Туберкульоз хребта

Туберкульоз хребта (туберкульозний спондиліт) – основна форма кісткового туберкульозу. Хворіють переважно діти у ранньому віці. Уражається в основному ІІ-ІV хребці грудного відділу, рідше хребці поперекового відділу. Джерелом інфекції, як правило є легені, з яких мікобактерії туберкульозу розповсюджуються гематогенним шляхом і осідають в кістковому мозку хребців. Туберкульозні горбики в міру росту викликають руйнування кісткової тканини і міжхребцевих хрящів, внаслідок чого утворюються кісткові секвестри, гнійні запливи та деформація хребта у вигляді горба.

Клінічні ознаки. У клінічному перебізі туберкульозного процесу хребта розрізняють три фази. У передспондилітичній фазі (туберкульозний процес локалізується в тілі хребця) у хворих виникають болі в ураженій частині хребта. Вони носять оперізуючий характер, іррадіюють у кінцівки, діти реагують на біль криком. Поряд із цим, виникають ознаки загальної інтоксикації: субфебрильна температура, дитина погано їсть, худне, стає вередливою. При обстеженні хребта може визначатися виступаючий і болючий остистий відросток.

Спондилолітична фаза – руйнування тіла хребця і поширення процесу на міжхребцеві диски та м’які тканини, що їх оточують. Крім загальних проявів туберкульозного процесу, у хворих виникає біль при згинанні тулуба і обмеження його рухів. Дитина не може підняти нахилившись предмет з підлоги, а змушена для цього присісти

При подальшому розвитку захворювання настає кіфозна деформація хребта, яка виникає при руйнуванні не менше двох хребців. При компресії тіла вище і нижче розташовані хребці зближаються. При огляді хребта визначають його викривлення, випинання остистих відростків у вигляді горба, а також виникає симптом “віжок” Корнєва – напруження м’язів спини у вигляді тяжів, які йдуть від кутів лопаток до ураженого туберкульозом хребця при розгинанні тулуба, і біль при натисканні на виступаючий остистий відросток. При рентгенологічному дослідженні у цій фазі визначають деструкцію тіл хребців, їх сплющення, можуть визначатись веретеноподібні або круглі тіні напливних абсцесів .

Постспондилітична фаза характеризується затуханням запальних явищ. У цій фазі захворювання можуть з’являтися напливні абсцеси, які спускаються вздовж хребта в заочеревинному просторі у здухвинні ямки, під пахову зв’язку і виходять на стегно. Прорив таких напливів через шкірні покриви веде до утворення нориць, вторинного інфікування, сепсису. Зрідка напливи прориваються в спинномозковий канал і стискають мозок, інколи вони є першою ознакою туберкульозу.

Зміщення деструктивно змінених хребців може призвести до стиснення спинного мозку, розвитку паралічів кінцівок, порушення сечовипускання і дефекації.

При встановлення діагнозу туберкульозу хребта важливого значення надають позитивній реакції Манту, при дослідженні крові – лімфоцитозу, збільшеній ШОЕ; при рентгенологічному дослідженні виявляють вогнище остеопорозу і деструкції тіла хребця.

Лікування. Хворих госпіталізують у спеціальні кістково-суглобові санаторії. Лікування повинно бути комплексним і включати загальну терапію (дію на вогнище інфекції і загальнозміцнювальні лікувальні заходи) та місцеве лікування. Важливе значення має раціональне харчування з достатнім вмістом білків, вітамінів, мікроелементів. Дія на вогнище інфекції передбачає застосування протитуберкульозних препаратів (стрептоміцину, рифампіцину, циклосерину, ізоніазиду, салюзиду та ін.).

Поряд із цим, проводять розвантаження й іммобілізацію ураженої ділянки хребта. Для цього хворого на тривалий термін (2-3 роки) до затухання клінічних ознак захворювання вкладають в гіпсове ліжко або проводять хірургічну фіксацію хребта. Для виправлення горба під нього підкладають подушки з ватою, піском. При ураженні шийних відділів розвантаження хребта досягають помірним витягненням за допомогою петлі Гліссона.

Якщо при рентгенологічному контролі виявляють ознаки зворотного розвитку захворювання, хворому дозволяють спочатку сидіти, а потім ходити в шкіряному корсеті. У міру росту дитини ліжечко міняють. Корсет носять протягом 3 років. Такі хворі потребують ретельного догляду, їм слід своєчасно проводити профілактику пролежнів, запалення легенів, атрофії м’язів і т. ін. При наявності туберкульозного напливу виконують його пункцію, відсмоктують гнійний вміст і вводять розчин стрептоміцину в комбінації з антибіотиком пеніцилінового ряду.

При лікуванні туберкульозу хребта використовують і хірургічні способи. При наявності некротичних тканин їх видаляють, а уражену ділянку хребта фіксують кістковим трансплантатом. Хірургічну кістковопластичну фіксацію хребта переважно здійснюють у дітей старшого (10-12 років) і підліткового віку на стадії затухання туберкульозу при ізольованому ураженні 2-3 хребців. Операція полягає в розщепленні остистих відростків і з’єднанні їх кістковим трансплантатом, взятим з великогомілкової кістки хворого.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Переломи хребта	\|	Пошкодження таза

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.