Контроль

Мотивація

Мотивація – це процес заохочення до виконання роботи. Це вид управлінської діяльності, що спрямований на досягнення цілей охорони праці.

Функція мотивації здійснюється шляхом систематичної реалізації керівництвом відповідних методів управління: адміністративно-правових; соціально-психологічних; економічних.

Певні методи управління базуються на використанні мотивів, що визначають поведінку людей, наприклад, свідому необхідність виконання вимог охорони праці з метою запобігання травматизму чи зацікавленість в результатах праці. Тобто можна виділити два види мотивації: внутрішню (інтерес до професіональної діяльності) та зовнішню (умови оплати праці, соціальні гарантії).

До економічної мотивації, згідно чинних нормативних актів, належать штрафні санкції за невиконання умов колективного договору та інші порушення, а також диференційовані страхові тарифи, що залежать від класу професійного ризику виробництва.

Розвиток сучасного виробництва передбачає істотні зміни в системі мотивації праці, тобто на зміну мотивації продуктивної праці повинна прийти мотивація інтелектуальної праці, яка спонукає робітників до постійного оновлення знань та професійного вдосконалення [11]. Саме знання та інформація стає головним виробничим чинником постіндустріального суспільства.

Робота системи управління охороною праці базується на повній достовірній інформації про стан охорони праці на підприємстві. З цією метою здійснюється контроль за станом охорони праці.

Контроль – це функція, яка виконує стабілізуючу роль в системі управління. Контроль і спостереження за станом охорони праці на підприємстві направлені на виявлення відхилень від вимог правил, норм, стандартів, інструкцій і законодавства з охорони праці з метою прийняття відповідних мір до їх усунення.

Слід бачити різницю між такими схожими процедурами як контроль та моніторинг. Контроль призначений для оцінки відповідності вимогам та здійснюється після виробничого процесу. Моніторинг є проведенням запланованих наглядів та вимірювань для оцінки функціонування управління та здійснюється під час виробничого процесу. Моніторинг повинен забезпечити постійне надходження інформації та не може проводитись під час тривалих випробувань оскільки їх результати втратять свою актуальність ще до їх отримання. Тому для оцінки ефективності функціонування системи управління слід проводити різні види контролю.

Види контролю і спостережень здійснюють керівники підприємства і його підрозділів, робочі, а також відомчі, профспілкові, державні органи і прокуратура. Тобто відносно підприємства можна говорити про внутрішній контроль (попереджувальний, оперативний, адміністративно-громадський та ін.) та зовнішній контроль (внутрівідомчий, регіональний, комплексні та аудиторські перевірки та ін.). У кожному підрозділі необхідно розробляти найбільш прийнятні для конкретних умов форми контролю. Системи контролю можуть відрізнятися за формою,але принципи повинні бути єдиними.

Крім того, в практичній діяльності для створення ефективної системи контролю доцільно користуватися принципами контролю, які запропонував Луіс Аллен (Louis Allen):

1) принцип мінімуму причин – істотний вплив на кінцевий результат виробничого процесу надає лише невелике число чинників;

2) принцип точки контролю – найбільш ефективний контроль є в точці прикладання зусилля.

Стосовно охорони праці ці принципи можна інтерпретувати так:

1) винуватцями більшої частини нещасних випадків, помилок, порушень є невелика кількість працівників (не всі вузли машин, не всі засоби виробництва і т. п.);

2) небагато працівників (операцій, вузлів машин, ділянок і т. п.) регулярно створюють серйозні труднощі.

Ці принципи підтверджують та доповнюють інший принцип відомий, як "Принцип 80/20" або "Принцип нерівномірного розподілу", який був виявлений ще у 1897 р. італійським економістом та соціологом В. Парето (V. Pareto). Цей принцип не є законом, а тільки емпіричним правилом, підтвердження якого дуже часто спостерігається у різних областях досліджень, наприклад, при визначенні розподілу аварій по технологічним процесам, при визначенні розподілу втрат якості та ін. Згідно цього принципу, існує не багато суттєвих факторів, які впливають на результат ("нечисленні суттєво важливі"), і у той же час, є велика кількість другочергових факторів, що ніякого впливу не мають, а тільки займають час ("численні несуттєві"). Під час роботи не всі фактори однаково суттєві, тому увагу треба приділяти тільки суттєвим.

Співвідношення 80/20 показує кількість вкладеної роботи та отриманих результатів, тобто не завжди результати можна отримати від великої кількості ресурсів (людей, часу, знань та ін.), які були залучені для рішення встановленої задачі. Згідно цього принципу, 80% зусиль дають 20% результату, 80% наслідків виникає внаслідок 20% причин. Приведена схема дисбалансу залишається незмінною та підтверджується статистичними даними, що відносяться до різних періодів часу. В цьому затверджені фундаментальним є не приведені числові значення, а сам факт їх суттєвої різниці. Іноді треба знайти дійсно те, що справді може приблизити до результату. Цей принцип можна використовувати як базову настанову при аналізі факторів ефективності діяльності та оптимізації її результатів, а також, як і принципи Луіса Аллена, при створенні ефективної системи контролю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація і координація	\|	Інформаційне забезпечення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.