ДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН ВІДКРИТИМ СПОСОБОМ

Відкрите добування проводиться безпосередньо на поверхні землі. В його результаті утворюється гірнича виробка у вигляді заглиблення – кар´єр.

Перед початком відкритого добування проводиться значна підготовка території – вирубування лісових насаджень, перенесення доріг, випускання навколишніх водоймищ, осущення.

При відкритому добуванні корисних копалин найбільший об´єм робіт складають вскритні роботи. Вони полягають в переміщенні

Основними видами палива, які широко використовуються в народному господарстві України є нафта, вугілля та природний газ. Вони виконують роль енергетичного та механічного палива, сировини для хімічної та нафтохфмфчної промисловості.

Вугільна промисловість України – одна з головних галузей важкої індустрії держави. З її розвитком нерозривно пов’язані інші галузі, особливо чорна металургія та електроенергетика.

Вугілля (тверда горюча корисна копалинарослинного походження). Питома теплота згорання вугілля складає 30-36 МДж/кг. За ступенем вуглефікації (вмістом вуглецю) вугілля розділяється на: антрацит (до 97%С), кам’яне вугілля (78…92%С) та буре вугілля (55…78%С). Крім вуглецю до складу вугілля входять смоли, вміст яких оцінюється виходом летючих речовин, що виділяються при нагріванні без доступу повітря. Промислова класифікація вугілля за марками побудована за принципом їх зростаючої вуглефікації:

Д – довгополуменевий,

Г – газові,

Ж – жирні,

К – коксові,

Т – тощі (пісні).

Вміст легуючих речовин в цьому ряді жнижується від 42% для марки Д до 9…17% для Т, а вуглець відповідно зростає від 75% до 95%.

Найбільш цінним паливом є антацити, що характеризується високою теплотою згорання не спікаються при спалюванні в топці, безпечні при зберіганні. Для виготовлення коксу використовують групу спікаючогося вугілля (Ж, К).

Для хімічної промисловості найбільш цінними є вугілля з низьким ступенем вуглефікації. Підняте з шахти вугілля проходить подрібнення в дробилках та розсіювання на фракції в ряді випадків його збагачують при промиванні водою. При цьому пуста порода відділяється за рахунок більшої питомої густини в порівнянні з вугіллям.

В якості металургійного палива з кам’яного вугілля виробляють кокс. Порівняно з кам’яним вугіллям кокс має більшу міцність,вищу температуру згорання і вищу реакційну здатність за рахунок пористої будови кусків.

В основі коксохімічного виробництва лежить процес піроліза, оснований на нагріванні вугілля без доступу повітря; мета піролізу- відділити вуглець від легуючих речовин. Обладнанням для виробництва коксу служить коксова батарея – система кількох коксових камер, в яких прогрівається подріблене вугілля. Коксова камера викладена вогнетривкою цеглою, довжина 15…13м, висота – 5,5м; ширина до 0,45м. В склепінні камери розміщені люки для завантаження вугілля. Торцеві сторони камери герметично закриваються металевими дверями. Кожна камера батареї вміщує 15…23 т вугілля. Між камерами розміщені опалювальні канали, в яких гарячі гази прогрівають стіни камери.

При нагріванні до температури 200^оС проходить сушіння. При 200…350^оС починають розплавлятися смолясті речовини і випаровуватись в вуглеводневі сполуки. В пластичний етап вугілля переходить при 350…500^оС. Однозначно інтенсивно випаровуються смоли, розкладаються вуглеводні, азотисті і сірчані сполуки. Цей процес закінчується при 500…600^оС і пластична маса твердіє (спікається). Утворення коксу починається з температур 600^оС коли розкладаються тугоплавкі смоли. В зпеченому продукті утворюються кристалічні вуглець, який зв’язує первинні пластини вуглецю в вугіллі.

Процес утворення коксу закінчується при температурі 1000^оС. По закінченні процеса коксування кокс з камери виштовхується в тушильний вагон. Вивантажений кокс при контакті з повітрям загорається. Для тушіння і охолодження кокс інтенсивно гаситься водою.

Вихід коксу складає 70-80% від маси шихти. Продуктивність однієї коксової батареї становить 1500 т кокса на добу. Летючі продукти, що відводяться від коксової батареї, вловлюються і проходять конденсацію та розчинення. До складу коксового газу входить кам’яновугільна смола, бензол, аміак, сіроводень та ін.речовини. Які є цінною сировиною для хімічної промисловості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ШАХТНЕ ДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН	\|	Нафтопереробна промисловість

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.