Обряд поховання

У Верхньому Придніпров'ї розкопане поселення поблизу с. Чаплі Гомельської області, Білорусії, (Третьяков, 1959). Воно займало площу понад 0,5 га, на якій виявлено залишки 25-30 синхронних жител [6: 200].

Зарубинецькі поселення були невеликими за площею - від 0,5 до 2 га. На території Середнього Подніпров'я одним з найповніше досліджених поселень є Пилипенкова Гора, де на одному з розкопів розміром до 3000 м2 виявлено залишки 38 жител. На всьому цьому поселенні площею близько 1,5 га могло бути до 150 жител, з яких, імовірно, половина були одночасними.

Цікавою особливістю розміщення зарубинецьких поселень, яка відбиває соціальний устрій зарубинецького суспільства, є розташування поселень гніздами. Одне з таких гнізд (на Середньому Подніпров'ї) виявлене на території сучасного Києва, друге - поблизу Канева. В межах Києва відомі зарубинецькі поселення на Юрковиці, Киселівці, на Печерську, Лук'янівці, в районі Львівської площі, по берегах Либіді та в гирлі цієї річки - в районі колишнього с. Корчуватого, на Оболоні, в гирлі р. Віти та ін. В околицях Канева та в самому місті виявлено поселення поблизу сіл Бучаки, Студенець, Селище, на Пилипенковій Горі, на горі Московці поблизу сіл Пекарі, Хмільна, Гришинці, Питальники, Тростянець. Усі поселення одного «гнізда» були розташовані на незначній віддалі одне від одного. Кожне гніздо займало вздовж течії річки невеликий простір довжиною 15-20 км, мабуть, утворюючи ядро племені [1: 16].

Важливою ознакою розселення зарубинецьких племен в області Середнього Подніпров'я є розташування поселень в басейнах великих річок та їх приток.

До третьої групи належать поселення, розташовані в річкових заплавах (Лютіж, Оболонь, Таценки та ін.), початок існування їх припадає на кінець І ст. до н. е.- рубіж нашої ери.

У заключну пору цього періоду деякі з цих поселень стають городищами, захищеними земляними валами та ровами.

Поселення першої групи - найраніші - знаходяться в- топографічних умовах, подібних до поселень пізньоскіфського часу, що являли собою неукріплені селища, розміщені в місцевостях, не захищених природним рельєфом. Саме в таких умовах знаходяться поселення поблизу сіл Зарубинці, Бучаки та ін. Деякі ранньозарубинецькі поселення виявлені на площі скіфських пам'яток, наприклад, на Басівському городищі. Друга група поселень характерна для періоду розквіту зарубинецької культури Середнього Подніпров'я. У цей час поселення займають природно захищені високі берегові миси або відроги корінного берега Дніпра та його приток. Такими є поселення в Києві, Пирогові, Великих Дмитровичах, Монастирку, Каневі, Сахнівці, Суботові та ін.

За своїм місцеположенням зарубинецькі поселення Середнього Придніпров'я можна поділити на три групи.

Поселення.

Характерні риси культури

На основі цих даних, можна припустити, що подібні зарубинецьким подніпровські поселення були невеликими селищами, на яких проживало до кілька сотень чоловік (у кожному житлі - по 3-5 чоловік, отже, на Пилипенковій Горі до 200-400 осіб).

Житла являли собою прямокутні, трохи заглиблені в грунт (до 0,5 м) споруди. Стінки їх будувалися з прутів, обмазаних глиною. Житла іншої конструкції, наприклад зрубні, відомі як виняток. Площа будівель різна - від 9 до 24 м². Житла мали глиняні вогнища, збудовані безпосередньо на долівці. Поблизу жител споруджувалися літні кам'яні вогнища, викопувалися господарські ями грушовидної або циліндричної форми. Житла на площі поселення розміщувалися гніздами (Пилипенкова Гора) або рядами (Великі Дмитровичі).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Товста Могила	\|	Список використаних джерел

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.