• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Сполучення двох дуг кола

Сполучення двох дуг дугою заданого радіуса підрозділяється на три види: зовнішнє, внутрішнє й змішане.

При побудові дуги переходу зовнішнього сполучення відстані від центрів О₁ і О₂ даних дуг кіл до центра О3 дуги сполучення дорівнюють сумі радіусів R₁ або R₂ дані дуги і R дуги переходу R₁+R і R₂+R (рис. 15).

При побудові дуги внутрішнього сполучення відстані від центрів О₁ і О₂ даних дуг кіл від центра О₃ дуги переходу рівні різниці радіуса R дуги переходу і R₁ або R₂ рівних дуг (R-R₁, і R-R₂) (рис. 150, б).

Побудова дуги переходу змішаного сполучення.

У першому варіанті відстань від центра О₁ першу дану дугу до центра О₃ дуги переходу дорівнює різниці радіусів R дуги переходу й R₁ даної дуги (R-R₁), а відстань від центра О₂ другої дуги до центра О₃ дуги переходу дорівнює сумі радіусів цих дуг (R₂+R) (рис. 150, в). У другому варіанті ці відстані виражаються навпаки, тобто R₁+R і R₂-R (рис. 150, г).

11 АКСОНОМЕТРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ

У графічних роботах з креслення і інших курсів для наочності зображують предмети в аксонометричних проекціях. При цьому часто застосовують виріз чверті, восьмої частини предмета або місцевий розріз.

В навчальній практиці використовують три види аксонометричних проекцій:

1)прямокутну ізометричну (рис. 142), аксонометричні осі якої спрямовані під кутом 120°. Її особливість полягає в тому, що коефіцієнти перекручування К_х, К_у, К_z однакові і дорівнюють 1. Це робить прямокутну ізометричну проекцію найбільш зручною;

Рис. 142 - Прямокутна ізометрична проекція

Рис.143 - Прямокутна диметрична проекція

2) прямокутну диметричну (рис. 143.), у якої ось z вертикальна, ось х спрямована до горизонтальної лінії під кутом 7°10', а вісь у – під кутом 41°25'.

Рис.144 - Фронтальнана диметрична проекція

3) фронтальну диметричну (рис.144), у якої ось z вертикальна, ось х горизонтальна, а ось у спрямована під кутом 45° до горизонтальної лінії, що приводить до необхідності координату у зменшувати у два рази.

Напрямок ліній штрихування вибирають так, як показано на рисунках. Залежно від виду аксонометрії по аксонометричних осях відкладають відрізки відповідно коефіцієнтам перекручування К_х, К_у, К_z Отримані точки попарно з'єднують і паралельно отриманим лініям проводять лінії штрихування.

Приклади штрихування вирізів предметів наведені.

12 ЗОБРАЖЕННЯ І ПОЗНАЧЕННЯ РОЗ’ЄМНИХ ТА НЕРОЗ’ЄМНИХ З’ЄДНАНЬ

Залежно від характеру виконання з’єднань їх поділяють на роз’ємні (рознімні) та нерознімні. До рознімних з’єднань належать такі, які можна розібрати, не руйнуючи деталей, що входять до їх складу. До таких з’єднань належать болтове, шпилькове, гвинтове, шпонкове, шліцьове, штифтове.

Нерознімні з’єднання не можна розібрати, не зруйнувавши чи не пошкодивши деталей, що входять до їх складу. До таких з’єднань належать заклепані, зварні, запаяні, клейові та зшиті.

12.1 Різьблення на кресленнях

Для зображення різьблення на кресленнях треба знати наступні основні вимоги ДЕРЖСТАНДАРТ 2.311–68;

Зображення різьблення на кресленні не залежить від типу різьблення.

На стержнях різьблення зображують суцільними товстими основними лініями по зовнішньому діаметру і суцільними тонкими по внутрішньому. Суцільна тонка лінія при цьому повинна перетинати границю фаски (рис. 145а) і проводитися на всій довжині різьблення без стоку. На видах, отриманих проектуванням різьблення стрижня на площину, перпендикулярну до його осі, по внутрішньому діаметру різьблення тонкою суцільною лінією проводять дугу не набагато більше трьох чвертей кола, розімкнуту в будь-якому місці. На тому ж зображенні дозволяється не показувати фаску, якщо вона не має спеціального конструктивного призначення.

а б в Рис.145- Позначення різьблення

В отворах різьблення зображують суцільними товстими основними лініями по внутрішньому діаметру різьблення і суцільними тонкими по зовнішньому. На розрізах, паралельні осі отвору, суцільну тонку лінію по зовнішньому діаметрі різьблення проводять на всю довжину різьблення без стоку. На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, перпендикулярну до осі

отвору, по зовнішньому діаметру різьблення проводять дугу не набагато більше трьох чвертей кола тонкою суцільною лінією (рис. 145б).

Суцільну тонку лінію при зображенні різьблення наносять на відстані не менше 0,8 мм від основної лінії і не більше кроку різьблення.

Різьблення, що показують як невидиму, зображують штриховими лініями однієї товщини по зовнішньому і внутрішньому діаметрах (рис.145в).

Лінію, що визначає границю різьблення, наносять на стрижні і в отворі наприкінці повного профілю різьблення (до початку стоку). Цю границю проводять до лінії зовнішнього діаметра суцільною товстою основною (рис. 145 а) або штриховою лінією, якщо різьблення зображене як невидиме (рис. 145в).

