Прийоми розповіді

Розповідь — важлива складова частина екскурсії. По відношенню до показу, розповідь вторинна, вона, як правило, повинна бути підпорядкована показу і без нього на екскурсії рідко використовується. Розповідь носить підпорядкований характер, особливо в тих випадках, коли вона передує показу об'єкту екскурсантам. Співвідношення показу і розповіді не у всіх екскурсіях однакове. Воно залежить від ряду обставин — від теми екскурсії, кількості і характеру об'єктів показу, виду екскурсії (автобусна, пішохідна), складу її учасників. Тривалість і форма розповіді змінюються залежно від змісту освітлюваної теми, особливостей об'єктів. Одна з особливостей розповіді на екскурсії полягає в тому, що значна частина пояснень і довідок сприяє формуванню зорових образів. Завдання методистів і екскурсоводів — зробити розповідь підходящою для зорового сприйняття. Завдання экскурсанта—запам’ятовувати розповідь зоровим шляхом. Здійснення цього завдання висуває високі вимоги до мови екскурсовода, до методики викладу матеріалу.

Великий вплив на зміст розповіді справляє послідовність в підготовці нової екскурсійної теми. Спочатку відбираються об'єкти, забезпечується зорова основа екскурсії, і лише після цього перед автором вирішується питання: як і з чого починати розповідь. Це залежить, перш за все, від зовнішнього вигляду об'єкту, від того, наскільки він зберігся, з якими подіями пов'язаний, наскільки він здатний своїм виглядом підтвердити розказане. Якщо об'єкт (пам'ятка, місце події) дійшли до нас без змін, переробок, не втративши окремих частин і деталей, то розповідь може бути розпочата прямо з опису подій, що відбувалися тут.

Якщо об'єкт з певних причин не дійшов до нас в своєму первісному вигляді, то перша частина розповіді повинна бути присвячена його зоровій реконструкції.

Методика проведення будь-якої екскурсії побудована на використанні декількох прийомів (видів) розповіді: екскурсійної довідки, характеристики об'єкту, пояснення, репортажу, коментування, цитування, літературного монтажу. Зупинемося стисло на кожному з них.

Екскурсійна довідка - це довідка, що дається в звязку із спостереженням об'єкту екскурсантами. Найчастіше цей вид розповіді використовується при огляді додаткових об'єктів, коли вихід екскурсантів з автобусa для детальнішого ознайомлення з об'єктами методичною розробкою не передбачений. У екскурсійній довідці повідомляються дані про об'єкт: його розміри, призначення, дата зведення, автори проекту та ін. Ця частина тексту екскурсії, а потім і розповідь екскурсовода за своїм змістом і структурі нагадують попутню екскурсійну інформацію.

Характеристика об'екта— це перелік основних якостей і властивостей об'єкту, які відрізняють його від інших об'єктів. Це більш докладний виклад фактичного матеріалу про об'єкт, глибша його характеристика, ніж та, яку містить екскурсійна довідка. Події, пов'язані з об'єктом, в цьому виді розповіді тільки описуються. Цей прийом зазвичай використовують при показі об'єкту на зупинці з вікна, без виходу екскурсантів з автобуса. Час, відведений на характеристику одного об’єкта, зазвичай складає дві-три хвилини.

Прийом пояснення – це ще докладніша розповідь про об'єкт. Екскурсовод не тільки висловлює фактичний матеріал, пов'язаний з подіями, що мають відношення до даного об'єкту, але і пояснює, чому відбулася ця подія. Прийом пояснення може бути використаний у всіх екскурсіях. Проте найбільш ефективний цей прийом в архітектурно-містобудівних, літературних, виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях. Він дає можливість екскурсантам краще зрозуміти об'єкт, отримати повніше і правильне уявлення про історичні події.

Ще один методичний прийом – це прийом репортажу. Репортаж є таким жанром журналістики, який оперативно повідомляє про будь-яку подію. При цьому журналіст, що використовує даний жанр завжди є очевидцем або учасником події, що відбувається. Репортаж є інформацією про те, що в даний момент відбувається перед очима. У виробничій екскурсії на автомобільний завод цей прийом використовується при спостереженні екскурсантами рухомого конвеєра, де відбувається збірка автомашин. Екскурсовод дає пояснення про ті зміни, які відбуваються з кузовом автомобіля: встановлення дверей, сидінь, мотора, ходової частини. Екскурсанти бачать, як кузов перетворюється в готовий автомобіль. Розповідь екскурсовода робить цей процес зрозумілішим і він запам’ятовується. Ефективна розповідь у формі репортажу при показі будівельних робіт, наприклад при зведенні житлового будинку, при спостереженні за роботою токаря на верстаті, а також під час екскурсії на гідроелектростанцію, коли розповідь екскурсовода супроводжує процес шлюзування суден. В ході розповіді увага екскурсантів звертається на зміни в зовнішньому вигляді будівлі, споруди, машини, положенні пароплава. В результаті цього, екскурсанти отримують правильне уявлення про предмет (явище) спостереження.

