Наука фінансового права

Егалітарна доктрина фінансового права

Нам уявляється, що успішно розв'язати основоположні проблеми теорії і практики оподаткування, природно зістикувати, здавалося б, не сумісні в принципі приватні і публічні інтереси платника податків можна саме з позицій потребового підходу.

Ця концепція позитивно зарекомендувала себе уже в цілому ряді країн світу. Вона принципово відрізняється від етатистської та персоноцентристської доктрин оподатковування тим, що не протиставляє платника податків і державу одне одному – у податковому праві вони атрибутивні. Однак головне полягає в тому, що вона виходить із діалектичної єдності приватних і публічних інтересів платника податків. Публічні суб'єкти, насамперед, держава, з позицій цієї концепції не мають у податковому праві власних інтересів, а є тільки інструментом задоволення публічних потреб окремих індивідів, їхніх співтовариств і соціуму в цілому. Саме останні, індивіди і їхні співтовариства, весь соціум є носіями як публічного, так і приватного інтересів.

Приватні потреби задовольняються винятково ним самим або переважно платником податків особисто. Не тому, що вони другорядні відносно публічних потреб, а в силу їхньої природи. Публічні ж потреби мають загальний характер. Вони об'єктивно властиві й украй необхідні якщо не кожному індивідові, то надзвичайно широкому колу їх, тобто, вони теж приватні потреби, але усвідомлені й загальнозатребувані цими індивідами, їх соціумом в якості необхідних для всієї спільноти людей у прийнятих у відповідному соціумі формах. Якщо вести мову про громадянське суспільство, то це, звичайно, закон.

Наука фінансового прававизначається як внутрішньо цілісна система узагальнених знань (цілей міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.

Предметом науки фінансового права є:

1. фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової діяльності,

2. фінансові правовідносини;

3. фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві запозичення» тощо);

4. фінансове законодавство;

5. практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держаних органів місцевого самоврядування;

6. тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів;

7. система поглядів учених з проблем фінансової діяльності.

Джерелами науки фінансового праває правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів фінансово-правових відносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.

Функції науки – це напрями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у правотворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.

Сутністю аналітичної функціїє класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органічну систему.

Призначенням критичної функціїє виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.

Конструктивна функціясприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.

Прогнозуюча функціядає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Людиноцентристська доктрина фінансового права	\|	Систематизація та класифікація. Знакові системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.