а б

Рис.146- Позначення різьблення

Штрихування в розрізах деталей з різьбленням завжди доводять до лінії видимого контуру.

Рис.147-Позначення різьби в отворах	Довжину різьблення на стрижні й в отворі вказують, як правило, без стоку. На кресленнях, по яких різьблення не виконують, кінець глухого різьбового отвору допускається зображувати, як показано на рис. 86, навіть при наявності
Рис.148 – Розріз вздовж осі нарізного сполучення	різниці між глибиною отвору під різьблення і довжиною різьблення. Різьблення з нестандартним профілем (наприклад, прямокутне) показують одним зі способів, зображених на рис.149а-в, з усіма необхідними

розмірами і додатковими даними про число заходів, лівому напрямку різьблення і т.п., починаючи напис словом «Різьблення».

На розрізах уздовж осі нарізного сполучення в отворі показують тільки ту частину різьблення, що не закрита різьбленням стрижня (рис. 148).

По умовному зображенню різьблення визначити її тип і основні параметри неможливо. Тому стандарти на різьблення передбачають умовні позначки, у яких вказується тип різьблення, зовнішній діаметр і крок, її допуск, напрямок і число заходів. При цьому позначення різьблення, крім конічної і трубної циліндричної, проставляють над розмірною лінією, на її продовженні або на полку лінії-винесення (рис. 145). Позначення конічного і трубного циліндричного різьблення відносять до контуру різьблення (суцільної товстої основної лінії) і наносять тільки на полці лінії-винесення (рис. 146).

В умовну позначку метричного різьблення (ДЕРЖСТАНДАРТ 9150—81) входить буква М, значення зовнішнього діаметра (мм), значення кроку різьблення (для різьблення із дрібним кроком), напрямок гвинтової лінії (для лівого різьблення). Наприклад; М12–6g – різьблення метричне із зовнішнім діаметром 12мм з великим кроком праве з полем допуску 6g

Трубне циліндричне різьблення позначають буквою G, указують номінальний діаметр різьблення в дюймах і клас точності А або В

Конічне дюймове різьблення позначають буквою К с додаванням діаметра різьблення у дюймах і номера стандарту, наприклад: К 3/4"

Трубне конічне різьблення позначають буквою R (зовнішнє) і R_с (внутрішнє) із вказівкою номінального діаметра різьблення в дюймах, наприклад: R 3/4, R_с 3/4.

Трапецієподібне різьблення позначають буквами Тr, указують зовнішній діаметр і поле допуску. Упорне різьблення позначають буквою S, указують номінальний діаметр, крок і поле допуску.

12.2 Креслення нерознімних з'єднань

Характерна особливість нерознімних з'єднань – неможливість роз'єднати їх без руйнування чи значного пошкодження з'єднуваних деталей.

До головних видів нерознімних з'єднань належать: зварні, клепані, паяні, клеєні, зшиті з'єднання. Розглянемо деякі з них.

а б в

Рис.- Зварні з’єднання

Залежно від розташування на виробі зварний шов на кресленні може бути видимим чи невидимим. Видимі зварні шви зображують суцільними товстими основними лініями, невидимі – штриховими, точечні – знаком додавання (рис. , б в). Умовне зображення шва супроводжують позначенням, до якого входять дані, необхідні зварювальнику для виконання зварювальних робіт. Умовне позначення розміщують над поличкою лінії-виноски (коли шов видимий) чи під нею (коли шов невидимий). Лінія-виноска починається біля зображення шва однобічною стрілкою.

Рис. 230. Паяне (а) і клейове (б) з'єднання

З'єднання паянням, під час якого деталі в нагрітому стані скріплюються одна з одною за допомогою додаткового легкоплавкого сплаву (припою);

клейові з'єднання, які утворюються за допомогою тонкого шару швидкотверднучого клею.

Основою паяного і клейового з'єднань є відповідні шви. Їх зображують однаково і на всіх зображеннях показують лінією, в два рази товщою за суцільну товсту основну (рис. 230). До лінії умовного зображення шва проводять лінію-виноску. Щоб розрізняти шви, застосовують умовні знаки, які наносять на похилій лінії-виносці (рис. 230). Для позначення паяного шва застосовують умовний знак у вигляді півкола С, його виконують товстою основною лінією. Для позначення місця склеювання застосовують умовний знак К, схожий на літеру К.

Якщо зварний, паяний чи клейовий шов виконують по замкнутій лінії (по периметру), то лінію-виноску закінчують колом діаметром 3-4 мм

13. ЕЕСКІЗИ. ВИКОНАННЯ, ЧИТАННЯ Й ДЕТАЛЮВАННЯ

Читайте також:

1. Аналіз словосполучення
2. Вставні слова, словосполучення в діловому мовленні.
3. Класифікація ліній пасажирського сполучення і планування пасажирських перевезень
4. Конденсатори та їх сполучення.
5. Конструкторською базою називається сполучення поверхонь, ліній або точок, що визначають положення деталі в складаній одиниці або виробі.
6. Особливості організації пасажирських перевезень в дальньому та місцевому сполученнях
7. Особливості функціонування числівників у діловому мовленні. Сполучення числівників з іменниками.
8. Перевірка стану, регулювання і ремонт секційного ізолятора і ізолюючого сполучення анкерних ділянок
9. Принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства.
10. Розвиток економіки країни, транспортне сполучення
11. Розгалуження і сполучення моделей
12. СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Переглядів: 689