніж у тих, що не курять, а новонароджені діти здебільшого мають масу тіла 100-200 грам меншу.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. В закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє в такий же стан, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з’являються ознаки нікотинового отруєння: виникає головній біль, нудота, кволість.

Відмова від тютюну в будь-якому віці дає суттєві переваги. А ті хто кинув курити до 30-35 років ймовірно можуть мати тривалість життя майже таку саму, як і ті, хто ніколи не курив.

Загальновизнано, що покинути курити досить непросто. І все ж зробити це необхідно. Психіатри стверджують – люди курять не тому, що хочуть курити, а тому, що не можуть припинити.

6.3.3. Наркотики та наркоманія

Кількість наркоманів зростає в усьо­му світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вжи­вають наркотики близько 100 тисяч тільки за офіційними даними. Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 900-800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія - це насамперед проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків - 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший - 9-13 років. Наркоманія - це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість жит­тя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь «зна­йомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існу­ють й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати «кращого життя», але це життя без майбутнього.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над влас­ною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум).

1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року швей­царському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кис­лоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання нарко­тиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства.

У XX ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір - масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути про­блемою однієї особистості, стала соціальною проблемою.

Сьогодні нарко­манія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і де­монструє тенденцію до непохитного зростання.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням нарко­тику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани - залежність та звикання.

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркоти­ком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфіч­ності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, яку цей наркотик задовольняє.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов’язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.

А фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання нарко­тиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв’язку з фармакологіч­ною дією наркотику на живу клітину.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синте­тичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію нарко­тику і не втягнутись неможливо

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи - природні і синтетичні.

З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:

наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової систе (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Серед речовин, які при надходженні в організм депресивно вплива­ють на вищу нервову діяльність, виділяють опіум та його похідні, а також барбітурати.

Наркоманія — це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Читайте також:

1. Клінічні варіанти перебігу міліарного туберкульозу
2. ПСЕВДОТУБЕРКУЛЬОЗ
3. Туберкульоз
4. Туберкульоз
5. Туберкульоз легень.
6. Туберкульоз хребта
7. Туберкульоз. Шляхи зараження, перебіг хвороби. Профілактика захворювання
8. Фіброзно-кавернозний туберкульоз лівої легені

Переглядів: 1075