Поняття та види часу відпочинку. Відпустка як вид відпочинку.

Право працюючих громадян на відпочинок закріплюється ст. 45 Конституцією України. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, оплаченої щорічної відпустки, скорочення робочого часу для окремих професій та у нічний час. Зафіксоване в Конституції право громадян на відпочинок конкретизується в інших законах, зокрема, в КЗпП.

Час відпочинку – такий час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов’язків. Метою встановлення часу відпочинку є надання працівникам можливостей поновити свої фізичні та духовні сили для подальшої праці та задовольнити свої особисті, не пов’язані з працею, матеріальні та духовні потреби.

Законодавство України передбачає наступні види часу відпочинку:

1. Перерва протягом робочого дня.

2. Щотижневі вихідні дні.

3. Святкові та неробочі дні.

4. Щорічні відпустки.

5. Перерви між змінами.

Перерви протягом робочого дня надаються для відпочинку та харчування та не можуть перевищувати 2 години. Як правило, такі перерви надаються через 4 години після початку трудового дня, їх тривалість та початок визначаються правилами внутрішнього розпорядку та не включаються в загальний трудовий час. Час перерви працівник може використовувати на свій розсуд.

Якщо за умовами виробництва немає можливості визначити таку перерву, власник зобов’язаний надати працівнику можливість приймання їжі. Інколи на підприємствах встановлюються спеціальні короткі перерви для задоволення потреб працівників (наприклад, для обігрівання ст. 168 КЗпП). Час таких перерв включається в робочий час.

Щотижневі вихідні дні обов’язково надаються працівникам (2 – при 5-денному робочому тижні, 1 – при 6-денному робочому тижні) та не можуть бути менше за 42 години.

Загальним вихідним днем в Україні встановлена неділя, другий вихідний при 5-денному робочому тижні, як правило, надається підряд з вихідним. На підприємствах, пов’язаних з обслуговуванням населення та безперервно діючих вихідні встановлюються відповідно до правил внутрішнього розпорядку, колективних договорів та погоджуються з профспілками (Радами місцевих депутатів).

Робота у вихідні дні забороняється, за виключенням окремих випадків:

1. Відвернення громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії, нещасних випадків, загибелі чи псування державного чи колективного майна, усунення їх наслідків.

2. Виконання негайних непередбачених робіт, від яких залежить подальша робота підприємства.

3. Виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт для усунення простою чи скупчення вантажів.

Робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку чи у грошовій формі в подвійному розмірі.

Святкові та неробочі дні встановлюються законодавством України. До них належать 1 та 7 січня, 8 березня, 1, 2 та 9 травня, 28 червня, 24 серпня, неділя Пасхи (Великодня) та Трійці. Якщо святковий та неробочий день випадає на щотижневий вихідний день, працівникам надається додатковий вихідний день підряд з щотижневим.

За поданням неправославних релігійних громад, зареєстрованих в Україні, власник надає своїм працівникам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року на їх релігійні свята з відпрацюванням за ці дні.

В святкові та неробочі дні допускаються роботи, які не можна припинити по технічним умовам, по обслуговуванню населення, невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні.

Перерви між змінами (між робочими днями) починаються з моменту закінчення роботи цього дні та початку роботи у наступний день. Така перерва не може бути менше за подвійну тривалість робочого дня.

Щорічні відпустки – встановлені законом безперервні оплачувані дні відпочинку зі збереженням робочого місця (посади) та середньої зарплати.

Щорічні відпустки можуть бути основні та додаткові. Щорічна відпустка не може бути менше 24 робочих днів (працівникам до 18 років – 1 календарний місяць). Додаткові відпустки (до 35 календарних днів) надаються працівникам робіт зі шкідливими умовами, в окремих галузях господарства з наявністю значного трудового стажу, з ненормованим робочим часом, в особливих місцевостях, іншим. Педагогічним та науковим працівникам відпустки надаються до 56 календарних днів.

До щорічних відпусток не включаються відпустки по тимчасовій непрацездатності (хвороба, вагітність, пологи).

Відпустка за перший рік роботи, як правило, надається працівнику по закінченню 11 місяців роботи на цьому підприємстві.

Відпустка може бути поділена на частини на прохання працівника, за умов щоб її основна частина не була менше за 7 днів. У виключних випадках, за погодженням з працівником та профспілкою, дозволяється перенесення відпустки чи її частини на майбутній рік, але не два роки підряд.

Не допускається заміна відпустки грошовою компенсацією, якщо тільки працівник не звільняється, не використавши відпустку.

За сімейними обставинами чи іншими причинами працівник може отримати короткочасну відпустку за свій рахунок чи з подальшим відпрацюванням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і види робочого часу. Скорочений та неповний робочий час.	\|	Права та обов’язки працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.