• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Римський календар

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

1. Минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану (Imperfectum indicatīvi actīvi).

2. Майбутній час (перший) дійсного способу активного стану (Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi).

3. Пасивний стан часів системи інфекта.

4. Особливості утворення часів системи інфекта.

5. Синтаксис відмінків у пасивній конструкції.

6. Займенники (вказівні, відносні, зворотний, питальні).

1. Минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану (Imperfectum indicatīvi actīvi)

Imperfectum indicatīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -bā-(для І-ІІ дієвідмін) і-ēbā-(для ІІІ-ІV дієвідмін) та особових закінчень:

Singulāris Plurālis

1. -m1. -mus

2. -s2. -tis

3. -t3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін в Imperfectum indicatīvi actīvi:

Відмінювання допоміжного дієслова sum, esse (бути)

2. Майбутній час (перший) дійсного способу активного стану (Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi)

Утворюється:

а) для дієслів І-ІІ дієвідмін додаванням до основи інфекта суфікса -b-і вставних (тематичних) голосних (див. Praesens indicatīvi actīvi для ІІІ дієвідміни) та особових закінчень теперішнього часу:

Singulāris Plurālis

1. -o1. -mus

2. -s2. -tis

3. -t3. -nt

б) для дієслів ІІІ-ІVдієвідмін додаванням до основи інфекта суфікса -a-(для І-ої особи однини) і суфікса-ē-(для всіх інших осіб) та особових закінчень минулого недоконаного часу:

Singulāris Plurālis

1. -m1. -mus

2. -s2. -tis

3. -t3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi:

Відмінювання допоміжного дієслова sum, esse (бути):

3. Пасивний стан часів системи інфекта

Пасивний стан часів системи інфекта (Praesens, Imperfectum, Futūrum I (primum))відрізняється від активного стану тільки особовими закінченнями. Особливості утворення ті самі, що й в активному стані.

Особові закінчення часів системи інфекта пасивного стану:

Singulāris Plurālis

1.-or/-r1.-mur

2.-ris2.-mĭni

3.-tur3.-ntur

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у Praesens, Imperfectum, Futūrum I (primum) indicatīvi passīvi:

Неозначена форма дієслова теперішнього часу пасивного стану (Infinitīvus praesentis passīvi)

4. Особливості утворення часів системи інфекта

1. У дієсловах першої дієвідміни у першій особі однини теперішнього часу кінцевий голосний основи інфекта -а зливається з особовим закінченням -о в одне -о: laudā-or = laudor.

2. Увага!Вставні голосні, закінчення -r/-or (у першій особі однини):

А)Закінчення -rставиться після -a-в першій особі однини усіх відмін в Imperfectum indicatīvi passīvi та в першій особі однини третьої – четвертої відмін у Futūrum I (primum) indicatīvi passīvi. В інших випадках маємо закінчення -or.

Б)У теперішньому часі в дієсловах третьої дієвідміни та у майбутньому часі в дієсловах першої та другої дієвідмін між основою (суфіксом) та особовим закінченням вставляються голосні: перед -s, -t, -mвставляється -ĭ-; перед-r – -ĕ-; перед-n- – -u-. Також-u-перед -n-вставляється у третій особі множини дієслів IV дієвідміни у теперішньому часі.

Отже, система інфекта містить:

1. Praesens –теперішній час;

2. Imperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. Futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові закінчення інфектного ряду.

Відмінність між цими часами виражається за допомогою суфіксів.

5. Синтаксис відмінків у пасивній конструкції

1. Для позначення знаряддя дії у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus instrumenti(орудний знаряддя). Він відповідає на запитання чим?, яким знаряддям виконується дія? Наприклад: “Monumenta homĭnum illustrium florĭbusornantur”. – Пам’ятники знатним людям прикрашають квітами.

2. Для позначення особи, яка діє, у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus auctōris(орудний дійової особи), який виступає з прийменникомa (ab). Він відповідає на запитання хто виконує дію? і перекладається називним відмінком із дієсловом-присудком активного стану. Наприклад:“Patria nostra a poētis laudātur” – Поети прославляють нашу батьківщину (Наша батьківщина прославляється поетами).

