Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Завдання.

Тест

Прослухайте інформацію з рубрики «Це цікаво». Визначте типову модель, що поширена в Японії (це кар’єра за типом «змія»).

Це цікаво

Однією з форм планування кар’єри є система довічного наймання, досить розповсюджена в Японії. Ця система виникла після Другої світової війни. Суть цієї системи полягає в тому, що людина приходить на роботу в компанію й працює там до виходу на пенсію. За цей час співробітник може поміняти кілька місць, перемінити сферу діяльності, просунутися по службі — і все це в рамках однієї компанії.

3. Фактори, що впливають на професійну кар’єру

Розвиток кар’єри відбувається ефективно тільки тоді, коли людина максимально використовує внутрішні ресурси й ураховує можливий вплив зовнішніх факторів (умов) професійного просування до наміченої мети. Внутрішні ресурси людини визначають потенціал її способу діяльності, реалізація якого відбувається в певному середовищі. А будь-яке середовище є сукупністю безлічі різноманітних безупинно мінливих факторів.

Однак без відповіді на запитання, як ураховувати вплив зовнішніх щодо людини

й внутрішніх умов кар’єрного зростання, кар’єрний рух не може бути успішним.

А. Кар’єрне середовище — зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар’єри.

Можна умовно розподілити всі зовнішні фактори кар’єрного розвитку на дві сфери: загальну (позаслужбову, непрофесійну) і спеціальну ( службову, професійну). Цей поділ умовний, оскільки фактори, що діють у позаслужбовій сфері, формують багато які характеристики службовця, що мають кар’єрне значення і, навпаки, службове становище багато в чому визначає його ставлення до роботи, поводження, зв’язки в родині й суспільстві.

Зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар’єри.

• Загальна сфера (позаслужбова):

а) Родина й близьке оточення (друзі дитинства, навчання, колишні товариші по службі).

Родина може бути джерелом кар’єрної енергії на службі, а може бути і її глушителем. Якщо для родини служба є традицією роду, основним джерелом задоволення матеріальних і соціальних потреб, вона підтримує кар’єру службовця, пишається його досягненнями, примиряється з його «життям на службі», створює сприятливі обставини вдома для роботи над собою.

Стосунки з друзями скріплюються спільністю інтересів і схожістю кар’єрних цілей. Визнання цим оточенням досягнень людини є істотним стимулом її подальшого кар’єрного просування.

Нові знайомства на більш високому соціальному рівні закріплюють новий соціальний статус людини й сприяють розширенню службових зв’язків.

б) Макросередовище: світове співтовариство, Батьківщина, місто, село, де живе людина. Повноцінна стійка кар’єра не відбудеться, якщо не бути в курсі міжнародних подій, зневажати історією батьківщини, ставитися байдуже до долі своєї країни, потреб і надій народу, підтримувати антисоціальні політичні рухи.

Необхідно постійно стежити за технічними новинками, уловлювати в досягненнях науки й практики те, що може збагатити професійний досвід, особистий спосіб діяльності, цікавитися життям ділового світу.

• Спеціальна сфера (службова):

а) Організаційна структура фірми, підприємства визначає посадові моделі; професійні вимоги до фахівця; перелік функцій, які має виконувати професіонал на певній посаді; можливості професійного й посадового зростання.

б) Кадрова політика організації: якими є шанси одержання більш високої посади; чи створюються умови для навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовки; чи можливе скорочення посади й у зв’язку з чим; чи може співробітник у випадку скорочення кадрів розраховувати на допомогу в працевлаштуванні; якою є система оплати праці в організації.

Б. Індивідуальний потенціал людини — внутрішні фактори, що визначають розвиток кар’єри.

1. Назвіть внутрішні фактори, що впливають на кар’єрне зростання.

2. Визначте їхній вплив на розвиток кар’єри.

Учитель підбиває підсумки бесіди.

Внутрішні фактори, що впливають на успішність кар’єри:

• професійні здібності людини. Найпростіший і досить вірний спосіб виявлення своїх здібностей — аналіз досвіду діяльності, з’ясування того, у чому й у зв’язку з чим ви найбільш успішні. Доцільно почати такий аналіз із визначення видів діяльності, які вам найбільш приємні. Проте діяльність завжди пов’язана з розв’язанням комплексу завдань, багато які не відповідають сфері особистих інтересів. У такому випадку розвиток здібностей може відбуватися у двох напрямках:

а) шлях 1 — освоєння того, що не цікаве: у процесі нарощування знань про предмет діяльності, умінь поводитися з ним він стає «своїм» і, отже, цікавим;

б) шлях 2 — підключення волі, тобто мобілізувати свої зусилля в не бажаній, але необхідній діяльності;

