• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Патентування деяких видів підприємницької діяльності

Процедура одержання ліцензії

1. Податковий кодекс від 2 грудня 2010 р.

1. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. //.

3. Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000р.

4. Перелік органів ліцензування, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000р.

5. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000р.

6. Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000р.

7. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001р. №756 //

Термін ліцензія вживається в кількох значеннях:

як ліцензування експортно - імпортних та банківських операцій за законами України від 16.04.1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» і «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року. Ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах;

­ як юридичні відносини між двома або більше особами, що реалізують у формі договору на передачу однією особою (ліцензіаром) іншій особі (ліцензіату) права використовувати на певних умовах об'єкт права інтелектуальної власності запатентованого об'єкта промислової власності відповідно до Закону України від 12.12.1998 р. «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»;

­ як на здійснення встановленого законодавством певних видів господарської діяльності (далі - ліцензування господарської діяльності).

Юридичною передумовою ліцензування господарської діяльності є реєстрація суб'єкта господарювання в установчих документах якого передбачений вид діяльності, що підлягає ліцензуванню. З другого боку, воно здійснюється виключно за бажанням суб'єкта господарювання, коли він сам обирає об'єктом діяльність яка підлягає ліцензуванню.

Правове регулювання ліцензування господарської діяльності здійснюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. із змінами і доповненнями (надалі – Закон).

Закон визначає види господарської діяльності, підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання.

У ч. 3 ст. 14 ГК і цьому Законі (ст. 1) ліцензування і ліцензійні умови визначені у таких наступних дефініціях.

Ліцензія (від латин. licetia –право, дозвіл, свобода) — дозвільний документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Суб'єктами відносин, що виникають у зв'язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб'єкт господарювання, а з іншого боку — орган ліцензування.

Суб'єкт господарювання у даному випадку є зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно - правової форми та форми власності, яка проводить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що має намір проводити певний вид господарської діяльності, яка ліцензується. У разі одержання ліцензії вони стають ліцензіатами.

Ліцензійні умови визнаються як установлений з урахуванням вимог нормативно - правових актів, положеннями яких встановлюються вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:

­ забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

­ захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян;

­ захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

­ встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;

­ встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

­ недопущення обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.

Основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації визначає Верховна Рада України.

Виконання державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, і Міністерство економічного розвитку і торгівлі, а також спеціально уповноважений ним Департамент з питань ліцензування, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Безпосередніми органами ліцензування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1628. «Про затвердження переліку органів ліцензування», є відповідні структурні підрозділи галузевих міністерств і відомств, які надають ліцензії на здійснення певних видів діяльності в галузях народнго господарства яких воним забезпечують державне регулювання та їх територіальні органи. Наприклад, органом ліцензування виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення охоронних послуг тощо є відповідний Департамент Міністерства внутрішніх справ, з надання послуг щодо перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом – Державна автотранспортна служба, щодо будівельної діяльності – Державна архітектурно-будівельна інспекція т.д.

Зазначені та інші державні органи щодо ліцензування виконують наступні функції:

­ забезпечують невиконання законодавства у сфері ліцензування;

­ затверджують спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за додержанням;

­ видають та переоформлюють ліцензії, видають дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймають рішення про визнання ліцензій недійсними;

­ здійснюють у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

­ видають розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

­ анулюють ліцензії на певний вид господарської діяльності;

­ формують ведуть ліцензійний реєстр.

Цією постановою також затверджений Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру.

До ліцензійного реєстру заносяться: відомості про суб'єкта господарювання - ліцензіата; відомості про орган ліцензування, який видав ліцензію; вид господарської діяльності згідно з виданою ліцензією; дата прийняття рішення про видачу ліцензії та номері рішення; серія та номер ліцензії; строк дії ліцензії; відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії, видачу копій ліцензії; підстави, дата і номер розпорядження про необхідність усунення порушень ліцензійних умов; підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії; підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною.

Інформація яка міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою. За користування їх даними справляється плата, яка зараховується до Державного бюджету України.

Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам. Він не може доручати іншим органа і особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.

Забезпечення в Україні курсу економічної політики, розрахованого на сприятливий розвиток господарської діяльності та залучення інвестицій вимагає усунення її зарегулюваності. У числених рейтингах про умови ведення бізнесу наша країна стабільно посідала останні місця. У звзку з цим із метою цивілізувати нашу регуляторну політику передбачена зміна системи дозволів та ліцензій. Зокрема, Законом України від 19.10.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державоного регулювання господарської діяльності». Щодо ліцензування, цим Законом встановлено 23 видів господарської діяльності, замість 76, що ліцензувалися, а також 776 видів робіт, замість більше тисячі. Про що внесені відповідні зміни до Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Щоб їх не перелічувати, вони за ознаками напрямів діяльності поділені на чотири групи.

Перша група пов'язана з виготовленням і торгівлею певних продуктів і речовин (спирту етилового, коньячним і плодовим, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; ветеринарних медикаментів та препаратів хімічних речовин, піротехнічних засобів).

Друга група цих відносин стосується транспорту і зв'язку. Це відносини пов'язані наданням послуг перевезень пасажирів та вантажів автомобільним, залізничним, морським, повітряним транспортом; транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних речовин трубопроводами та їх розподіл; централізоване водопостачання та водовідведення; розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналу зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації; тощо.

Третя група дозвільних відносин стосується будівельної діяльності, виробництва та ремонту і вогнепальної зброї невійськового призначення та боєприпасів до неї, торгівля з вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасів до неї, а також холодної зброї; виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; видобутих дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, переробки твердих і рідких відходів виробництва, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння та їх брухту, брокерська, дилерська і ондеррейтингська діяльність на ринку цінних паперів і т. п.

Четверта група таких відносин виникає з обмежень щодо надання населенню специфічних (спеціальних) послуг: медичних, ветеринарних, арбітражних керуючих, брокерів, професійна діяльність на ринку цінних паперів, надання послуг з охорони державної, власності та громадян; тощо.

При цьому, зауважимо, що в перелік видів діяльності які підлягають ліцензуванню не включена діяльність.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
9. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
10. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
11. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
12. Базове поняття земле оціночної діяльності.

Переглядів: 615