6. Займенники (вказівні, відносні, зворотний, питальні)

1. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те; він, вона, воно (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud– цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id– цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc– цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить);

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий рід – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і(m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Відмінювання займенників ille, illa, illud; iste, ista, istud:

Відмінювання займенника hic, haec, hoc:

2. Відносні займенники (Pronomĭna relatīva)

До відносних займенників належать: qui (m), quae (f), quod (n) – який, яка, яке; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре.

Відмінювання відносних займенників qui (m), quae (f), quod (n):

3. Питальні займенники (pronomĭna interrogativa)

До них належать – quis –хто?;quid – що? Ці займенники вживаються тільки в однині; qui? quae? quod? –який?, яка?, яке?; котрий? котра? котре?.

Відмінювання займенників quis? quid?

Займенники qui? quae? quod? відмінюютьсяяк відносні займенники.

4. Зворотний займенник (pronōmen reflexīvum) – sui (себе)

ЛЕКЦІЯ 6

ІМЕННИК. ЧЕТВЕРТА І П’ЯТА ВІДМІНИ.

ЗАЙМЕННИКИ (ОСОБОВІ, НЕОЗНАЧЕНІ, ЗАПЕРЕЧНІ)

ПРИСЛІВНИКИ

1. Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta).

2. Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta).

3. Особові, неозначені, заперечні займенники.

4. Прислівники.

1. Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta)

До четвертої відміни належать іменники чоловічого і середнього роду з осоновою на -ŭ. У називному відмінку однини іменники чоловічого роду закінчуються на-us, середнього роду – на -u. Практичною ознакою відміни є закінчення родового відімнка однини на-us(m, n).

Наприклад:

casus, us, m – випадок, відімнок genu, us, n – коліно, рід

usus, us, m – вживання, досвід cornu, us, n – ріг, фланг

contractus, us, m – контракт veru, us, n – дротик

До четвертої відміни належать також деякі іменники жіночого роду на -us:

acus, us, f – голка tribus, us, f – триба, район

manus, us, f – рука domus, us, f – дім

nurus, us, f – невістка anus, us, f – стара жінка

quercus, us, f – дуб porticus, us, f – колонада, портик

socrus, us, f – свекруха pinus, us, f – сосна

Idus, uum, f – Іди (13 або 15 число місяця)

Зразок відмінювання іменників четвертої відміни:

fructus, us, m – плід, фрукт; cornu, us, n – ріг

Відмінювання іменника domus, us, f – дім

Деякі форми іменника domusвживаються у значенні прислівників місця:domum –додому, domo– з дому,domi – вдома.

У давальному й орудному відмінках множини закінчення -ŭbusмають такі іменники:

artus, us, m – член, суглоб

tribus, us, f – триба, район

lacus, us, m – озеро

quercus, us, f – дуб

specus, us, m - печера

Іменники quercus, us, f – дуб і specus, us, m – печера в давальному й орудному відмінках множини можуть мати паралельні форми на-ĭbusта-ŭbus.

Увага!Закінчення -usу називному відмінку однини вживається у ІІ, ІІІ іІV відмінах. Тому при відмінюванні слід звертати увагу на закінчення родового відмінка однини.

Четверта відміна іменників продуктивна для української мови. Українські слова, які закінчуються на -кт, -(и)т, -с –запозичені з латинської мови. Наприклад: акт, факт, культ, апарат, контракт, курс, прогрес, регрес, конгрес, тракт, формат, об’єкт, суб’єкт, проект, інтелект, магістрат, препарат, прес, реквізит, манускрипт, атрибут та ін.

2. Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta)

До п’ятої відміни належать іменники жіночого роду з основою на -ē. У називному відмінку однини іменники п’ятої відміни закінчуються на -es. Практичною ознакою п’ятої відміни є закінчення -ei (-ĕi)у родовому відмінку однини.

Наприклад:

series, ēi, f – низка, серія

species, ēi, f – явище, вид, ідея

planities, ēi, f – рівнина, долина

fides, ēi, f – віра

spes, spei, f – надія

res, rei, f – справа, річ

До п’ятої відміни належать два іменники чоловічого роду:

1. dies, diēi, m, f – день(dies, ēi, f у значенні “термін, строк” – жіночого роду, наприклад: dies certa (певний день), dies constitūta (встановлений день), але dies festus – святковий день);

2. meridies, ēi – полудень, південь.