• активність у розв’язанні професійних завдань і просуванні у професійній майстерності. Ця здібність тісно пов’язана з темпераментом людини. Тому при плануванні кар’єри необхідна орієнтація на тип темпераменту. Якщо людині властива швидка, сильна й відносно нетривала реакція на події (холерик), то кар’єра буде більш успішною у справі, пов’язаній із розв’язанням завдань за умов високошвидкісних і важко-прогнозованих змін у професійному середовищі. Якщо люди-на уповільнено реагує на події, але, поступово накопичуючи інтерес, довгостроково зберігає його (сангвінік), їй доцільно орієнтуватися на планомірну кар’єру в справі, що вимагає методичності, цілеспрямованості й наполегливості в подоланні перешкод. Кооперація у професійній діяльності людей із різними типами темпераменту дає системний ефект: перші надають роботі динамізму, другі її стабілізують;

• упевненість у власних силах, прагнення до лідерства, почуття обов’язку й відповідальності. Перші дві характеристики обов’язково мають контролюватися останніми, інакше вони можуть деформувати кар’єрний процес у бік індивідуальних (егоїстичних) цілей. Упевненість може трансформуватися в самовпевненість, прагнення до лідерства перероджується у властолюбство й марнославство. У той же час домінування в людини властивостей почуття обов’язку й відповідальності сковує ініціативу, творчість, породжує непевність і страх за наслідки прийнятих розв’язань. У першому випадку кар’єра перетворюється в кар’єризм, у другому — вона буде істотно стримуватися;

• професійні знання й досвід. У кожній сфері професійної діяльності набір цих компонентів є специфічним. Але всі вони визначаються кваліфікаційними вимогами до обійманої посади й отриманої спеціальності. Ще більше для успішної кар’єри необхідна орієнтація на вимоги, що висуває професійне життя сьогодні й буде висувати завтра. Украй необхідні знання у сфері культури, етики, історії Батьківщини й світу.

Сьогодні неможливо управляти без знань загальної теорії керування, найважливіших технологій соціального керування й службової праці;

• інтерес і здібності до пізнання й набуття досвіду. Здібності розвиваються в діяльності, тому саморозвиток здібностей полягає в постійному досягненні нових рубежів. Інтерес має дивну здатність — не зникати після успішного досягнення мети, а навпаки, підсилюватися. Людина, що пізнала щось і просунулася у зв’язку із цим у своїй майстерності, потрапляє у своєрідну пастку — у неї з’являється потреба збереження й підкріплення досягнутого рівня, що спонукує її знову щось пізнавати. Результат — здібності розвиваються «на марші»;

• здоров’я. Взаємозв’язок здоров’я й кар’єри є дуже складним.

Будь-яке просування людини пов’язане з навантаженнями на організм. Його відповідь на навантаження — напруга захисних сил, мобілізація ресурсів (тілесних і нервово-психічних) для пристосування до змін і розв’язання життєвих завдань.

Неспецифічна відповідь організму на висунуті до нього вимоги називається стресом. Виникає почуття тривоги, а при тривалих навантаженнях — виснаження, коли внаслідок надмірно тривалого або інтенсивного напруження знижується стійкість до захворювань. Хоча дослідження показують, що часто напружене активне життя сприяє тому, що психосоматичні захворювання не розвиваються, і навіть відбувається самовиліковування.

Висновки.Реальне оцінювання внутрішніх і зовнішніх факторів визначає успіх професійної кар’єри.

Рівні вимог і професійна кар’єра

Психологи визначають стійкий зв’язок між успіхами в кар’єрі й рівнями вимог до особистості, які залежать від внутрішньої впевненості людини у своїх силах, можливостях. Виділяють три рівні вимог, пов’язаних із самооцінкою своїх можливостей: занижений, завищений, реалістичний.

1. Вивчіть інформацію про рівень вимог.

2. Складіть психологічний портрет особистості.

3. Намалюйте портрет людини з такою психологією (карикатурний).

Картка 1. Занижений рівень вимог.

Людина невпевнена в собі, не вірить у свої сили й можливості. Часто відчуває почуття тривоги й боязкості. Надає великого значення невдачам.

Кар’єра: не буде великого зростання вертикальної кар’єри (підвищення в посаді).

Картка 2. Завищений рівень вимог.

Людина схильна перебільшувати свої можливості й здібності.

Кар’єра: не буде великого зростання горизонтальної кар’єри.

Картка 3. Реалістичний рівень вимог.

Людина схильна об’єктивно оцінювати свої особистісні якості, здібності й можливості.

Кар’єра: буде забезпечене зростання вертикальної й горизонтальної кар’єри.

Профпридатність і фактори, що її визначають

Профпридатність — це взаємна відповідність людини і сфери докладання її зусиль. Непридатність до професії можна визначити як «непристосованість» професії до людини. Цей фактор також впливає на кар’єрне зростання.

Можна виділити чотири ступені професійної придатності.

1. Непридатність до певної професії (тут є медичні протипоказання, через які людина або зовсім не може працювати за певною професією, або може працювати, але робота збільшуватиме відхилення в стані здоров’я).

