Охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків

В історичному минулому Україна ніколи не мала власної правової охорони об'єктів промислової власності. У дореволюційній Росії (до якої належала більша частина території нинішньої України) патентна охорона винаходів була започаткована в 1812 році. В 1919 році більшовики права на винаходи, по суті, націоналізували. Під час НЕП, у 1924 році, радянська влада дещо відступила, й відбулося поновлення патентної охорони винаходів. З 1931 й до 1991 року винаходи вітчизняних заявників охоронялися, як правило, авторськими свідоцтвами, які посвідчували виняткові права держави на відповідні винаходи.

31 травня 1991 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про винаходи в СРСР», а 10 липня 1991 року — «Про промислові зразки», отож відбулося повернення приватної власності на винаходи і промислові зразки. В «Тимчасовому положенні про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 року було зроблено спробу окреслити майбутній механізм охорони об'єктів промислової власності в незалежній Україні й перекинути місточок між правовою їх охороною в колишньому СРСР та новій Україні.

15 грудня 1993 року Верховна Рада України прийняла три Закони України з промислової власності. Два з них — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” і „ Про охорону прав на промислові зразки” – настільки однотипні, що була навіть спроба наприкінці 1992 — на початку 1993 року запровадити їх у вигляді одного Декрету Кабінету Міністрів України. Врешті-решт вирішили винаходи й корисні моделі відрегулювати одним законом, а промислові зразки — іншим. Так простіше формулювати закон і зручніше його застосовувати.

Формулюючи умови надання правової охорони винаходам, корисним моделям і промисловим зразкам, законодавці велику увагу приділили їх відповідності суспільним інтересам та принципам гуманності й моралі. Негуманне, антиморальне технічне чи художнє рішення не може претендувати в Україні на правову охорону, хоча з технічного боку воно може бути геніальним.

До об'єктів винаходу законодавці зарахували пристрій, речовину, штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин, спосіб, а також застосування названого вище за новим призначенням.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового зразка і мають слугувати задоволенню естетичних і ергономічних потреб.

Промисловим зразком в Україні є результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Отже, не кожен малюнок може бути промисловим зразком. Малюнок потрібно не малювати, а конструювати.

Об'єктом корисної моделі названо конструктивне виконання пристрою. Корисна модель — це «малий» винахід. До неї не застосовується такий критерій патентоспроможності, як «винахідницький рівень». Простіше кажучи, корисна модель не обов'язково має бути талановитим результатом. Досить того, що вона є новою і промислово придатною. Для винаходу критерій «винахідницький рівень» є обов'язковим. До промислового зразка не застосовуються ті ж критерії патентоспроможності, що й до корисної моделі. Отже, чинне законодавство України передбачає такі умови патентоспроможності:

- винахід — новизна, винахідницький рівень, промислова придатність;

- корисна модель і промисловий зразок — новизна, промислова придатність.

Патент — публічна монополія. Коли соціалістична держава була винятковим підприємцем, то могла дозволити собі встановлення різних видів авторських свідоцтв: звичайних, «для службового користування», «секретних». Патенти не можуть за своєю природою бути чимось секретним. У всіх державах завжди були, є і будуть секретні об'єкти промислової власності. Не є винятком з цього правила й Україна. Такі об'єкти охороняються не патентами, а спеціальним законодавством.

1 червня 2000 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (№ 1771—ІП) у новій редакції. Він передбачає видання патенту (деклараційного патенту) на секретні винаходи й корисну модель. Але це — не звичайний патент, хоч би тому, що відомості про нього не публікуються. Доречніше було б такий документ назвати «свідоцтвом» або «сертифікатом».

Згідно з нині чинним законодавством України патент видається за результатами експертизи по суті заявленого технічного рішення. Інша назва такої експертизи — кваліфікаційна експертиза. Деклараційний патент видається за результатами формальної експертизи та експертизи щодо локальної новизни заявленого рішення. Деклараційний патент на винахід з 2005 року не видається.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки. Час дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарняний засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, може бути продовжено не більше ніж на 5 років.

Термін дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки, промислового зразка — 10 років з можливістю подовження ще на 5 років.

Обсяг правової охорони винаходу й корисної моделі визначається формулою, тобто короткою словесною характеристикою винаходу (корисної моделі), складеною за встановленими правилами. Обсяг же правової охорони промислового зразка визначається сукупністю суттєвих його ознак, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка). Тлумачення ознак винаходу й корисної моделі відбувається в межах їхніх відповідних описів і креслень, а промислового зразка — сукупності суттєвих ознак, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка).

Винахід може бути для фахівців неочевидним. Промислова придатність не означає, що винахід, корисна модель, промисловий зразок мусять обов'язково використовуватися. Достатньо того, щоб вони потенційно могли використовуватися.

У третіх розділах Законів встановлюється, хто й коли має право на одержання патенту. Як бачимо, Україна належить до авторської системи правової охорони. Право на одержання патенту перш за все фіксується за винахідником (дизайнером), а права всіх інших осіб є похідними. Закони передбачають можливість співавторства на винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Право авторства охороняється без обмеження строку, тоді як виняткове право охороняється протягом обмеженого періоду, — терміни були названі вище.

На жаль, у наших Законах чітко не сформульовано те, що патенти можуть бути власністю найрізноманітніших комбінацій осіб: юридичних, фізичних (як вітчизняних, так і іноземних), хоча така можливість випливає із Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року.