Іменники resіdiesмають однину і множину. Всі інші іменники або зовсім не відмінюються у множині, або мають лише називний і знахідний відмінки.

Зразок відмінювання іменників п’ятої відміни:res, ei, f; dies, ēi, m, f

У родовому та давальному відмінках однини “e” між двома голосними зберігає свою довготу:diēi, але fidĕi (після приголосного).

Словосполучення з іменником res, rei, f – справа, річ:

res publĭca– суспільна справа, республіка, держава

res secundae (plur.) – сприятливі обставини, щастя

res adversae (plur.) – несприятливі обставини, нещастя

res gestae (plur.)– здійсненіобставини, подвиг

res novae (plur.) – нові обставини, державний переворот

res bonae (plur.) – цінні речі, цінності

res summae (plur.) – найважливіші справи, верховна влада

res frumentaria – продукти

res rustĭca – сільське господарство

res divīnae (plur.) – релігія

res familiāris – майно

scriptor rerum gestārum – історик

de rerum natūra – про природу речей

Словосполучення з іменником dies, ēi, m, f – день

dies ater– чорний день

dies natālis– день народження

diem vidēre – народитися

cum die – з приходом дня

dies tranquillus – погода

ad certam diem – у встановлений термін

in dies – з дня на день

Деякі іменники п’ятої відміни мають дублети у першій і третій відмінах:

canities, ēi, f– canitia, ae, f – сивина

materies, ēi– materia, ae, f – матерія, речовина

luxuries, ēi, f– luxuria, ae, f – розкіш

plebes, ēi, f– plebs, plebis, f – плебс, простий народ

Зведена таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників

3. Особові, неозначені, заперечні займенники

1. Особові займеннки (Pronomĭna personalia):

Еgo – я; tu – ти; nos– ми; vos – ви. Особового займенника третьої особи у латинській мові немає. У разі потреби він замінюється одним із вказівних займенників is, hic, ille, iste.

Запам’ятайте! mecum– зі мною;tecum – з тобою;

nobiscum– з нами;vobiscum – з вами.

2. Неозначені займенники (Pronomĭna indefinīta)утворюються від займенників quis, quid; qui, que із додаванням до них різних часток, які завжди пишуться разом із займенником. При цьому частка “ali-” ставиться перед займенником, а інші (-dam, -quam, -piam, -lĭbet, -vis, -que) – після нього:

alĭquis, alĭquid – хто-небудь, що-небудь;

quisdam, quicquam – хто-небудь, що-небудь;

quisque, quidque – кожний, кожна, кожне

quidam, quedam, quoddam – якийсь, якась, якесь

quilĭbet, quaelĭbet, quodlĭbet – який завгодно, яка завгодно, яке завгодно

alĭqui, alĭqua, alĭquod – який-небудь, яка-небудь, яке-небудь

У неозначених займенників відмінюється тільки основна частина, тобто займенник, а частки – невідмінювані.

3. Заперечні займеннки (Pronomĭna negatīva).

До заперечних займенників належать:

nemo(ne-homo) – ніхто;

nihil – ніщо;

nullus, a, um(ne-ullus) – ніякий, ніяка, ніяке.

Заперечні займенники nemo, nihilу множині не відмінюються.

4. Прислівники. Утворення прислівників

У латинській мові розрізняємо два види прислівників:

1. Самостійні прислівники: “iam” – вже, “nunc” – тепер, “mox” – скоро, “fere” – майже, “semper” – завжди, “ubi” – де, коли та ін.

2. Похідні прислівники, які утворені від прикметників та іменників.

Утворення прислівників

1. Від прикметників І-ІІ відмін прислівники утворюються шляхом додавання до основи прикметника суфікса -e:

2. Від прикметників І-ІІ відмін походять також прислівники на -o. Вони утворюються шляхом додавання до основи прикметника суфікса-o.

