• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КОНСПЕКТ УРОКУ №11

Урок 11

Практична робота №7

Вправи на обговорення портфоліо

Хід роботи

1. Сформуйте портфоліо ваших особистих досягнень під час роботи над проектом. Його приблизна структура:

1.1. Особисті дані (у цій частині можуть міститися ПІБ, фотографії, автобіографія, перелік розділів, що розкривають основний зміст усього портфоліо і його призначення тощо).

1.2. Робочі матеріали щодо проекту (тут збирається корисна інформація: посилання на ресурси Інтернет і літературні джерела, висловлювання філософів, учених; результати тестування, міркування, есе за темою проекту тощо). Доповніть портфоліо ілюстраціями, малюнками, схемами, графіками.

2. Обговоріть портфоліо (у парах, за «круглим столом» та ін.).

3. Запишіть висловлені рекомендації з поліпшення вашого портфоліо.

Тема. Поняття професійної кар’єри

Мета:ознайомити учнів із поняттям професійної кар’єри; дати уявлення про види кар’єри, фактори, що впливають на кар’єрне зростання; навчити складати план особистого кар’єрного зростання; розширювати уявлення про обрану професію, шляхи кар’єрного зростання; розвивати аналітичні здібності.

План уроку

1. Поняття професійної кар’єри.

2. Принципи й правила кар’єрної стратегії.

3. Фактори, що впливають на професійну кар’єру.

4. Планування професійної кар’єри.

1. П оняття професійної кар’єри

Професійна кар’єра — збільшення знань, умінь, навичок.

Кар’єру як траєкторію свого професійного руху людина вибудовує власноруч, головним чином відповідно до своїх власних цілей, бажань та установок. Виділяють кілька принципових траєкторій руху людини в рамках професії або організації, які приведуть до різних типів кар’єри:

• вертикальна кар’єра — посадове зростання;

• горизонтальна кар’єра — просування всередині організації, наприклад, робота в різних підрозділах одного рівня;

• швидкі стрибки зі щабля на щабель (діагональне зростання).

Це цікаво

Існує погляд на кар’єрне зростання як на досягнення людської або професійної некомпетентності, називане принципом Пітера. Це положення, висунуте в однойменній книзі Лоуренса Пітера, формулюється так: «В ієрархічній системі будь-який працівник піднімається до рівня своєї некомпетентності». На думку деяких критиків, принцип Пітера слід сприймати як жарт, хоча самим Пітером він викладений без будь-якого натяку на гумор, як цілком серйозна теорія. Відповідно до принципу Пітера, людина підвищується в посаді доти, поки не посяде місце, на якому вона виявиться не в змозі впоратися зі своїми обов’язками, тобто виявиться некомпетентною. Цей рівень і називається рівнем некомпетентності певного співробітника. На цьому місці співробітник «застрягне» і перебуватиме доти, поки не залишить систему (тобто не звільниться, не помре або не вийде на пенсію). Цей принцип є застосовуваним до будь-якої ієрархічної системи (приватні фірми, державні підприємства й установи, армія, освітні й медичні заклади, церква тощо).

Вирішивши побудувати кар’єру, людина виявляється на розпутті: який тип кар’єри обрати?

А. Останній тип (діагональне зростання) — найдинамічніший спосіб побудови кар’єри. Можна швидко опинитися на верхівці, переходячи з компанії в компанію, з кожним «стрибком» обіймаючи більш високу посаду. Головне — постійно стежити за появою нових можливостей і вибирати з них найбільш перспективні. Необхідно озброїтися навичками справжнього слідопита, щоб розпізнати серед можливостей, що відкриваються, такі, що принесуть корисні вміння, досвід і підтримку потрібних людей для взяття нового щабля.

Але такий спосіб кар’єрного просування має й істотні недоліки:

а) по-перше, стрибаючи занадто швидко, можна придбати славу «літуна»;

б) по-друге, доводиться стежити, щоб кар’єрні можливості не випереджали реальні, тобто необхідно відповідати посаді, яку обіймаєш.

Б. Схема вертикального зростання — це переміщення кар’єрними сходами в рамках однієї компанії. Плюси такого зростання очевидні: досвід роботи в рамках однієї компанії дозволяє досконально розібратися в роботі; так можна придбати авторитет і додати ваги своїй думці. Головний мінус — дуже повільний темп.

Зазвичай ніхто не поспішає розлучатися з перевіреним працівником. Не слід забувати й про «топ-стелю» (топ-менеджери не завжди готові ділитися «насидженим» містечком). Кар’єра — справа делікатна!

В. Існує також можливість збільшення доходів без одержання більш високої посади — це так зване горизонтальне зростання.

Якщо ви дуже вправний співробітник, професіонал своєї справи й робота вас повністю влаштовує, а ось бажання стати великим начальником, зваливши на себе нові турботи, у вас немає, то в цій ситуації найкраще знайти такого роботодавця, який за аналогічну роботу заплатить вам більше. Другий варіант, коли слід вибрати горизонтальну кар’єру,— необхідність набратися професійного досвіду й сил для наступного стрибка.

Висновки. Проте необхідно пам’ятати: чим вище й швидше злетиш — тим болючіше падати. Чудес не буває, і будь-який успіх потрібно заслужити важкою працею. Як сказав засновник фірми «Toyota», його робота складалася на 99 % із помилок і невдач, тобто відбувався процес накопичення досвіду, і на 1 % — з успіху й везіння.

2. Принципи й правила кар’єрної стратегії

Існують загальні для будь-якого кар’єрного процесу принципи й правила реалізації кар’єрних цілей. Їх необхідно розуміти й порівнювати свої дії із цими еталонами.

