• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ст.5 МК Укр. Державна політики у сфері державної митної справи

Існує три види митної політики: фрітрейдерство, протекціонізм та автаркія.

Фрітрейдерство(вільна торгівля)-економічна політика держави,що підтримує вільну торгівлю і виступає проти втручання в господарську діяльність підприємств. Передбачає вільний обмін, що дозволяє таким чином використати потенціал кожної держави для створення її національного багатства.

Протекціонізм-це економічна політика держави в міжнародній торгівлі,спрямована на заохочення розвитку національної економіки та її захист від іноземної конкуренції шляхом впровадження високих митних тарифів на імпортовані товари, обмеження та повної заборони ввезення певних товарів, а також вжиття інших заходів економічної політики, в тому числі нетарифних інструментів регулювання експортно-імпортних операцій.

Автаркія-це така державна політика,яка спрямована на створення замкнутої, самодостатньої економіки, яка повинна задовольнити всі потреби країни. До створення такої економіки вдаються агресивні держави, що готуються до війни, або держави, яким загрожує зовнішня агресія і в яких немає надії на гарантовану допомогу інших країн.

4. Митна територія України.

М и т н а т е р и т о р і я У к р а ї н изгідно зі ст. 9 МК України – це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

До складу території України відповідно до її законодавства та міжнародних договорів входять:

– суходол, зокрема острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому острів – це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться вище рівня води під час припливу). Як частина берегу розглядаються і виступаючі в море постійні портові споруди, що є складовою даного порту (крім прибережних установок та штучних островів);

– внутрішні води, що історично належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і лиманів, гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших водойм;

– надра в межах кордонів України, зокрема, надра під територіальним морем;

– повітряний простір над суходолом і водним простором, зокрема, над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

– територіальне море (прилеглий морський пояс) – смуга прибережних морських вод завширшки до 12 морських міль, що відлічуються від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки;

– континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), зокрема, континентальний шельф островів, що належать Україні.

Територія України в існуючих кордонах є цілісною, недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

Спеціальні митні зони створюються шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням їх статусу, території, строку, на який вони створюються, та особливостей застосування законодавства України на території зони.

Відповідно до ст. 10 МК України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межітериторії спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Державний кордон України – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

– на суші – по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

– на морі – по зовнішній межі територіального моря України;

– на судноплавних річках – по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) – по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах – по прямій лінії, що з’єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) у той чи інший бік;

– на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах – відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

– на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), – по середині цих споруд або по їх технологічній осі незалежно від проходження державного кордону України на воді.

Державний кордон України на місцевості позначається видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України й міжнародними договорами України.

Під терміном товари в митному законодавстві слід розуміти будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електричну, теплову та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Під терміном транспортні засоби в митному законодавстві розуміються будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Таким чином, новий МК України зберіг традиційний для митного законодавства поділ майна, яке переміщується через митний кордон, на товари і транспортні засоби, що має важливе практичне значення, оскільки їх статус для митних цілей різний.

5. Поняття, мета, зміст митної справи, принципи її здійснення.

Митна справа-це комплекс заходів,спрямованих на реалізацію митноїполітики України. Митна справа, відповідно до Митного кодексу, має таку структуру:

1. митна політика;

2. порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

3. митні режими;

4. митно-тарифне регулювання;

5. митні платежі;

6. митне оформлення;

7. митний контроль;

8. митна статистика;

9. визначення поняття контрабанди та проведення дізнання; 10.порушення митних правил і відповідальність за них;

11 провадження у справах про порушення митних правил;

12 розгляд справ про порушення митних правил.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та МКУ.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Основними цілями митної справи є:

1. створення законних умов для ефективної діяльності митних та інших

державних органів по здійсненню митної справи, її вдосконаленню;

2. забезпечення оптимальної, науково обґрунтованої організації митної системи, яка разом з іншими державно-виконавчими органами забезпечує реалізацію митної політики, у тому числі в напрямку розвитку демократичних засад митної системи і справи;

3. створення надійних умов для забезпечення законних прав і свобод громадян та організацій при здійсненні митної справи;

4. забезпечення захисту економічних інтересів України (захист українського ринку і національного товаровиробника).

Правові норми, правові інститути, положення митного права знаходять відображення в законах та інших нормативних актах, які призначені регулювати митну справу.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів здійснення державної митної справи які викладено в ст.8 МК України: виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав й охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб; гласності та прозорості.

Митна справа тісно пов’язана з міжнародними відносинами. Вона є складовою зовнішньополітичної і ЗЕД України. Гармонізація й уніфікація з загальноприйнятими міжнародними нормами і практикою – основний напрямок розвитку митної справи України. У МК України зазначено, що в митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

У митній справі використовується ціла низка специфічних митно-правових термінів (ст..4 МК Украіни). Навіть такі відомі поняття, як “товари” і “транспортні засоби” мають власне специфічне тлумачення. Розкриємо лише деякі, найбільш часто вживані поняття.

