Структура гендерного знання

У психології структуру сучасного гендерного знання утворюють гендерологія та більш ранні дослідження у сфері фемінології, гендерна психологія і психологія гендерних відносин. Гендерна психологія є частиною гендерології як міждисциплінарного напряму в суспільних науках, а психологія гендерних відносин належить до складу гендерної психології.

Гендерологія(англ. gender — рід, стать і грец. logos — учення) — міждисциплінарна наукова галузь, яка вивчає психологічну і соціологічну проблематику гендерного розвитку особистості.

Вона досліджує жіноче і чоловіче як психологічні утворення та конструкти культури. Цим зумовлена особлива зацікавленість гендерології проблемами статі в європейській суспільно-політичній, філософській, соціологічній та психологічній думці, класичних теоріях гендерної соціалізації, гендерної антропології та медико-біологічними даними про статеву диференціацію, особливості статевого диморфізму та психофізіології статевих відмінностей, гендерного аналізу виборчих систем та електоральної поведінки тощо. Вона пов’язана з анатомією і фізіологією людини, віковою, диференціальною, соціальною психологією, психологією особистості, психологією і соціологією сім’ї та шлюбу, культурологією, валеологією.

Категорію «стать» гендерологія трактує в соціально-психологічному сенсі як специфічні культурні та поведінкові характеристики, що визначають соціальну поведінку чоловіків і жінок. Усупереч поширеній думці вона не є синонімом ні сексології (лат. sexus — стать і logos — слово, вчення) — науки, що вивчає прояви людської сексуальності, статеве життя, а також розвиток і здійснення сексуальної функції індивідуумом, ні фемінології.

Фемінологія (лат. femina — жінка і грец. logos — учення) — наука про місце і роль жінок у суспільстві, яка досліджує сукупність психологічних, соціально-економічних, політичних, правових, соціокультурних умов, що сформувалися в суспільстві для реалізації спільних із чоловіками і специфічних інтересів жінок, забезпечення їх життєдіяльності в усіх сферах суспільного життя.

Основним об’єктом фемінології є жіноцтво як відносно цілісна і стійка соціальна спільність. Вона аналізує соціально-психологічні та культурні чинники особистісного становлення жінки, особливості жіночої психології і жіночого елементу в суспільній свідомості, економічні та політичні аспекти становища жінки в суспільстві, її соціально-психологічні ролі в родині. Методи, напрацьовані фемінологією, активно використовує гендерологія.

Важлива роль у системі гендерних знань (гендерології) належить гендерній психології, актуальність та необхідність розвитку якої сьогодні ні в кого не викликають сумніву.

Гендерна психологія (грец. psyche — душа і logos — учення) — галузь психологічного знання, яка вивчає набуті в процесі соціалізації характеристики гендерної ідентичності, що детермінують соціальну поведінку людей залежно від їх статевої належності.

Витоки багатьох питань, що постають у психологічній практиці, пов’язані з проблемами гендерної соціалізації особистості, її гендерними можливостями та гендерною політикою держави. Гендерна психологія досліджує різноманітні аспекти гендерної ідентичності, засвоєння гендерних ролей, гендерної соціалізації, формування гендерних стереотипів, а також диференціації гендерних відмінностей у сім’ї і соціумі. Соціальні та етнокультурні аспекти гендерного розвитку також не залишаються поза її увагою. Адже поняття «гендер» належить до змісту соціальної психології, психології сім’ї, психології статі, психології сексуальності, політичної психології тощо.

Розвиток гендерної психології передбачає не лише розроблення теоретичних підходів, концепцій та положень. Це важлива складова консультативної допомоги особистості у розв’язанні проблем гендерного характеру, аналізу психологічних, соціально-культурних і суспільно-економічних явищ.

Важливим напрямом сучасної гендерної психології є вивчення гендерних відносин, їх особливостей, сутності та складових.

Психологія гендерних відносин — прикладна галузь соціальної психології, що досліджує закономірності диференціації та ієрархічності міжстатевих відносин.

Цей науковий напрям перебуває у стадії становлення, все очевидніше виявляючи себе як самостійна галузь психологічного знання. Його появі передувало психологічне вивчення міжособистісних і міжстатевих відносин. Як інтегративна галузь знань, психологія гендерних відносин використовує напрацювання психології, соціології статі, соціальної психології.

