Лінія розвитку засобів збереження інформації та інформаційного обміну.

Поява писемності означала якісно новий етап у нагромадженні та передачі інформації: стало можливим відділити інформацію від людини, яка нею володіла.

Витоки писемності, досліджені вченими, сягають - майже на 30 тисяч років у минуле. Наскельні зображення людей і тварин, викарбуваний на кістці місячний календар - все це були спроби людини зафіксувати інформацію. Перші зв’язні тексти – це тексти – рисунки відносяться до 3 тисячоліття до нової ери. Вони були складені жителями найдревніших у світі держав, які утворилися на Стародавньому Сході: Єгипту, розташованого в долині Нілу та шумерських міст-держав, що виникли в Міжріччі, між ріками Тигр та Євфрат, на півдні теперішнього Іраку.

Єгиптяни писали на папірусі - листах, які склеювалися із тонких смужок висушеного листя болотяної рослини - папірусу. Спеціальними фарбами на довгий лист папірусу наносили знаки, а потім цей лист згортали у сувій. Лінії, які залишалися на папірусі при швидкому письмі. були округлими. хвилястими, із завитками та кружальцями. Такі письмена називають скорописом. Наші знання про Стародавній Єгипет, його культуру та науку ґрунтуються на тих папірусних записах, що збереглися до наших часів Так. про рівень математичних знань єгиптян розповідають два великих папіруси, один із яких зараз зберігається в Лондоні (папірус Рінда). другий - в Москві (Московський папірус). Вони датуються приблизно 2000 р. до н.е. і мають однакову довжину – 5,5 метри, а ширину відповідно 32 і 8 см. Ці папіруси містять розв’язки математичних задач на обчислення площ та об'ємів. 84 такі задачі наведено в папірусі Рінда. 25 - у Московському папірусі.

Майже одночасно із єгиптянами створили свою систему письма і шумери. Вони фіксували, інформацію на глиняних табличках: писали гострою паличкою наносив знаки на пластинку сирої глини, яку потім висушували або випалювали. Лінії, які залишалися на глині, були вугластими, тому ці письмена називають клинописом. У середині XIX століття археологи розкопали великий горб на березі Тигра і під товстим шаром землі знайшли руїни стародавнього міста, а серед них - тисячі глиняних табличок, які складали бібліотеку царя Ашшурбанапала (668-629 рр. до н.е.). Це була перша в світі систематично підібрана бібліотека, де книги були розташовані в певному порядку, за галузями знань. Глиняні таблички - сторінки книг були перенумеровані, назви книг були зібрані у каталоги, Завдяки бібліотеці царя Ашшурбанапала нам добре відомі історія та наукові досягнення народів Міжріччя, їх міфи та легенди.

Нагадаємо, що і шумерські і. єгипетські письмові знаки були рисунками. У рисуночному. або піктографічному письмі кожний рисунок передавав слово. Пізніше деякі з них стали вживатися як склади або літери. Так склалася ієрогліфічна система письма. Лише через три тисячоліття в Фінікії виник більш зручний і простий вид писемності, заснований на алфавіті, де кожний знак передавав певний звук усної мови.

В Європі писемність зародилася на декілька століть пізніше, спочатку на острові Крит та в південній Греції. Древні греки для запису інформації використовували дерев'яні таблички. покриті бджолиним воском, для чого спеціально розводили бджіл. На вощаних табличках писали загостреним кінцем кістяної, дерев'яної чи металевої палички, яка називалася стилем (звідси й пішло це знайоме вам слово). Тупий кінець стилю застосовували для стирання записів. Найбільш важливу інформацію, наприклад, державні акти. закони фіксували більш надійно - вирізьблювали на кам'яних (звичайно мармурових) плитах. Такі плити, знайдені археологічними експедиціями, зберегли для нас багато історичних свідоцтв про життя людей у давні часи.

У ІІІ-ІІ столітті до н. е. в Пергамі (Мала Азія), одному з найвизначніших культурних центрів тих часів – було винайдено технологію виготовлення пергаменту - особливим способом обробленої шкіри молодих тварин. Для запису на пергаменті застосовувалася фарбу її можна було змивати, що дозволяло використовувати пергамент неодноразово. В Європі пергамент залишався найпоширенішим матеріалом для письма до XIV століття н. е.