Іноді вживаються від того самого прикметника прислівники на -oта на-e:

“raro” і “rare” – рідко

“vero” і “vere” – дійсно, справедливо

“certo” – насправді, безсумнівно

“certe” - звичайно

3. Від прикметників ІІІ відміни утворюються прислівники шляхом додавання до основи прикметника суфікса -ĭter:

acer, acris, acre – гострий →acrĭter – гостро

brevis, e – короткий →brevĭter– коротко

simĭlis, e– подібний →similĭter – подібно

4. Від прикметників ІІІ відміни, основа яких закінчується на -nt-, прислівники утворюються шляхом додавання суфікса-er:

dilĭgens, ntis – старанний →diligenter– старанно

sapiens, entis – розумний →sapienter – розумно

prudens, entis – розсудливий →prudenter– розсудливо

Від прикметника audax, cis – сміливий →audacter– сміливо.

Як прислівники часто виступають “застиглі” відмінкові форми іменників, прикметників, займенників:

difficilis, e – важкий →difficile – важко

multus, a, um– численний →multum – багато

paulus, a, um – малий, незначний →paulum – трохи, мало

Деякі прислівники утворюються також від іменників та прийменників:

difficultas, ātis, f – трудність, незручність, недолік →difficulter –незручно, важко

antiquus – давній →antiquitus – споконвіку

radix – корінь →radicitus– з коренем

sub – під →subtus– внизу

in – в →intus – всередині

Трапляються в латинській мові також прислівники на -tim (-sim), -atim, -im. Наприклад:paulatim – помалу;partim – частково;saltem (saltim) – частково;radiatim – променево;sensim – ледве помітно, поступово;privatum –приватно.

ЛЕКЦІЯ 7

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ І ПРИСЛІВНИКІВ

(GRADUS COMPARATIŌNIS ADIECTIVŌRUM ET ADVERBIŌRUM)

ДІЄПРИКМЕТНИКИ (PARTICIPIA)

1. Вищий ступінь порівняння прикметників.
2. Найвищий ступінь порівняння прикметників.
3. Особливості утворення найвищого ступеня порівняння прикметників.
4. Неправильні ступені порівняння прикметників.
5. Неповні ступені порівняння.
6. Ступені порівняння прислівників.
7. Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників.
8. Дієприкметники.

1. Вищий ступінь порівняння прикметників (gradus comparatīvus)

Якісні прикметники утворюють три ступені порівняння:

1. звичайний ступінь – gradus positīvus;

2. вищий ступінь – gradus comparatīvus;

3. найвищий ступінь – gradus superlatīvus.

Вищий ступінь утворюється додаванням до основи прикметника у звичайному ступені суфікса -ior(m, f), -ius(n).

Прикметники у вищому ступені відмінюються за третьою відміною іменників приголосної групи.

Зразок відмінювання прикметників у вищому ступені:

2. Найвищий ступінь порівняння прикметників (gradus superlatīvus)

Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюється додаванням до основи прикметника у звичайному ступені суфікса -issĭm-та родових закінчень-us, -a, -um.

Прикметники у найвищому ступені відмінюються як прикметники першої та другої відмін.

3. Особливості утворення найвищого ступеня порівняння прикметників

1. Прикметники, які в чоловічому роді закінчуються на -er, утворюють найвищий ступінь додаванням до форми чоловічого роду в називному відмінку однини суфікса -rĭm-та родових закінчень-us, -a, -um.

2. Шість прикметників третьої відміни, які у називному відмінку однини закінчуються на -ĭlis, утворюють найвищий ступінь за допомогою суфікса-lĭm-, який додається до основи звичайного ступеня, та родових закінчень-us, -a, -um.

Решта прикметників на -ĭlis утворюють найвищий ступінь за загальним правилом:mirabĭlis, е – дивовижний, а, е – mirabilior (m, f), -ius (n) – дивовижніший, а, е; mirabilissĭmus, a, um – найдивовижніший, а, е.

4. Неправильні ступені порівняння прикметників

А) Суплетивні ступені порівняння.

П’ять прикметників утворюють ступені порівняння від різних основ (суплетивно):

Б) Описовий спосіб утворення ступенів порівняння прикметників.

Прикметники першої та другої відміни з основою на голосний перед закінченням -us, -a, -um утворюють вищий ступінь додаванням до звичайного ступеня прислівникаmagis – більше, а найвищий ступінь – за допомогою прислівникаmaxĭme – найбільше.

В) Cкладні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus.

Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus утворюють вищий ступінь за допомогою суфікса-entior(m, f), -entius(n), а найвищий ступінь за допомогою суфікса -entissĭm-та родових закінчень-us, -a, -um.