Гендерні відносини є об’єктом дослідження багатьох сучасних наук. Соціально-психологічний аналіз суттєво збагачує систему знань про гендер, якими володіють історія, соціологія, політологія, лінгвістика та інші суспільні дисципліни. Своїми спостереженнями, відкриттями і висновками гендерна психологія набуває важливого значення для багатьох галузей соціально-психологічної практики, які потребують міждисциплінарного підходу та розвитку сучасної гендерної теорії.

Сучасна гендерна теорія — система наукових поглядів на відносини, ролі, норми, статуси, цінності чоловіків і жінок, їхнє соціальне життя, життєвий досвід, набуття та реалізацію ними соціально-рольових характеристик.

Гендерна теорія є міждисциплінарним науковим напрямом, оскільки гендерними проблемами переймаються філософія, культурологія, етнографія, психологія, соціологія, педагогіка, антропологія та ін. На сучасному етапі вона покликана розв’язувати такі завдання:

1) вивчення жінок і чоловіків як активних суб’єктів творення соціального світогляду, розвитку соціальних відносин, світобачення, можливостей особистості;

2) аналіз соціально-економічних, суспільно-політичних, культурних, психологічних та інших умов, що зумовлюють та відтворюють сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві;

3) розкриття соціальних ролей та позицій чоловіків і жінок, формування засад і методів їх соціального зрівняння в усіх сферах життя;

4) пошук можливостей входження жінок у чоловічо-домінантну систему, збагачення її новими властивостями з урахуванням інтересів і потреб обох статей;

5) пошук нових форм упорядкування соціальних відносин в інтересах жінок і чоловіків.

На цих завданнях ґрунтується гендерний підхід у психології — методологічна основа досліджень у суспільних науках, орієнтована на втілення ідеї рівності людей незалежно від їх статевої належності. Його особливість полягає у врахуванні інтересів обох соціально-статевих груп і досягненні гендерної рівності. Стратегія реалізації цього підходу побудована на забезпеченні однакових можливостей задоволення інтересів жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя, наданні їм рівних прав і можливостей.

У межах гендерного підходу міжстатеві відносини проаналізовано з позицій влади і домінування на рівні суспільних (у політичній, економічній сферах) і психологічних (у сфері міжособистісної та міжгрупової взаємодії) відносин. Категорію «гендер» витлумачено як властивість соціальних відносин, один із значущих елементів суспільного устрою, оскільки чоловіки і жінки не тільки біологічно різні, а й соціально нерівні. Ця нерівність стосується їх можливостей в усіх сферах життя.

Індикаторами гендерних характеристик поведінки стають соціальні очікування, ролі і вимоги суспільства до статевої поведінки. Прийняття позиції, що біологічна стать не є першопричиною психологічних характеристик поведінки і соціальних ролей особистості, дає змогу по-новому реконструювати Я-образ і життєві сценарії, нав’язані особистості системою статеворольових уявлень. Також завдяки цьому підходу чоловіки і жінки можуть по-новому оцінити свої можливості і домагання, визначити перспективи життєтворчості, активізувати особистісні ресурси для вибору суб’єктивних стратегій самореалізації та оптимізації міжособистісних відносин.

Український дослідник Володимир Кравець, аналізуючи варіативність гендерного підходу у психологічних дослідженнях, виокремлює гендерно-чутливий, гендерно-нейтральний, гендерно-стереотипізований та гендерно орієнтований підходи.

Гендерно-чутливий підхід передбачає зосередженість досліджень на індивідуальних відмінностях і відмінностях у поглядах чоловіків та жінок на статусну рівність між гендерами.

Ідею рівності статей підтримує гендерно-нейтральний підхід. Гендерні відмінності його представники визнають незначними, пропагують гіпотезу про те, що індивідуальні відмінності набагато ширші, ніж гендерні.

За гендерно-стереотипізованим підходом відмінності визнаються, а рівність статей заперечується. Вважають, що жінки та чоловіки повинні підтримувати статеві відмінності та відповідати існуючим гендерним нормам, цінностям, правилам, які декларує суспільство.

Гендерно орієнтований підхід не заперечує значення і впливу біологічної статі, але надає перевагу впливу соціуму на формування та розвиток гендерної ідентичності та гендерних відносин особистості.

Із зазначених підходів саме гендерно орієнтований найбільшою мірою відповідає сучасному розумінню категорії «гендер» і спрямованості досліджень у цій галузі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета і завдання прокурорського нагляду	\|	Предмет і завдання гендерної психології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.