Завдання. Використовуючи отримані картки, зобразіть принципи кар’єрної стратегії за допомогою малюнків, символів, схем і т. ін., що відображають суть принципу.

Картка 1. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип безперервності.

Жодна з досягнутих цілей у кар’єрі не може бути остаточною або бути приводом для зупинки. Просування може вповільнюватися або перериватися у зв’язку з труднощами, що виникають.

На цей випадок необхідно створювати ресурсний резерв (додаткові знання, зміцнення соціальних зв’язків, здоров’я тощо).

Картка 2. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип осмисленості.

Будь-яка кар’єрна дія має бути доцільною. Знання загальних цілей і особливостей руху забезпечує оптимальність вибору маршруту. Здійснювана діяльність має бути соціально продуктивною, тільки тоді просування буде підтримано середовищем.

Картка 3. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип відповідності.

Швидкість індивідуального просування має відповідати загальному руху в групі лідерів. Просування командою зазвичай надійніше.

Картка 4. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип маневреності.

Прямолінійний рух можливий тільки на полігоні або «чистій» трасі. Таких умов у кар’єрі не буває. Спроби рухатися на «високій швидкості» і «тільки прямо» завжди небезпечні руйнівними зіткненнями. Стратегічно кар’єрний маневр припускає: пом’якшення зіткнення за рахунок компромісу; «пропускання вперед» на небезпечній ділянці схильного до ризику суперника й вичікувальне проходження за ним; «обхід перешкоди» без істотної зміни маршруту.

Картка 5. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип економічності.

На конкретному полі завжди виграє спосіб діяльності, що дає найбільший результат при найменших витратах ресурсів.

Продуктивність збільшується шляхом підвищення майстерності, при об’єднанні зусиль, підвищенні зацікавленості. Кар’єрний шлях довгий. Для багатьох — це практично все життя. Важливо вміло розподілити сили на цьому шляху.

Картка 6. Принципи кар’єрної стратегії. Принцип помітності.

Краще, якщо людина, що робить кар’єру, буде помічена раніше. Нерідко талановиті люди невдачливі в кар’єрі у зв’язку з непомітністю. Якщо результатом можна пишатися, його необхідно презентувати й користуватися для цього будь-яким зручним випадком.

Виходячи з принципів кар’єрної стратегії, можна сформулювати правила кар’єрної стратегії. Ці правила корисно знати й ураховувати, маючи мету зробити професійну кар’єру.

Правила кар’єрної стратегії

1. Ставити перед собою тільки реальні цілі.

2. Вірити у свої можливості.

3. Не втрачати часу на роботу з безперспективним начальником, а стати потрібним ініціативному керівникові.

4. Готуватися зайняти більш високооплачуване місце, що незабаром стане вакантним.

5. Пізнати й оцінити інших, здатних сприяти своїй кар’єрі.

6. Розширювати свої знання, здобувати нові навички.

7. Складати план на добу та на весь тиждень, у якому резервувати місце для улюблених занять.

8. Пам’ятати, що все в житті змінюється: ми, наші знання, навички, ринок праці, організація, навколишнє середовище тощо. Необхідно зуміти оцінити ці зміни.

9. Не можна жити лише минулим.

10. Слід звільнятися з роботи, як тільки переконуєшся, що це необхідно.

11. У пошуках нової роботи необхідно сподіватися насамперед на себе.

12. В організації варто заявити про себе.

Завдання. Співвіднести правила з відповідними принципами кар’єрної стратегії.

Учням пропонується проаналізувати, як на професійній діяльності може відобразитися незнання наведених принципів і правил.

Розрізняють такі типові моделі кар’єри.

Кар’єра за типом «трамплін».

Цей тип кар’єри типовий для фахівців, які не ставили перед собою цілей просування по службі, а рухалися самі собою, з поступовим зростанням свого потенціалу, кваліфікації. На певному етапі такий працівник обіймає вищу для нього посаду й намагається утриматися на ній до пенсії. А потім — «стрибок» на пенсію.

Кар’єра за типом «сходи».

Цей тип кар’єри — для тих працівників, які працюють із повною віддачею. Кожний щабель «сходів» — це посада, яку працівник обіймає певний час — у середньому близько п’яти років.

Потім іде далі. Верхнього щабля така людина досягає в період максимального потенціалу, потім планомірне спускання службовими сходами. І людина стає цінним консультантом у фірмі.

Кар’єра за типом «змія».

Кожна посада обіймається на один-два роки. І якийсь час працівник не рухається вертикально вгору, а обіймає підряд кілька посад одного рівня, наприклад, інженер з проектування може бути переведений на виробництво або ділянку складання. Тому якщо людина доходить до верху, вона знає всю фірму досконало.

Кар’єра за типом «роздоріжжя».

Ця модель припускає після закінчення певного фіксованого строку роботи проходження фахівцем атестації, за результатами якої приймається рішення про підвищення, переміщення або зниження в посаді. Це американська модель кар’єри, орієнтована на індивідуальні якості людини.

— Яка типова модель кар’єри близька вам?

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV. Підсумок уроку
3. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
4. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
5. VII. Підсумки уроку
6. VIІ. Підсумок уроку
7. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
8. Аналіз та оцінка проведеного уроку
9. Вимоги до проведення сучасного уроку
10. Вимоги до уроку
11. ГИСТОЛОГИЯ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦИЙ.
12. Додатковий матеріал до уроку

Переглядів: 1729