МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).Поняття про сполучник як частину мови. Сполучниками називаються службові слова, що виражають смислові відношення між однорідними членами простого речення і між частинами складносурядного або складнопідрядного речення, а також між самостійними реченнями. Наприклад: Полянку знову обняли морок і тиша (Коц.); Я не складав тобі ні гімнів, ні поем (М. Зеров); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик, і ніч обводить углем Понад дорогою самотній кипарис (М. Зеров); Немає дат, немає фактів голих, усе дійшло у вимірах легенд. Але в курганах скіфських — не монголи. На пекторалі — теж не Орієнт (Л. Костенко). Сполучники функціонують у складі синтаксичних конструкцій і входять до їх складу як органічні компоненти. Однак, на відміну від службових слів-прийменників, у простому реченні вони виступають як автономні одиниці, нейтральні щодо граматичних характеристик, зокрема відмінкових форм, а також належності до тієї або іншої частини мови відповідних повнозначно-лексичних компонентів. Подібно до прийменників сполучники утворюють кількісно обмежену множину службових одиниць, яким, крім функції поєднання компонентів відповідних синтаксичних конструкцій, властиві певні значення. Ці значення виявляються у змісті семантико-синтаксичних відношень між поєднуваними одиницями відповідних конструкцій. Категоріальним для сполучника як частини мови є значення, реалізоване в сучасній українській літературній мові у вираженні семантико-синтаксичних зв'язків сурядності й підрядності. Природа сурядного зв'язку полягає в тому, що в межах синтаксичної конструкції (у простому і складному реченні, а також у тексті) поєднуються граматично рівноправні, рівноцінні одиниці, жодна з яких не є залежним компонентом іншої конструкції. Визначальна характеристика підрядного зв'язку, властивого насамперед складному реченню, виявляється в поєднанні у складі відповідних синтаксичних конструкцій граматично нерівноправних одиниць, одна з яких виступає залежним компонентом іншої. Коло відношень, які виражаються сполучниками у складних реченнях, набагато ширше і різноманітніше порівняно з диференційованими відношеннями сурядності, властивими простим реченням.
За походженням сполучники поділяються на первинні і вторинні. Первинні — це сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини: і, та, але, то, чи, бо. За походженням ці сполучники найдавніші. Вторинні — це сполучники пізнішого часу, утворені від інших сполучників, займенників, прислівників, дієслів і часток (зате, якщо, якби, ніби, нібито). За морфологічною будовою (структурою) сполучники поділяються на прості (непохідні), складні (похідні) і складені. До простих непохідних належать сполучники а, бо, і (й), ні, та, чи. Складні сполучники виникли внаслідок поєднання в одне слово двох частин мови — найчастіше займенників або прислівників з частками або прийменниками: зате (за + те), щоб (що -+- б), якби (як + би), якщо (як + що). Складені сполучники утворились шляхом поєднання різних відмінкових форм займенника той абоінших повнозначних слів із сполучниками що, щоб, прийменниками або прислівником як: тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, задля того щоб, у міру того як, так щоб, так як та ін. За способом уживання сполучники поділяються на одиничні (одномісні), повторювані (багатомісні) і парні (двомісні). Одиничні (одномісні) сполучники розташовуються між поєднуваними компонентами структур і тяжіють до одного з них, не повторюючись при цьому. До них належать сполучники ; а, але, та, зате, проте, щоб, якби, тому що, як тільки та ін. Наприклад: Стоять високі сокорини і де-не-де осики, а по низах озер - очерети, дуже високі і густі (О. Довженко); [Були ще інші там аборигени]. Це може буть віднесене до збігів, але меланхолійні меланхлени вдягали чорне, — там тепер Чернігів (Л. Костенко). Повторювані (багатомісні) сполучники виступають як послідовності одних і тих самих одиниць, уживаних перед кожним компонентом у складі синтаксичної конструкції (і... і, ні... ні, або... або, чи... чи, то... то), наприклад: Кров, і біль, і сльози, й сміх, і часом глум виринають з безодні спогадів і линуть у потоці великих подій, як шумовиння в весняній бистрині (О. Довженко); Або погибель, або перемога — сі дві дороги перед нами стане (Леся Українка); А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом їде, то йде (Марко Вовчок). Парні (двомісні) сполучники — це поєднання двох віддалених і відмінних елементів, що функціонують у так званих закритих синтаксичних конструкціях, утворюваних поєднанням двох граматично рівнозначних, але відмінних у плані семантико-синтаксичних відношень компонентів (не тільки... але і (й); як... так і; хоч... але; якщо... то тощо), наприклад: Хоч слів тих ніхто на щиті не носив, та в серці носив до загину (Леся Українка); Якби не зима, то літо було б довше (Нар. тв.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але й той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. Стельмах); Як квіти поливає, то кожного ранку співає (Леся Українка). Читайте також:
|
||||||||
|