Список використаних джерел

Рідкою знахідкою є сокири латенського типу з прямокутним у перерізі обухом. Втулки для держаків у цих сокир зроблені зверху, тому руків'я у них колінчастої форми. Такі сокири-кельти відомі також з пам'яток латенської культури Центральної Європи. Трапляються на поселеннях невеликі шила, чотиригранні або круглі в перерізі. Відомі великі залізні голки, які разом з шилами служили для пошиття шкіряного одягу та взуття. Знайдено фрагменти невеликих туалетних щипців [3: 363]. Для добування вогню застосовувалися залізні кресала, для обробки дерева і кістки - залізні спіральні свердла. Знайдені залізні рибальські гачки великого розміру і гарпуни.

Уламки ножів з горбатою спинкою, а також з прямою спинкою зустрічались на кожному поселенні, інколи і в похованнях.

Про існування місцевої металургії свідчать залізоплавильні горни, в яких добувалося з болотної руди залізо. Невеликі за розмірами горни робили з глини і мали заглиблену в землю толочну частину. Верхні колошникові частини горнів виступали над поверхнею ґрунту. Залізо в невеликій кількості могли виробляти майже на кожному низинному поселенні, проте існували і досить значні центри залізоробного ремесла, такі як у с. Лютіж. З сільським господарством пов'язані невеликі серпи з боковою ручкою.

На поселеннях зарубинецької культури знайдено різні знаряддя праці.

Інвентар

Ці особливості виникли під впливом культури племен лісостепового Подніпров'я, які жили тут у попередній, пізньоскіфський час, оскільки вони характерні і для їх могильників.

Слід зазначити, що могильники Середнього Подніпров'я відрізняються від зарубинецьких поховань, відомих на берегах Прип'яті та Верхнього Дніпра. В могильниках Середнього Подніпров'я більший процент урнових поховань та тілопокладень, значно частіше трапляються залишки ритуальної їжі.

Іноді померлих ховали за обрядом тілопокладення, проте такі могили, як правило, нечисленні. Зрідка трапляються кенотафи - могили, які і містили тільки інвентар [6: 203].

Відмітною рисою обряду поховання є кремація. Спалення померлого здійснювалося поза могилою. Могили були неглибокі - 0,2-0,8 м від поверхні. Розміри і форма могильних ям залежали від способу поховання: урнові поховання вміщували в невеликі ями діаметром 0,5-1 м,безурнові - у видовжені овальні або прямокутні ями розмірами 0,6х1,5-2 м. У них перепалені кістки зсипалися просто на дно могильної ями (таких поховань найбільше). У могилу звичайно клали речі: дві-три лощені посудини - горщик, миску, кухоль, а також предмети особистого убору - фібули, шпильки, намиста, персні, браслети тощо, м'ясну їжу, про що свідчать кістки домашніх тварин - бика, свині, вівці чи кози [7]. Предметів озброєння в могилах звичайно не буває. Інколи трапляються безінвентарні тілоспалення.

Могильники зарубинецької культури розташовані недалеко від поселень, у схожих топографічних умовах. Могильники не мають тепер зовнішніх ознак (тому вони і одержали назву полів поховань). У давнину над могилами якісь ознаки були, можливо, дерев'яні, оскільки інколи помітні ямки від стовпів. Найбільші могильники займали площу 2-5 тис. м2, містили кілька сотень поховань. Проте відомі і поодинокі зарубинецькі поховання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обряд поховання	\|	Архітектурні пам’ятки Київської Русі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.055 сек.