• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування фондів місцевих органів влади

Стаття 74. Запозичення до місцевих бюджетів

1. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визна­чену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичен­ня до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюд­жету розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу.

2. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за за­позиченнями до місцевих бюджетів.

3. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за раху­нок коштів загального фонду бюджету.

4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не мо­жуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загально­го фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

5. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та пла­тежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

6. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів вста­новлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених цим Кодексом.

Зміст статті 74 Кодексу є певним відображенням, деталізацією положень статей 15-18 глави 3 «Запозичення» відносно запози­чень до місцевих бюджетів. Статтею 74 встановлюються деякі об­меження щодо застосування запозичень до місцевих бюджетів. Це робиться з метою запобігання надмірному борговому навантажен­ню на бюджети місцевого самоврядування, недопущення пору­шень платіжної дисципліни. До таких обмежень відносяться:

- чітко визначена мета запозичень;

- обов'язкове повернення;

- обслуговування боргу виключно за рахунок коштів загального фонду бюджету;

- неприпустимість перевищення видатків на обслуговування боргу понад 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного бюджету;

- заборона на нові запозичення протягом п'яти років при пору­шенні графіку погашення з вини позичальника.

Показово, що хоча йдеться про кошти, що надходять терито­ріальним громадам, порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів регулюється державою і встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України (див.: Про затвердження Порядку здійснення за­позичень до місцевих бюджетів: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 207).

Позабюджетні фонди.Один із інститутів у системі місцевих фінансів - це рі­зноманітні позабюджетні фонди грошових ресурсів. Вони, як правило, акумулюються на окремих рахунках, використову­ються за цільовим призначенням для фінансування конкрет­них програм чи заходів. Утворення та функціонування таких фондів здійснюється на основі законодавства й положень про ці інститути, що затверджуються представницькими органами місцевої влади.

Джерела формування місцевими радами єдиного по­забюджетного фонду є:

· додаткові доходи та заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів із розв'язання економічних і соціальних проблем;

· добровільні внески й пожертвування громадян, під­приємств (об'єднань), організацій та установ;

· доходи від місцевих позик та грошово-речових лоте­рей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників;

· доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

· орендна плата за землю;

· штрафи за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення природо-охоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також платежі, які компе­нсують завдану шкоду;

· штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на їхній території;

· доходи від реалізації безгосподарного і конфісковано­го майна;

· доходи від продажу населенню квартир і будинків;

· інші доходи.

Витрачаються вони на розсуд відповідної місцевої ради і перебувають на спеціальних рахунках, що відкриваються в установах банків, і вилученню не підлягають.

Місцеві ради отримали право в межах єдиного поза­бюджетного фонду створювати цільові фонди. Кожна рада за­тверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфе­ра його діяльності, мета і завдання, структура та методи фор­мування коштів.

Складовою позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування є цільові фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства України цільові фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних проблем на підвідомчій території. На місцевому рівні створюються також відділення загальнодержавних цільових фондів.

Валютні фонди.Законодавство колишнього СРСР забороняло місце­вим органам влади мати власні валютні фонди і встановлюва­ло державну валютну монополію. Після запровадження в Україні права на валютні фонди місцевих рад у 1990 р. поря­док формування їх досить часто змінювався.

На сьогодні джерелами, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди, є:

• доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої мі­сцевої ради;

• добровільні внески й пожертвування юридичних осіб і громадян;

• надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іно­земним юридичним особам і громадянам тощо.

Валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках в установах банків і витрачаються за рішенням відпо­відної місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.

Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві держав­ні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад форму­ють відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) І місцеві валютні фонди через купівлю іноземної ва­люти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцеви­ми радами.

Резервні фонди.Статтею 24 Бюджетного Кодексу України передбачається можливість формування резервного фонду Державного бюджету України та місцевого бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Ці фонди утворюються в розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими бюджетами. Фінансування з них здійснюється на основі постанови від­повідних місцевих виконавчих органів влади.

Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти про видатки з резервних фондів з обґрунтуванням їхньої необхідності, економічності й ефективності. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні мі­сцеві ради розглядають і приймають рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть приймати рішення про відновлення резервних фондів.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
3. VІІІ. Філогенез органів чуття
4. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
7. Алгоритм формування потенціалу Ф2
8. Алгоритм формування статутного фонду банку
9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
10. Амортизація основних фондів
11. Амортизація основних фондів
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації

Переглядів: 709