Лекція 1. Митне право та митна політика. Законодавство України з питань митної справи.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Історія започаткування митної справи.
Митне право: поняття, предмет, метод, система та принципи правового регулювання.
Митна політика.
Митна територія України.
Поняття і зміст митної справи, принципи її здійснення.
Джерела митного права.
Шляхи адаптації митного законодавства України до міжнародних митних правил, норм та стандартів.

8. Особливості регулювання міжнародного обігу товарів.

1. Історія започаткування митної справи.

Упродовж віків митниця була і залишається одним із найсуттєвіших чинників державності й незалежності країни, яскравим свідченням владного і фінансового суверенітету.

Перші відомості про мито на території сучасної України належать до ІХ ст. Саме тоді на нинішніх землях України виникає і впродовж кількох століть, аж до завоювання монголо-татарами, розвивається могутня Київська Русь. У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. До інших джерел княжих доходів належали: плата за судочинство, штрафи і мито. Головною торговою артерією для Києва став славнозвісний шлях "із варяг у греки". Він проходив униз по Дніпру, перетинав Чорне море і впирався в Константинополь - цей величезний ринок, куди з'їжджалися купці з усього Середземномор'я. Це було найбагатше місто у всьому християнському світі. Відтак заморська торгівля стала складати основу економічної системи Київської Русі. Невипадково, що першою угодою, укладеною київськими правителями, став договір князя Олега з Візантією (911 р.), згідно з яким руським купцям у Константинополі створювалися надзвичайно сприятливі умови.

За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. "...Нехай, - говориться у договорі про руських купців, - входять до міста ... і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів". Київська Русь уже тоді мала власну митну систему, стягувала і за домовленістю із суміжними країнами сплачувала митні податки.

2. Митне право: поняття, предмет, метод, система та принципи правового регулювання.

Митне право – галузь права, що являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон. Предметом митного права є суспільні відносини, що мають комплексний характер. Це коло відносин, обумовлене самим змістом і структурою митної справи, яка, власне, і є предметом правового регулювання. Митне право містить у собі положення різних правових галузей: конституційного, адміністративного, податкового, фінансового, кримінального, міжнародного прав.

Митне право є самостійною галуззю права так як має:

– свій предмет регулювання – широке коло суспільних відносин у митній сфері;

– своє коло суб’єктів регулювання – митні органи і службовці цих органів, з одного боку, та фізичні й юридичні особи – з іншого;

– своє коло об’єктів регулювання – товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон;

- для митного права характерний комплексний метод регулювання, який поєднує адміністративно-правовий і цивільно-правовий методи;

– свої джерела регулювання, якими є, насамперед, Митний кодекс України та інші спеціальні закони.

Специфіка митної справи як об’єкта правового регулювання полягає в цілеспрямованій діяльності держави з регулювання ЗЕД за допомогою установлення порядку та умов переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, митного контролю, стягування митних платежів, митного оформлення тощо. Тому в митно-правовому регулюванні превалює імперативний метод (метод владних приписів). Він виявляється у встановленні різних обов’язкових приписів, заборон і обмежень.

Приписи виявляються в покладанні як на митні органи, так і на осіб, що переміщують товари, прямих обов’язків із здійснення певних дій, передбачених відповідною митно-правовою нормою.

Установлення заборон у митному праві тісно пов’язане із забезпеченням державної безпеки, необхідністю забезпечення суспільного порядку, життя і здоров’я людини, моральності населення, права власності, охорони навколишнього природного середовища. Правові форми заборон у митній сфері різноманітні. Виконання заборон забезпечується встановленням кримінальної і адміністративної відповідальності. Розкриває зміст і призначення імперативного методу також тарифне і нетарифне регулювання.

Застосовується в митному праві й диспозитивний метод. В основному це стосується встановлення правомочностей тих чи інших учасників митних правовідносин. Новий МК України надає більші простір і можливості для застосування регулювання відносин у галузі митної справи цивільно-правовим методам. З його допомогою регулюються деякі обов’язкові відносини, учасниками яких є, наприклад, митний брокер і митний перевізник.

Крім предмета і методу правового регулювання, самостійне і досить важливе значення в структурі права мають його принципи. Специфіка галузі митного права виражена в його загальноправових і галузевих принципах.

До загальноправових принципів митного права відносять принципи: поваги прав і основних свобод людини, законності, науковості, гуманності, найбільшого сприяння, юридичної рівності, судового захисту суб’єктивних прав та низку інших.

До галузевих принципів митного права відносять принципи: єдності митної території України, єдності ставок мита, охорони державної і суспільної безпеки, свободи вибору митного режиму та ін.

3. Митна політика.

Митна політика-це система принципів та напрямів діяльності держави усфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митну політику в цілому можна визначити як систему політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, націлених на реалізацію і захист внутрішньо - та зовнішньоекономічних інтересів держави з метою активного і цілеспрямованого здійснення політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкової економіки і відповідних ринкових суспільних відносин.

Згідно зі ст. 2 і 3 Митного кодексу держава закріпила за собою право здійснювати митну політику на своїй території самостійно.

Митна політика становить серцевину митної справи, всі складники якої призначені для вдосконалення та ефективної реалізації цієї політики.

Митна політика історично була першою формою державного регулювання зовнішньої торгівлі. Основними засобами здійснення митної політики є встанов-лення митного режиму переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, застосування митних тарифів, митних податків та інших платежів.

Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічної безпеки України. Економічна безпека - це такий стан економіки держави, який гарантує достатній рівень соціального, політичного і оборонного існування та прогресивний розвиток держави, незалежність її політичних інтересів від можливих зовнішніх та внутрішніх економічних факторів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні питання до іспиту.	\|	Ст.5 МК Укр. Державна політики у сфері державної митної справи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.