5. Неповні ступені порівняння

Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:

Звичайний ступінь порівняння цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги; infĕri, ōrum, m – підземні боги; exteri, ōrum, т – іноземці; postĕri, ōrum, m – нащадки.

6. Ступені порівняння прислівників

Якісні прислівники, як і прикметники, мають три ступені порівняння: звичайний (positīvus), вищий (comparatīvus) та найвищий (superlatīvus).

Звичайний ступінь – це форма прислівника, подана у словнику.

Вищий ступінь прислівника збігається за формою з вищим ступенем прикметника середнього роду:

Найвищий ступінь утворюється шляхом додавання до основи прикметника найвищого ступеня закінчення -e:

Приклади прислівників у всіх ступенях порівняння

Суплетивні ступені порівняння прислівників

Суплетивні ступені порівняння утворюються від різних основ.

7. Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників

1. Орудний порівняння (Ablatīvus comparatiōnis).

У латинській мові при вищому ступені порівняння можливі дві конструкції:

А) предмети, які порівнюють, ставлять у називному відмінку і між ними сполучник quam – ніж, як:

Nihil est celerius, quam mens humāna. – Ніщо не швидше, ніж людська думка.

Aurum gravius est, quam argentum. – Золото важче, ніж срібло.

Б) предмет, з яким порівнюють, стоїть в орудному відмінку без прийменника, і такий орудний називається Ablatīvus comparatiōnis (орудний порівняння). Українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником за або від.

Nihil mente humāna celerius est. – Ніщо не є швидше за людську думку.

Aurum argento gravius est. – Золото важче від срібла.

2. Родовий частковий (Genetīvus partitīvus).

У латинській мові при найвищому ступені порівняння прикметників, коли із кількох предметів треба виокремити якийсь один, вживається родовий частковий (Genetīvus partitīvus), який перекладається українською мовою родовим відмінком з прийменником з (із).

Omnium metallōrum aurum pretiosissĭmum est. – З усіх металів найцінніше золото.

Omnium oratōrum Cicĕro clarissĭmus erat. – З усіх ораторів найславнішим був Ціцерон.

8. Дієприкметники (Participiа)

1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi).

Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -ns (m, f, n) для дієслів І-ІІ дієвідмін і закінчення -ens (m, f, n) для дієслів ІІІ-IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення -is (m, f, n).

Зразок утворення participium praesentis actīvi від дієслів І-IV дієвідмін:

Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.

Зразок відмінювання participium praesentis actīvi:

В аблативі дієприкметник теперішнього часу активного стану набуває закінчення -e, якщо вживається як іменник, і закінчення -i, якщо вживається в значенні прикметника. Дієприкметник теперішнього часу активного стану перекладається українською мовою по-різному, залежно від значення речення:

- дієприслівником на -чи, -ши: Discipŭlus legens discit. – Учень, читаючи, вчиться.

- підрядним означальним реченням: Video discipŭlum librum legentem. – Бачу учня, який читає книжку.

- особовою формою дієслова: Consul coniurationem detegens rem publicam servāvit. – Консул викрив змову і тим врятував республіку.

- віддієслівним іменником: Sol oriens. – Схід сонця.

Participium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі і відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, який слухає; magistra docens (f) – вчителька, яка навчає.

В українській мові слова, які закінчуються на -ант, -ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.

2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (Participium perfecti passīvi).

Participium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n). Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення -um.

Зразок утворення participium perfecti passīvi:

Participium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.

ЛЕКЦІЯ 8

ЧИСЛІВНИК

(NOMEN NUMERĀLE)

1. Кількісні й порядкові числівники.

2. Відмінювання числівників.

3. Узгодження числівників з іменниками.

4. Розділові та прислівникові числівники.

5. Синтаксис відмінків при числівниках.

6. Римський календар (рік, місяці, дні тижня).

1. Кількісні й порядкові числівники (numeralia cardinalia et ordinalia)

У латинській мові є чотири розряди числівників:

1. Кількісні (numeralia cardinalia) – відповідають на питання “скільки”?

2. Порядкові (numeralia ordinalia) – відповідають на питання “який, а, е?”

3. Розділові (numeralia distributīva) – відповідають на питання “по скільки?”

4. Прислівникові (numeralia adverbia) – відповідають на питання “скільки разів?”

Переглядів: 977