• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка міських територій з точки зору архітектурно-містобудівного аспекту

6.2.1. Загальні архітектурно-містобудівні критерії оцінки

У містобудуванні склалися і затверджені нормативні вимоги до використання міських територій, їхнє дотримання - важливий критерій оцінки стану земель. Викладені вони в ДБНУ, СНіПах, ВСНах, різноманітних постійних і тимчасових нормах і правилах планування і забудови окремих міст.

Розповсюджені показники оцінки архітектурно-містобудівного стану міських земель - коефіцієнт щільності забудови К, і коефіцієнт інтенсивності (розгорнутої щільності) забудови К₂. У деяких джерелах вони іменуються відповідно відсотком забудови і щільністю забудови.

КІ характеризується відношенням площі ділянки, яка забудована, змсул. до її загальної площі 5_Іяг.; виміряється у відсотках або кв. м/га:

К₁ = S_ЗАСТ/S_ЗАГ або К1 = 100 х S_ЗАСТ/S_ЗАГ. (6.1)

К₂ характеризує мінімально припустиму кількість квадратних метрів розгорнутої площі будинків і споруд (тобто загальної площі приміщень у будинках з урахуванням поверховості, S_{РОЗГ.ЗАГ} ), що приходиться на 1 га території, яка зайнята ними:

К₂ = S_{РОЗГ.ЗАГ} / S_заг . (6. 2)

Цей показник у принципі також може бути виражений і у відсотках.

Застосовують і часткові коефіцієнти щільності забудови і коефіцієнт інтенсивності забудови, де розрахунки проводяться для окремих видів забудови (виробнича забудова, житлова й ін.).

Загальна площа, що знаходиться на ділянці під забудовою S_заг. легко розраховується по дешифрованим аерофотоматеріалам.

Розгорнута загальна площа приміщень на ділянці S_{РОЗГ.ЗАГ} може бути точно визначена лише в результаті натурних обмірювань, її наближені значення обчислюються шляхом множення відповідних площ під забудовою окремими будинками і спорудами на поверховість цих будинків і споруд (п) з наступним підсумовуванням, і стає можливим розрахунок К₂ за формулою:

К2 = К1 х n /0,01 % (6.3)

Найбільш інформативну оцінку стану забудованості земель міста можна одержати, спільно аналізуючи кількісні значення К₁ і К₂. Це відбувається в процесі аналізу інтенсивності використання забудованих міських земель (табл. 36).

Таблиця 6.1 – Шкала для оцінки інтенсивності використання забудованих міських територій

Зрозуміло, що рекомендації з інтенсивності використання земель диференціюються для різного їхнього функціонального призначення і для міст різного типу.

Оскільки величини К1, К2 і середня поверховість забудови п взаємозалежні, то справедливі пропозиції для оцінки інтенсивності використання забудованих міських земель за допомогою супряженого аналізу пара показників "К1-n" і "К2-n".

Величини, зворотні загальним і частковим К\ і Кг, є коефіцієнтами землеємності для відповідних видів забудови. Вони показують, яка кількість земель необхідна для будівництва одиниці площі будинків і споруд різного призначення (з обліком чи без обліку їхньої поверховості). Більш широко застосовують простий коефіцієнт землеємності. Це величина, зворотна коефіцієнту щільності забудови і виражається в квадратних метрах площі ділянки, необхідної для будівництва 1 кв. м будинків і споруд:

К_{ЗЕМЕЄИН}=S_ЗАГ/S_ЗАБУД (6.4)

Ступінь існуючої забудованості ділянки щодо планованої по проекту в певній мірі характеризує, наскільки є освоєною ділянка з позиції її забудови. Вона обчислюється за формулою:

С_ЗАБУД=S^C_ЗАБУД/S^П_ЗАБУД (6.5)

де верхніми індексами позначені відповідно існуючі і проектовані значення забудованої площі ділянки.

6.2.2. Архітектурно-містобудівні критерії оцінки селітебних територій

Нормативні показники для територій, призначених під житлову забудову, формулюються у виді питомих розмірів ділянок суспільних будинків і площ загального користування, мінімальних питомих показників забудованої площі ділянок і кількості площ житлових і виробничих будинків, які розташовуються. Вони включають також ряд показників ресурсоспоживання і характеризують розвиток соціальної інфраструктури міста. Основними з них є:

1) кількість населення (людина);

2) площа (кв. м, га, кв. км);

3) щільність населення (чол./га або чол./кв. км);

4) забезпеченість житловим фондом (кв. м/чол.);

5) щільність житлового фонду для території житлових районів (кв. м загальної площі житлових будинків / 1 га території);

6) середня норма водоспоживання (л/сут.);

7) потужність каналізаційної системи (куб. м/добу.);

8) довжина транспортних мереж (км або м/кв. км);

9) середня норма теплоспоживання (ккал/година на 1 кв. м площі будинку);

10) середня норма газоспоживання (куб. м/рік на 1 чол, який користується газом);

11) питома забезпеченість території мікрорайону на розрахунковий термін:

— об'єктами освіти (місць/1000 чол.);

— об'єктами охорони здоров'я (ліжок/1000 чол.; палатна площа, кв. м/ліжко; число відвідувань поліклініки за зміну/1000 чол.);

— дитячими дошкільними закладами (місць/1000 чол.);

— закладами торгівлі й обслуговування, у тому числі у суспільному харчуванні (кв.м/1000 чол. І місць/1000 чол.);

12) телефонна щільність (тел./100 чол.).

