• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи і системи менеджменту

Стилі управління персоналом

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У КІС

Л Е К Ц И Я № 8

Л Е К Ц І Ї

З КУРСУ

«КОРПОРАТИВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»

для студентів економічних спеціальностей

Тема«УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У КІС»

Харків 2013

Лекція № 8 « Управління персоналом у КІС» для студентів економічних спеціальностей.

Харків НТУ «ХПІ», 2013 – 11 с.

Кафедра економічної кібернетики та маркетингового менеджменту

Діяльність підприємства неможлива без управління персо­налом. Розрізняють формальний, або авторитарний і кооперативний стилі управління [46].

У рамках формального стилюуправління здійснюється ав­торитарними особистостями. База влади при формальному уп­равління може бути різноманітна - влада експертів, влада, зас­нована на винагороді і покаранні, або, наприклад, обумовлена ієрархією.

При авторитарному стиліуправління здійснюється, насам­перед, за допомогою вказівок і орієнтоване на задачі. Це як правило, «історичний» стиль управління. Він орієнтований на виконання по­ставленої задачі. Співробітники - засіб для досягнення мети.

Кооперативний стильхарактеризується правом підлеглих на участь у підготовці рішення або за допомогою ради, партиципа­тивно (наприклад, через право «вето») або демократично (прий­няття рішень більшістю голосів).

Кооперативний стиль управління виправдовує себе на серед­ньому рівні управління.

На нижчому і вищому рівнях управління більш ефективним є авторитарний стиль. Заплановані масштабні зміни на підприємстві (наприклад, комп'ютеризація) при перевазі кооперативного стилю управління припускають роз'яснювальну роботу зі співробітника­ми, а при авторитарному легше здійснюються.

Незважаючи на проведені численні дослідження, дотепер не вдалося виробити чіткі рекомендації для вибору того чи іншого сти­лю управління. Здебільшого вибір залежить від конкретної ситуаціїна підприємстві.

Принципи і системи менеджменту відбивають організаційні заходи, що дозволяють створити передумови для впровад­ження стилю управління, орієнтованого на виконання задач або такого, що враховує особистість співробітника [46].

Нижче наведені найважливіші принципи менеджменту.

1. Management by Exception - керівництво за допомогою ко­ректувань.

Цей принцип припускає, що:

• керівник занадто активно бере участь у безпосередньому рішенні задач, тому в нього практично не залишається часу на власне керівництво підлеглими співробітниками. Таке перевантаження - результат відсутності готовності делегувати свої повноваження;

• підлеглі працюють ефективніше, якщо їм надано більше са­мостійності у сфері їх компетенції.

Цей принцип вимагає значного делегування задач на підпоряд­ковані рівні, але при цьому необхідно точно визначити межі їх ком­петенції. З одного боку, керівник не має права в рамках останніх вирішувати за своїх підлеглих; з іншого боку — підлеглі повинні самостійно діяти в межах заданих зверху рамок, що може пере­шкоджати їх мотивації і вияву їх здібностей. Начальник має право втручатися в процес виконання його підлеглими своїх функцій лише у випадку надзвичайних ситуацій. Складною проблемою є розме­жування останніх зі сферою компетенції, встановленої для підлег­лих. Критеріями такого розмежування можуть бути: перевищення визначеного обсягу інвестицій або величини заданої собівартості. У будь-якому випадку це розмежування повинне час від часу уточ­нюватися. Інша проблема — втручання керівника, породжене необ­хідністю виправити помилкові дії підлеглих, успіхи ж їх залиша­ються непоміченими.

2. Management by objectives -керівництво за допомогою по­становки задач.

Цей принцип припускає, що:

• цілі підприємства повинні регулярно уточнюватися або фор­мулюватися заново, інакше виникає небезпека бюрократичного па­ралічу;

• формування й уточнення цілей повинно здійснюватися спільно керівниками та їх підлеглими. Це підвищує мотивацію і почуття відповідальності виконавців, а також реальність самих цілей;

• цілі повинні мати кількісну визначеність в інтересах більш ефективного контролю їх досягнення;

• цілі різних підрозділів підприємства мають бути погоджені між собою. Вища мета розчленовується на часткові цілі, між якими не може бути конкуренції.

Зверху повинна ставитися спільна задача, а шляхи її розв'язан­ня вибирає сам співробітник під власну відповідальність. Ціль може залишитися недотягнутою з об'єктивних або суб'єктивних причин. У першому випадку її треба скоректувати, у другому — здійснити заходи по відношенню до виконавців.

Необхідність оперативного керування великим колективом ви­магає розробки автоматизованої системи з можливостями СППР, яка б дозволяла, крім інших задач, сигналізувати керівникові не тільки про прорахунки, але й про вдалі дії підлеглих.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 531