Для проведення екскурсії не менш важливий прийом коментування. Коментар в періодичній літературі використовується в двох видах — як пояснення подій, наприклад міжнародного життя, явищ, текстів, а також як міркування або критичне зауваження про що-небудь, що викликає зацікавлення у читачів. У екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що пояснює сенс події або задум автора пам'ятки історії і культури, який в даний момент спостерігають екскурсанти. Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будівлі, його конструкцію, особливості інженерних споруд і т.п. Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.

Наступний прийом - прийом цитування. Цитата – це точний, дослівний витяг з якого-небудь тексту. Цитата в лекції і цитата в екскурсії виконують різні функції. Цитата в лекції, як правило, підтверджує певну тезу, робить висловлювану думку переконливішою. У екскурсії з цією метою цитата використовується рідко, в основному при дослівних витягах з історичних документів (літопис, указ, ухвала). Роль цитування в екскурсії інша. Найчастіше витяги з документів, літературних творів, публікацій в періодичній літературі в розповіді екскурсовода спрямовані на те, щоб викликати в уяві екскурсантів зорові образи. Цитати можуть бути різними, наприклад уривки з художніх творів (проза, вірші), мемуарів. Особливо ефективним буває цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

Прийом літературного монтажу характеризується тим, що розповідь екскурсовода є композицією з уривків різних літературних творів, документів, спогадів, статтей, опублікованих в періодичній літературі, що розкривають підтему екскурсії або одне з основних питань підтеми. Вказаний прийом дає можливість ніби домалювати картину подій, що характеризується. При цьому слід мати на увазі, що використання екскурсоводом прийомів цитування або літературного монтажу в більшості випадків базується на «перетворенні» одного виду мистецтва (словесного) в інший вид мистецтва (образотворчий). А це не завжди можливо: не кожну картину, зображену в літературному творі, художник може перенести на полотно. Тому для літературного монтажу і цитування авторам екскурсії потрібно підбирати такі яскраві і в той же час документальні за своїм змістом уривки, які дозволяють екскурсантам своїми очима побачити події, зображені в творах, відображені в документах, уявити те, про що йде мова на екскурсії.

Одна з вимог до розповіді на екскурсії — адресний характер. Про що б не розповідав екскурсовод— про будівлю, фортецю, скульптурну групу, рослини, екскурсантові повинно бути зрозуміло, якій саме будівлі і більше того—якому поверху, вікну, балкону присвячена розповідь, про який пам'ятник йде мова, яка рослина характеризується. Це досягається за допомогою конкретних вказівок, де відбувалося історичне подія, де проживала людина, про яку йде мова. За наявності декількох поряд розташованих і деколи однакових по своїй архітектурі будинків обов’язково називається колір конкретного будинку, його зовнішні ознаки, видимі особливості конструкції. Екскурсовод, вказавши на потрібну будівлю, перевіряє, чи розуміють учасники екскурсії, на який об'єкт він звертає їх увагу і продовжує свою розповідь лише після того, коли упевниться, що всі чітко уявляють, про який об'єкт йде мова, і головне—добре бачать цей об'єкт.

Важливу роль відіграє кількісна сторона розповіді. Тривалість екскурсії в цілому і тривалість розповіді — величини, що не співпадають за часом. Це пояснюється особливостями сприйняття матеріалу аудиторією в ході екскурсії як своєрідної форми пізнання. Екскурсовод не може говорити безперервно. Між окремими частинами розповіді, між розповіддю і екскурсійною довідкою в дорозі повинні бути невеликі перерви — мовчазні антракти. Методичні працівники називають ці паузи «повітря в екскурсії». Час таких перерв використовується людьми для обдумування того, що вони тільки що почули від екскурсовода, для закріплення фактичного матеріалу в пам'яті і формулювання своїх висновків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні прийоми показу	\|	Інші прийоми проведення екскурсій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.