Усі ці показники істотно диференціюються для земель різного цільового призначення і для міст різного типу.

6.2.3. Архітектурно-містобудівні критерії оцінки виробничих територій

Виробничі території можуть формуватися або ізольовано у виді промислових зон у складі виробничої території міста, або у виді окремих ділянок у складі селітебної, рідше ландшафтно-рекреаційної території.

Раціональне розміщення промислово-виробничих об'єктів має на увазі:

–– раціональне розміщення місць додатка праці;

— створення санітарно-захисних зон від виробничих територій до селітебних;

— прогресивний метод організації груп підприємств на основі блокування, кооперування й укрупнення підсобно-виробничих об'єктів і господарств, спеціалізації процесів;

— виведення (ліквідація) шкідливих виробництв;

— створення суспільних центрів на межі промислових і селітебних зон.

Один з нормативних показників для виробничих територій - коефіцієнт використання виробничої території К_в:

К_в=[(Т_пр+Т_заг+Т_к) / Т_р] х 100%, (6.6)

де Тпр - площа території підприємств у промисловій зоні, кв.м,

Тзаг - площа території загальних споруд, допоміжних виробництв і

господарств, кв. м,

Т_к - площа території, яка зайнята інженерними комунікаціями, кв.м,

Т_р —загальна площа території промислової зони, кв. м. Його величина коливається в межах 40 - 80 %.

Близький за змістом до нього нормативний показник - коефіцієнт щільності забудови виробничої території К„„ який рекомендується СНІП П-89-80:

К_пл(Т_П+Т_ПВ)/(Т_ПР-Т_Н)] х 100%, (6.7)

де Тп — площа підприємств у огородженні або в умовних межах, кв. м,

Т_пв - площа загальвузлових об'єктів у огородженні або в умовних межах, кв. м,

Т_пр — площа промислової зони у встановлених межах, кв. м,

Т_н — сумарна площа об'єктів непромислового призначення, житлової забудови, комунікацій загальноміського призначення і т.п., кв. м. Даний коефіцієнт змінюється від 28 % до 61 %.

Може бути також розрахований показник інтенсивності використання земельних ресурсів промислової зони К„ що враховує наявність схованих резервів земель у виробничих територіях:

Кn={ [Тпі х ni)+Тпв]/(Тпр-Тн)} х 100%. (6.8)

Він відрізняється від попередньої, базової формули коршувальним коефіцієнтом n:

ni =К_І1^С/К_1І, (6.9)

де К_І1^С - коефіцієнт існуючої, фактичної щільності забудови і-го

підприємства в огородженні або в умовних границях;

К_1І - нормативний коефіцієнт мінімальної щільності забудови i-го підприємства (з врахуванням його галузевої приналежності).

6.2.4. Структурні критерії оцінки стану міських земель з погляду архітектурно-містобудівного аспекту

Структурні критерії характеризують раціональне співвідношення площ міських земель, зайнятих під ті чи інші функції. Розраховуються на основі розходжень у землеємності різноманітних видів міського будівництва; виражаються в оптимальному балансі окремих функціональних зон усередині міських територій (табл. 6.2).

При містобудівництві рекомендується також дотримуватися оптимальної частки відкритих просторів на рівні 30-35 % від площі міста. До 60 % від відкритих просторів слід займати у великих містах зеленими насадженнями.

Крім традиційних негативних факторів у великому місті негативний вплив на комфортність проживання може чинити візуальне середовище. Залежність якості проживання на міських землях від характеру візуального середовища досліджує новий науковий напрямок - відеоекологія. Агресивне середовище, яке ми бачимо, у місті є фактором ризику. Воно утворюється агресивними полями — такими полями, які ми бачимо, і на яких зосереджена велика кількість однорідних елементів. Таке середовище створюють багатоповерхові будинки з великою кількістю вікон на стіні; стіни, облицьовані кахельною плиткою; двері, оббиті вагонкою; усілякі грати, сітки, дирчаті плити і т.п. Часто у міських умовах наявність одного агресивного візуального поля посилюється наявністю іншого. Крім агресивних полів, негативно впливає на роботу фундаментальних механізмів зору і наявність гомогенних візуальних полів - поверхонь, на яких зорові елементи або відсутні, або кількість їх мінімальна (глухі огорожі, монолітне скло, панелі великих розмірів). Є підстави вважати, що зростання кількості психічних захворювань у городян і їхньої агресивності у значній мірі викликано, крім інших причин, протиприродним візуальним середовищем.

Тому як самостійний негативний процес деградації можна виділити деградацію ("забруднення") візуального середовища міста. Це збільшення частки агресивних та гомогенних полів, які ми бачимо, у складі візуального середовища міста. Суворих кількісних критеріїв для оцінки даного процесу поки ще немає. Як приблизну можна рекомендувати для експертної оцінки забруднення міського візуального середовища таку шкалу (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 – Баланс рекомендованих площ для окремих містобудівних зон на міських територіях

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
3. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
4. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
5. Аналіз і оцінка стану охорони праці
6. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
9. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
10. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
11. Аналіз та оцінка організаційних структур управління
12. Аналіз та оцінка проведеного уроку

Переглядів: 647