• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Права та обов’язки працівника

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності працюючих.

Охорона праці неповнолітніх

Робочий час та час відпочинку неповнолітніх.

Працюючи неповнолітні мають усі трудові права повнолітніх, однак, разом з тим, і власні пільги (ст. 187 КзпП). При прийомі на роботу, для неповнолітніх не встановлюється випробувальний строк, забороняється їх праця в нічний час, надурочно, в святкові та вихідні дні, на важких підземних роботах, роботах зі шкідливими умовами праці.

Відповідно до ст. 51 КЗпП, неповнолітні працюють за скороченим робочим часом: 36 годин на тиждень для осіб від 16 до 18 років та 24 години на тиждень – для осіб віком від 14 до 15 років, включаючи учнів від 14 до 15 років, які працюють під час канікул. Тривалість робочого часу учнів, які працюють під час навчання може становити половину від зазначених норм, відповідно до віку.

Крім того, працівникам, які успішно навчаються в школах, на період навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень: для міських учнів – на 1 робочий день, чи відповідну кількість годин протягом тижня, а для сільських – на 2 робочих дня, чи відповідну кількість годин протягом тижня. Сумарно це становить не більше 36 днів на рік (чи відповідну кількість годин). (ст. 209 КзпП)

Щорічні відпустки надаються неповнолітнім в літній час, або, за їх бажанням, в будь-яку пору року тривалість 1 календарний місяць. За перший рік відпустка неповнолітнім за їх заявою надається і до того, як вони пропрацюють 11 місяців. При поділі відпустки на частини, основна частина відпустки неповнолітніх не може бути менше 14 днів.

Для неповнолітніх, які поєднують роботу з навчанням, встановлюються і додатковий час відпочинку: в рік складання державних іспитів протягом 10 місяців перед іспитами при 6-денному робочому тижні надається один додатковий вихідний, який оплачується в 50 відсотковому розмірі, але не нижче мінімальної зарплати, ще 1-2 вихідних дня на тиждень можуть бути надані без збереження зарплати.

Для осіб, які навчаються без відриву від виробництва встановлюються додаткові відпустки від 10 до 40 календарних днів (в залежності від курсу та місця навчання) на начитку та здачу сесій – для заочного та вечірнього навчання; для підготовки та захисту диплому: 2 місяця для середніх навчальних закладів, 4 місяці для вищих.

Охорона праці регулюється Конституцією України (ст. 43 “кожен має право на належні, безпечні, здорові умови праці”), КЗпП (Глава ХІ), законом “Про охорону праці” 14.10.1992, підзаконними актами Міністерства охорони здоров’я, КабМіном.

Для неповнолітніх законодавство встановлює пільги та додаткові заходи при охороні праці.

В першу чергу, для неповнолітніх встановлюється скорочений робочий час та особливий режим відпусток.

Забороняється застосовувати працю неповнолітніх на важких, підземних та шкідливих роботах (перелік таких робіт затверджено нормативно-правовими актами), надурочно, в вихідні та святкові дні. Заборонено залучати неповнолітніх до підіймання важких речей (граничні нормативи встановлюються законом). При проходженні виробничої практики на таких роботах особи до 18 років можуть перебувати на виробництві не більше 4 годин на день, при умовах суворого дотримання санітарних норм та норм безпеки праці.

Власник зобов’язаний забезпечити працівникам до 18 років щорічний медичний огляд.

Поняття трудової дисципліни.

Трудова дисципліна – це режим точного виконання трудових прав та обов’язків працівниками та власниками (уповноваженими ними органами) в процесі трудової діяльності.

Підставами трудової дисципліни є норми законодавства України, колективних договорів, трудових договорів та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Трудова дисципліна забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних вимог для нормальної праці, свідомим ставленням до праці, методами переконання та виховання для тих, хто порушує трудову дисципліну та методами заохочення для сумлінних працівників.

Працівники зобов’язані чесно та сумлінно працювати, точно виконувати розпорядження власника (уповноваженого ним органа), додержуватися усіх вимог трудового законодавства, дбайливо ставитися до майна власника.

Власник зобов’язаний дотримуватися умов трудового законодавства, колективного та трудового договору, правильно організовувати трудовий процес, забезпечувати трудову дисципліну, сприяти виконанню обов’язків своїми працівника та забезпечувати реалізацію їх прав.

Трудовий розпорядок в колективі визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджених колективами за поданням власника. Для деяких галузей і професій існують типові правила внутрішнього розпорядку, наприклад, Статут про дисципліну працівників зв’язку, закон України “Про державну службу”.

Заохочення, які застосовуються до працівників, оголошуються публічно наказом по підприємству і заносяться до трудових книжок. Сумлінним працівникам також пропонуються переваги та пільги. За особливі трудові заслуги заохочення у вигляді медалей, орденів, значків, звань надають вищі органи.

