• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблема демократизації освіти

Орієнтація на неперервну освіту

Інтеграція в галузі освіти

Фінансування освітньої сфери.

урозвинених країнах витрати на освіту становлять при­близно 5 —7 % вартості валового національного продук­ту; у країнах, що розвиваються. На освіту витрача­ється не більше 2 —4% ВНП

Інтеграція відбувається переважно у масштабах геополітичних регіонів, що поєднують країни з подібними умовами історичного розвитку і соціально-економічною структурою.

Найбільшу увагу міжнародні організації приділяють країнам, що розвиваються. У 80-х роках за активної участі ЮНЕСКО було розроблено чотири нові регіональні програми розвитку освіти для країн Латинської Америки і Карибського басейну, Африки, Азії.

Організація економічного співробітництва і роз­витку функціонує з 1961 р. До неї входить понад 20 про­мислово розвинених країн. Діяльність організації спрямована головним чином на узгодження різних аспектів економічної політики. У складі її координаційних органів функціонують Комітет освіти і Центр досліджень та нововведень усфері освіти, які виробляють рекомендації щодо змін у структурі системи освіти, її управлінні, фінансуванні, модернізації змісту і методів навчання у навчальних закладах різних типів, но­вих принципів підготовки вчителів. У 1987 р. Рада міністрів освіти держав — членів ЄС затвер­дила програму «ЕРАЗМУС», головна мета якої — сприяти розширенню обміну студентами між вищими навчальними закладами країн, що входять до ЄС.

Поняття «неперервна освіта» — філософсько-пе­дагогічна категорія. Відповідно до цього освіта розглядаєть­ся як:

• процес, що охоплює все життя людини;

· аспект освітньої практики, що представляє її як цілеспря­моване засвоєння людиною соціокультурного досвіду, який не призупиняється з використанням усіх ланок наявної освітньої системи;

У теорії і практиці неперервної освіти особлива увага звер­тається на освіту дорослих за межами базової освіти, а саме:

· набуття і підвищення професійної кваліфікації;

· перепідготовка внаслідок зміни професій;

· адаптація до мінливих соціальних умов;

· дозвіллєва освіта тощо.

Жодна країна ще не має чіткої системи неперервної осві­ти.

Підходи до розуміння демократизації освіти. Проблема демократизації школи залишається в центрі уваги суспільних і педагогічних кіл у провідних країнах світу. В розумінні демократизації загальноосвітньої школи є два підхо­ди, що виключають один одного:

• егалітаристський — ґрунтується на ідеї егалітаризму та однаковості. До кінця 80-х років XX ст. був офіційною доктриною шкільної політики колишнього СРСР і знач­ною мірою Японії. Відповідно до такого підходу всі діти рівні від народження. На практиці це призводить до стри­мування більш успішних у навчанні учнів;

• антиегалітаристський — ґрунтується на наступності сту­пенів освіти, а також на ідеях плюралізму, варіативності, диверсифікованості загальноосвітньої школи. Такий підхід нині характерний для провідних країн світу.

Поняття «демократична система освіти» означає:

• рівність усіх членів суспільства перед освітою;

• децентралізацію шкільної системи;

• відкритість освітньої системи;

• право батьків і учнів на вибір навчального закладу;

• організацію навчального процесу, спрямованого на фор­мування творчої особистості.

Гарантії права на освіту — одна з головних проб­лем демократизації загальноосвітньої школи.

Проблема відвідуваності — істотна складова демокра­тизму шкільної освіти. Важливим показником обов'язкового навчання є відвідуваність:

• у тих країнах, населення яких проживає в несприятливих економічних умовах, відвідуваність занять досить низька;

• у країнах зі стабільною економікою рівень відвідуваності порівняно високий.

Диференціація навчання і демократизація. Усвітовій педагогіці одним із найефективніших напрямів поліп­шення якості навчання всіх школярів вважається диференціа­ція (диверсифікованість) освіти і навчання. Диференціація виконує дві функції: слугує розкриттю індивідуальності учнів і подальшому розвиткові суспільства.