2. Придатність— немає видимих медичних протипоказань.

Якщо людина обере цю професію, то не виключено, що вона стане гарним працівником.

3. Відповідність — уже є особисті якості, які вказують на можливість вибору певної професії. Якщо людина обере цю професію, то вірогідно, що вона стане гарним фахівцем.

4. Покликання— є явні ознаки, за якими людина відповідає вимогам діяльності й помітно виділяється серед однолітків. Про таку людину можна сказати: «Саме в цій сфері ти будеш найбільш необхідний людям».

1. Який ступінь профпридатності гарантує значний успіх у кар’єрі?

2. Чи є профпридатність постійною величиною протягом усього трудового шляху людини?

3. Від чого залежить і як формується профпридатність?

Висновки. Важливо розуміти, що в людини не може бути готової профпридатності до того, як вона практично включилася в професійну підготовку й відповідну трудову діяльність. Є чотири основні складові професійної придатності: громадянські якості — ідейні, моральні устої людини (є професії, до яких людина виявляється непридатною, якщо названі якості у неї не розвинені належним чином,— педагог, медик, юрист тощо); інтереси й схильності до певної сфери діяльності; здібності; навички, знання, досвід. Навички, знання формуються в процесі професійної діяльності на підставі придбаного досвіду. Тому профпридатність також може розвиватися, удосконалюючись до покликання.

4. Планування професійної кар’єри

Кожна людина, замислюючись про своє майбутнє, свої життєві перспективи, вибудовує подумки деякий план свого соціального просування. Тому можна говорити про те, що планування своєї кар’єри людина розпочинає ще в період вибору професії й відповідного навчального закладу. Суть кар’єрної стратегії: організувати свою кар’єру так, щоб спосіб просування забезпечував оптимальне використання рушійних механізмів і послабляв дію будь-яких факторів стримування й опори. Можна так сформулювати стратегічне завдання людини: «Розширювати простір своєї долі. Зміцнювати те, що сприяє життю».

Планування кар’єри — це процес повільного розвитку професійного самовизначення в межах власних здібностей, талантів, мотивів, потреб, відносин і цінностей. Ефективне планування кар’єри зазвичай охоплює визначення цілей і забезпечення засобів для їх досягнення. Виходячи із цього, планування професійної кар’єри має включати:

• чітке бачення особистих професійних перспектив (визначення цілей);

• можливість цілеспрямованої підготовки до майбутньої професійної діяльності (забезпечення засобів);

• високий ступінь задоволеності від роботи в організації, що надає людині можливості професійного зростання й підвищення рівня життя;

• підвищення особистої конкурентоспроможності на ринку праці.

Плануючи кар’єру, кожний визначає для себе так звані «кар’єрні якорі» — інтереси або цінності, від яких людина нізащо не відмовиться, якщо доведеться робити вибір. Кар’єрні ключові моменти важко вгадати, оскільки вони є еволюційними й виникають у процесі розвитку подій у житті. Деякі люди не можуть установити ключові моменти кар’єри, поки не зіштовхнуться з необхідністю зробити головний вибір. Виділяють п’ять кар’єрних якорів.

Завдання. Вивчіть інформацію. Які шляхи розвитку кар’єри можливі для людей, що мають такі кар’єрні якорі?

Картка 1. Функціональний якір.

Люди, які мають сильні функціональні якорі, приймають рішення, що дозволяють їм залишатися й зростати в обраних технічних або функціональних галузях. Це дуже гарні виконавці, фахівці своєї справи.

Картка 2. Уміння управляти (управлінська компетентність).

Люди з таким кар’єрним якорем демонструють сильну мотивацію стати керівниками, менеджерами, їхній досвід дозволяє вважати, що вони мають навички й цінують те, що необхідне для досягнення верхнього рівня загального керування. Пост керуючого з високою відповідальністю — їхня кінцева мета. Такі люди мають здатність порівнювати, аналізувати й розв’язувати проблеми за умов неповної інформації й непевності; здатність впливати на людей, контролювати, вести їх і управляти ними на всіх рівнях; здатність нести високу відповідальність.

Картка 3. Творчість й ініціативність.

Люди з такими кар’єрними якорями відчувають потребу побудувати або створити щось, що повністю належить їм або має їхнє ім’я, що відображає їхні достоїнства. Такі люди часто стають підприємцями.

Картка 4. Автономія й незалежність.

Головна потреба людей із таким кар’єрним якорем — бути незалежними, вільними від усіх зв’язків, які виникають при роботі у великих організаціях, де підвищення, переведення й заробітна плата роблять їх залежними від інших. Багато хто з них також мають сильну функціональну орієнтацію. Замість проходження цієї орієнтації в організації вони приймають рішення стати консультантами, які працюють поодинці або у відносно маленькій фірмі. Інші стають професорами бізнесу, позаштатними журналістами, авторами тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОНСПЕКТ УРОКУ №11	\|	Завдання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.