В якості стягнень за порушення трудової дисципліни застосовуються такі заходи, як догана та звільнення.

Права та обов’язки працівника закріплюються в Конституції, КЗпП (це права та обов’язки спільні для усіх громадян України та іноземців), в колективному договорі та правилах внутрішнього розпорядку підприємства (ці права і обов’язки однакові для усіх працівників цього підприємства) та в трудовому договорі (ці права і обов’язки поширюються на того, хто підписав цей договір).

До конституційних прав працівників входять:

1. право на працю та її оплату не нижче встановленого державою мінімального розміру;

2. право на вільний вибір професії та роду занять;

3. право на підготовку до праці (освіту) та підвищення трудової кваліфікації, перепідготовку;

4. право на укладення трудового договору та контракту;

5. право на страйк;

6. право на відпочинок (перерви, вихідні та святкові дні, відпустки);

7. право на здорові та безпечні умови праці;

8. право на об’єднання у професійні спілки та вирішення колективних трудових спорів у встановленому законом порядку;

9. право на участь в управлінні підприємством;

10. право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, хворобі, повної або часткової втрати працездатності;

11. право на матеріальну допомогу у випадку безробіття;

12. право звернення в суд для вирішення трудових спорів;

13. право на захист своїх трудових, матеріальних та духовних потреб і інтересів;

Наступні права закріплені в КЗпП:

14. право на розірвання безстрокового та, у випадках, зазначених в законі, строкового трудового договору;

15. право на вихідну допомогу при припиненні трудового договору (ст. 44 КЗпП);

16. право на вчасний розрахунок і видачу трудової книжки при припиненні трудового договору (ст. 47, 48 КЗпП);

17. право на пільги та компенсації вивільнюваним працівникам.

До основних обов’язків працівника входять:

1. чесно і сумлінно працювати, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

2. виконувати вимоги трудової та технологічної дисципліни;

3. виконувати правила внутрішнього розпорядку, умови трудового договору, колективного договору та трудове законодавство;

4. дбайливо ставитися до майна роботодавця;

5. знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, колективного договору та правил внутрішнього розпорядку, правила поводження з машинами, механізмами та іншими засобами виробництва, користуватися засобами захисту;

6. проходити у встановленому законом порядку медичний огляд;

7. співробітничати з власником в організації безпечних та нешкідливих умов праці;

8. відшкодовувати матеріальну шкоду, заподіяному підприємству з вини працівника;

9. нести дисциплінарну відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Зазначені права та обов’язки є законодавчо закріплені та найбільш типові. Коли працівник укладає трудовий договір, він бере на себе додаткові права і обов’язки, безпосередньо пов’язані з виконанням ним його роботи на даному підприємстві.

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності і види дисциплінарних стягнень

Якщо працівник вчинить дисциплінарний проступок, до нього можуть бути застосовані міри дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок – це протиправне, винне, суспільно-шкідливе діяння, яке передбачено чинним трудовим законодавством, колективним договором, правилами внутрішнього розпорядку, трудовим договором, статутами про дисципліну. Дисциплінарний проступок наносить шкоду виробництву, правам власника, різним формам власності.

Ст. 147 КЗпП передбачені такі види стягнення за порушення трудової дисципліни:

1. Догана

2. Звільнення

Крім того, законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть передбачатися додаткові види дисциплінарних стягнень. Наприклад, для працівників залізничного транспорту – позбавлення машиністів права керувати локомотивом, тимчасове переведення на нижче оплачувану посаду; для службовців – попередження про службову невідповідність, затримка у присвоєнні чергового рангу чи призначенні на вищу посаду і т.ін.

Дисциплінарні стягнення застосовуються тим органом, який має право приймати цього працівника на роботу.

Дисциплінарне стягнення застосовується одразу після виявлення проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (не рахуючи час відсутності працівника через відпустку або непрацездатність). Стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку пройшло більше 6 місяців.

Перед тим як накладати стягнення, власник повинен отримати від працівника письмове пояснення його вчинку.

За один проступок може бути накладено лише одне стягнення. Вид стягнення обирається в залежності від тяжкості проступку, особливих обставин, наслідків та попередньої діяльності працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) та повідомляється працівнику під розписку.

Якщо протягом року з дня накладення стягнення працівнику не призначається ще одне стягнення, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник проявив добрі якості чи досягнення в роботі, стягнення може бути знято раніше 1 року.

Протягом дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення.

Працівник має право оскаржити накладення дисциплінарного стягнення.

Власник має право замість накладення стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу чи його органу.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. V Обов’язки Ради
3. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
4. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
5. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
6. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
7. Адміністративне право як галузь права
8. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
9. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
10. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
11. Аліментні обов’язки батьків і дітей
12. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.

Переглядів: 4093