Управління освітою і демократизація. Процес де­мократизації тісно пов'язаний з управлінням освітою.

Полікультурна освіта і демократизація. Пробле­ма демократизації школи має вирішуватися з урахуванням того, що більшість країн не є гомогенними ні в етнічних, ні в культурних відносинах. Тому дуже важливою є полікуль­турна (мультикультурна) освіта, тобто врахування освітніх інтересів етнічних меншостей.

11.МІЖНАРОДНА ВЗАЄМОДІЯ В ОСВІТІ: організації та програми

РАДА ЄВРОПИ - "ПОЛІТИЧНА СОВІСТЬ" КОНТИНЕНТУ

Рада Європи (РЄ) істотно відрізняється від Європейського Союзу за цілями і методами діяльності, хоч розташована у Страсбурзі поряд з інституціями ЄС. Вона була створена у 1949 р. для правової й освітньої співпраці серед країн-члєнів. Освітні проблеми належать до головних завдань Ради від початку її існування. Спільним для обох об'єднань є орієнтація на вироблення узгоджених концепцій в освітній політиці за умови збереження особливостей та специфіки окремих освітніх систем країн-членів. Правовою основою освітніх починань РЄ забезпечує Європейська культурна конвенція.

Проблемами освіти в Раді Європи займається Рада культурної співпраці, яка проводить дослідницьку діяльність, зокрема в наступних сферах:

- моделей навчання учня і вчителя;

- аналізу цілей та змісту навчання, особливо початкового;

- демократизації життя у Європі, захисту прав людини;

- мультимедіальних мовних курсів;

- дистанційної освіти;

- створення європейської мережі навчальних програм для дорослих.

Тісний зв'язок Ради Європи з Європейським Союзом сприяв появі спільних видань-рекомендацій для країн-учасників. В рекомендаціях сформульовано пропозиції стосовно ознайомлення учнів та студентів з правами людини. Звернута увага на підготовку вчителів, особливо надання їм необхідних знань і формування вмінь, пов'язаних із викладанням прав людини. Дуже корисним виявився спільний проект створення Європейського Освітнього Тезаурусу - спеціалізованого словника офіційних термінів зі сфери освіти і культури на багатьох мовах. Серед слов'янських країн першою свою версію цього Тезаурусу створила Польща, а його відсутність в Україні гальмує нашу співпрацю з Європою внаслідок термінологічних неузгодженостей.

Ефективний засіб здійснення таких амбіційних планів - прийняття у 1997 р. спільної Конвенції про визнання кваліфікацій, "що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні [21]. Нова Конвенція, до якої прилучилася й Україна, створює міцну правову основу для взаємовизнання атестатів і дипломів, сприяє інтеграції нашої освіти в європейський освітній простір.

ARION- програма, яка стосується розвитку співпраці у галузі освіти, а саме:

1) накопичення і розповсюдження інформації, яка слугує розвитку шкільництва країн членів;

2)обмін педагогічним досвідом;

3)розповсюдження освітніх та інноваційних ідей;

4)закордонне стажування вчителів.

ERASMUS - програма, що охоплює напрями наступної діяльності:

1)обмін студентами європейських вищих шкіл;

2)збільшення мобільності студентів;

3)розвиток вищих шкіл;

4)створення правових, організаційних та матеріальних умов для виділення часу студій на навчальному стажуванні за кордоном;

5) можливість використання стипендій під час закордонного навчання;

6) проведення іноземними викладачами лекцій у вищій школі іншої країни;

7) можливість для викладачів наукового стажування за кордоном.
EUROTECNET- програма, спрямована на збільшення обсягіввикористання нових технологій у професійному навчанні.

LEONARDO- програма Європейського Союзу, що має назву "Безперервна освіта: школа та її партнери у процесі професійної підготовки". Вона впроваджується у країнах Центральної Європи.

Читайте також:

1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
2. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
3. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
5. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
6. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
7. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.
8. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
9. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.
10. В системі вищої освіти і науки України
11. Вдосконалення системи освіти
12. Взаємозв’язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню.

Переглядів: 1707