6. Джерела митного права (ст..1-3 МК України)

Питання про систему митного права достатньо складне, оскільки саме митне право є комплексною галуззю права. При його вирішенні слід виходити з того, що у формуванні змісту митного права та систематизації його норм вирішальну роль відіграє сучасна митна політика України. Як складова внутрішньої та зовнішньої політики вона визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання. Сукупність правових норм, що опосередковують формування і здійснення митної політики, а також набір форм та методів її здійснення, застосовуваний порядок митного регулювання створюють систему митного права.

Джерелами митного права як окремої правової галузі є правові акти, які містять норми митного права. До їх числа належать Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, державних комітетів та інших органів виконавчої влади. Норми митного права містяться також у деяких актах регіональних митниць і митниць. Кожне джерело митного права має свою специфіку.

Конституція Українизакріплює засади митної справи і митної політики. Будучи головним джерелом митного права, вона містить обмежену кількість юридичних норм, які безпосередньо стосуються митного права. До них, наприклад, належить ст. 18, відповідно до якої зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загально визначеними принципами і нормами міжнародного права; п. 9 ст. 92, в якому обумовлено, що виключно законами України визначаються засади митної справи; п. 1 ст. 116, згідно з яким Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України; здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави; п. 8 ст. 116, відповідно до якого організацію і забезпечення здійснення ЗЕД, митної справи покладено на Кабінет Міністрів України. Разом з тим чимало конституційних норм більш загального характеру також стосуються митного права: ст. 41 – про право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності; ст. 42 – про право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Таким чином, конституційні норми є початковими положеннями для митного права, що зумовлюють його характер у цілому і тим самим займають особливе місце серед його джерел. Конституція є не тільки юридичною базою для поточного митного права. У ній містяться основні напрямки подальшого розвитку як митного права, так і інших правових галузей.

Наступне за значенням джерело митного права – з а к о н и. Серед них необхідно виділити: 1) Митний кодекс; 2) інші закони, в яких містяться норми митного права.

Чинний Митний кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 13 березня 2012 року.

“Митний кодекс, – як це зазначено в його преамбулі, – визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи”.

Новий МК України регулює майже всю сукупність питань, виникаючих у практиці митної справи. Він складається з ХХІ розділу, які поділяються на 83 глави. Глави, у свою чергу, складаються із статей, яких у кодексі 590. За своїм характером МК України – комплексний закон, він регулює різноманітні за своєю природою відносини, що торкаються різних галузей права. З його прийняттям митне законодавство набуває рис цілісності й системності та є в органічному контексті з іншими законами України, які містять норми митного права, основним законом митної справи часів формування ринкових відносин та інтегрування економіки України до світового господарства.

Серед законів необхідно виокремити власне митні закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першої групи відносять закони України «Про єдиний збір, якій справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999р. №1212- XIV. До другої групи відносять закони України від 16.04.1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”^[1], від 21.09.1999 р. “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”, від 20.10.1999 р. “Про транзит вантажів» та ін.

Слід зауважити, що питома вага законів у митно-правовій сфері дуже незначна. У зв’язку з цим багато які прогалини в митному праві доповнюються нормативними актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Це пояснюється тим, що динамічний, мобільний характер митної справи потребує оперативного регулювання.

Прикладами нормативних Указів Президента України з питань митної справи може слугувати Указ Президента України від 12 травня 2011 року N 582/2011 «Про Положення про Державну митну службу України».

Кабінет Міністрів України також здійснює нормотворчу діяльність у сфері митної справи. Він видає з цих питань різні нормативні акти (постанови, розпорядження), затверджує різноманітні правила та інші види актів у даній сфері. Численність і значення нормативних актів Кабінету Міністрів України в митній сфері пов’язані з недосконалістю самого митного законодавства. Наприклад, у новому МК України міститься чимало відсильних норм. Тому забезпечити практичне й ефективне функціонування митної системи, спираючись тільки на Митний кодекс, неможливо. Наприклад: наказ мінфіна України від 31.05.2012р. №657 «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму».

Джерелами митного права є нормативні н а к а з и Держмитслужби України – положення, правила, інструкції, у деяких випадках – методичні рекомендації, розпорядження, інформаційні листи. У них часто містяться нормативно-правові приписи загального характеру стосовно регулювання тих чи інших сторін митної справи. Держмитслужба також видає накази, спрямовані на реалізацію положень нового МК України. Відповідно до МК України наказами затверджено форми документів, примірні та типові положення, правила та ін.

Читайте також:

1. II Державна дума
2. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
5. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
6. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
7. Активна і пасивна державна політика.
8. Активний характер соціальної політики.
9. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
10. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
11. Аналіз фактичних обставин справи.
12. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці

Переглядів: 1640