Протягом десятків століть папірусні сувої та пергамент були незамінними в нагромадженні та збереженні інформаційних багатств людства. У храмах і монастирях великих міст створювались бібліотеки. В бібліотеці Пергама, як свідчить історія, зберігалося понад 200 тисяч рукописів. Ще більшою була бібліотека Олександрії Єгипетської. Її було засновано Птоломеєм у третьому столітті до н. е, при Олександрійському мусейоні (з грецької "мусейон"- храм муз), осередкові науки й освіти. Бібліотека зберігала близько 700 тисяч рукописів на папірусі та пергаменті.

Якщо врахувати, що рукописні книги існували в малій кількості екземплярів. коштували дуже дорого і зберігалися переважно у приватних осіб. то створення першої в історії публічної бібліотеки, якого була Олександрійська бібліотека, можна оцінити як видатну подію. Тут було зібрано твори філософів, письменників, істориків, наукові праці з математики, фізики. Астрономії, ботаніки, географії, медицини, архітектури. Серед медичних книг були твори Гіппократа і;і його учнів. Олександрійська бібліотека відіграла видатну роль у розвитку науки та культури. На жаль. лише незначна частина цих скарбів дійшла до нас. У 47 році до н. е. бібліотека постраждала від пожежі, яка виникла під час нападу Юлія Цезаря на Олександрію. Остаточно бібліотека було зруйновано в VII столітті н. е.. коли військо арабського халіфа захопило Олександрію. Втрата людством цих багатств дотепер вважається непоправною.

Па зміну папірусу і пергаменту прийшов папір. Секрет його виготовлення був знайденим китайським чиновником Чай Лунем ще у 98 році н.е., але зберігався в такій глибокій таємниці, що в арабський світ потрапив через 650 років, а Західна Європа перейшла з пергаменту на папір лише в XIV столітті. Впродовж століть папір виготовлявся з роздрібненої кори дерева та волокон тканини, і тільки набагато пізніше, з середини XIX століття, його почали виготовляти з деревини, що дало поштовх швидкому зростанню обсягів текстових документів і стимулював винахід друкарського верстата. У 1445 році Йоган Гутенберг у м. Майнці надрукував перші в світі книги: латинську граматику Елія Донатата та 42-рядкову біблію.

Появакнигодрукування ознаменувала черговий етап в історії інформації: вона стала доступною широким колам населення. Це сприяло поширенню масової грамотності, розвитку науки та культури, продуктуванню нових знань.

Типографська справа розвивалася дуже швидко. На кінець XV століття в Європі було вже близько 250 типографій, а кількість друкованих видань перевищувала 50 тисяч.

Друковані видання стали основною формою збереження інформації. Якщо найбільшими сховищами рукописних книг у середньовічній Європі були бібліотеки Ватикану та Сорбонни. які налічували відповідно 1722 та 3650 манускриптів, то на кінець XX століття загальноосвітній книжковий фонд оцінювався приблизно у 1.4 мільярда томів, причому половину його складали книги, видані за останні 25 років. Найбільшими зібраннями друкованої продукції стали Державна бібліотека в Москві (понад 34 мільйона томів) і Бібліотека конгресу США (близько 20 мільйонів томів). Щоб охарактеризувати обсяг документів, які зберігалися в архівах, можна зазначити, що довжина полиць у національних архівах вимірювалася сотнями кілометрів.

На фоні такого інформаційного багатства людство цілком істотно почало відчувати інформаційний голод: стало важко здобути потрібну інформацію, іноді легше було повторити винахід, ніж знайти про нього відомості. Витрати на дублювання досліджень складали близько десятої долі вартості науково-технічних та дослідно-конструкторських робіт.

З іншого боку, з другої половини XX століття з розвитком наукоємних виробництв та технологій інформація починає відігравати особливу роль в житті суспільства, вона набуває значення вирішального чинника у розвитку науки, техніки, економіки. Ще чотириста років тому англійський філософ Френсіс Бекон сказав: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Настав час, коли ці слова справдилися.