Є і в нас службові винаходи, корисні моделі і промислові зразки. У статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й у статті 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» якраз і йдеться про службові об'єкти промислової власності. Зрозуміло, що вони сформульовані досить коротко й не охоплюють усього спектра правовідносин. Тобто того, що в англосаксонській системі права відоме як цехові права (shop-rights). Припустимо, що в Україні на службовий винахід патент все-таки видано винахідникові. То чи має відповідний роботодавець право на безоплатне його використання у своєму виробництві? В англосаксонській системі права відповідь на це запитання позитивна. А в нас — прогалина.

Питання про службові винаходи настільки широке, що свого часу були плани створити в Україні спеціальний закон, який би їх стосувався. Можливо, він колись і з'явиться.

Отож уявімо собі, що народилися винахід, корисна модель, промисловий зразок. На них до Державного департаменту інтелектуальної власності (його представляє Інститут промислової власності) потрібно подати за встановленою формою заявку й комплект необхідних документів. Заявка проходить спочатку так звану «формальну експертизу», тобто перевірку комплектності, правильності оформлення, наявності підписів, печаток тощо. Щодо корисних моделей і промислових зразків після проведення формальної експертизи й позитивних її наслідків приймається рішення про видачу патенту. Тобто Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (законодавці називають його «Установою») вірить заявникам, що їхні об'єкти є новими і промислово придатними. Якщо ж хтось цим незадоволений, то подасть до суду позов про визнання патенту недійсним, зваливши на свої плечі тягар доказів про невідповідність корисної моделі чи промислового зразка вказаним критеріям (іншими словами — умовам патентоспроможності). Публікується рішення про видачу патенту, відбувається його реєстрація й видача.

Щодо винаходів ситуація інша. Після подання заявки на видачу патенту повинна бути здійснена тільки експертиза по суті (з 2005 року).

У патентознавстві є таке поняття, як «вичерпання прав». Воно означає, що права патентовласника на певний виріб вичерпуються першим продажем ним цього товару. Підкреслимо, що продажем саме конкретного фізичного товару, який продається на законних підставах. На ці ж запатентовані рішення, що втілені в інших товарах (як виготовлених, так і не виготовлених), зберігається виняткове право патентовласника.

Українське законодавство допускає можливість примусового відчуження прав на патенти (тобто надання примусових ліцензій). Сформульовані права, що випливають з патенту, й дії, які не вважаються його порушенням. Передбачене право попереднього користування й тимчасова пільгова охорона. Зафіксовані обов'язки, які випливають з патенту. Розроблено механізм припинення чинності патенту й визнання його недійсним тощо.

Слід, бодай коротко, згадати і Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Верховна Рада України прийняла його 21 квітня 1993 року і йому судилося стати першим в історії України законом у сфері промислової власності. Закон було викладено у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на сорти рослин"», прийнятого Верховною Радою України 17 січня 2001 року № 2986-Ш (Офіційний вісник України. 2002. № 7).

Термін дії патенту розпочинається наступного дня після одержання державної реєстрації права й закінчується в останній день:

а) тридцять п'ятого календарного року, який відраховується від року, наступного після року державної реєстрації сорту, для сортів деревинних та кущових культур, а також винограду;

б) тридцятого календарного року, який відраховується
від року, наступного після року державної реєстрації сорту, для всіх інших сортів.

Сорт має бути новим, відмінним, однорідним і стабільним. Автором сорту визнається громадянин, завдяки творчій праці якого цей сорт створено.

Власником патенту на сорт може бути автор, інша особа (за його згодою), роботодавець. Можливе відчуження прав на сорт. Передбачена як формальна експертиза, так і експертиза по суті. Патент на сорт може бути визначений недійсним і достроково припинити свою чинність.

Окрім винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, вітчизняному законодавству відомі ще й топографії інтегральних мікросхем. Останнім присвячено Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР).

Згідно з чинним законодавством України інтегральною мікросхемою (ІМС) вважається «...мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення». Топографією ІМС є «...зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними».

Охоронний документ на топографію ІМС називається свідоцтвом. Воно підтверджує реєстрацію Установою топографії ІМС і засвідчує виняткове право на цю топографію ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання заявки до Установи або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до подання заявки минуло не більше ніж 2 роки.

Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною. Законодавство передбачає права автора й роботодавця на реєстрацію топографії ІМС. Експертиза заявки відбувається за формальними ознаками. Якщо експертиза дає позитивні результати, то приймається рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС, про що повідомляється заявникові.

Передбачено механізм відхилення заявки. Можлива й експертиза топографії ІМС по суті (див. вище).

Про реєстрацію топографії ІМС Установа публікує відомості у своєму офіційному бюлетені.

Частина 3 статті 16 передбачає, що реєстрація надає власникові зареєстрованої топографії ІМС права:

• забороняти іншим особам використовувати топографію
ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно зі статтею 17 цього Закону порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС;

• передавати на підставі договору право власності на топографію ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником власника зареєстрованої топографії ІМС;

• видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору.

Під використанням топографії ІМС слід розуміти:

• копіювання топографії ІМС;

• виготовлення ІМС з використанням даної топографії;

• виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

• ввезення таких ІМС і виробів, що їх містять, на митну територію України;

• пропонування для продажу, продаж, зберігання із за-
значеною метою та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною.

Закони, які розглянуто вище, безпосередньо не передбачають адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення прав патентовласників і обмежуються лише цивільно-правовою відповідальністю. Але слід згадати також Кримінальний кодекс України. Так, стаття 177 «Порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності» сформульована таким чином:

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі — караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали шкоди в особливо великому розмірі — караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття промислової власності.	\|	Охорона знаків для товарів і послуг, зазначень про походження товарів та інших об’єктів охорони промислової власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.