• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виробництва нових виробів

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути направлена на перспективу. Діяльність промислового підприємства в сучасних умовах повинна бути підпорядкована вимозі постійного поліпшення якості та розширення асортименту продукції, що випускається, своєчасного її оновлення з урахуванням запитів і вимог споживачів. При цьому необхідно враховувати, що будь-який товар з часом йде з ринку, і необхідно завчасно готуватися до випуску нового. Планомірне і своєчасне оновлення продукції сприяє створенню і закріпленню на ринку конкурентних переваг підприємства.

Випуску нової продукції передує великий комплекс робіт, що отримав назву підготовки виробництва. Включає такі етапи:

- маркетингова науково-дослідна підготовка;

- технічна підготовка ( конструкторська і технологічна);

- організаційна підготовка;

- економічна підготовка.

Структурна схема основних елементів (етапів, стадій) системи створення і освоєння нової продукції наведена на рис.10.1.

Рис. 10.1 Структурна схема основних елементів (етапів, стадій) системи створення і освоєння нової продукції (СОНП).

Головна мета системи комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції полягає в забезпеченні повної готовності підприємства до випуску продукції встановленої якості і кількості з мінімально можливими витратами.

Основні завдання комплексної підготовки виробництва до випуску нової продукції:

- створення конструкцій, виробів з високими техніко-економічним показниками;

- упровадження прогресивної технології і передових методів організації виробництва;

- створення умов для рентабельної і ритмічної роботи підприємства в процесі освоєння серійного випуску нового виробу;

- максимальне скорочення витрат, тривалість циклу підготовки і освоєння нових виробів.

2. Маркетингова науково-дослідна підготовка

Науково-дослідний етап охоплює такий комплекс заходів:

- дослідження ринку споживачів та конкурентів;

- вивчення вітчизняної та зарубіжної патентної інформації;

- пошук ідей нового товару (їх комерційний аналіз, оцінювання та відбір);

- розробка концепції товару, його ринкової новизни, прогнозування його конкурентоспроможності, завоювання частки на ринку.

Будь-який продукт має свій ЖЦ, що включає такі стадії (табл.. 10.1):

1. Створення продукту (розробка виробу і технологічних процесів його виробництва);

2. Стадія освоєння ( освоєння виробництва товару, просування його на ринку, організація системи збуту);

3. Стадія зрілості (зростання об'ємів випуску і продажів продукції; уповільнення, а потім стабілізація його реалізації);

4. Стадія занепаду (зменшення продажів і (або) прибутковості продукту, внаслідок вичерпання резервів удосконалення вживаних технологій або якості продукції).

Таблиця 10.1

Основні характеристики ЖЦ продукції

На першій стадії ЖЦП, стадії стратегічного маркетингу, досліджується ринок, розробляються нормативи конкурентоспроможності продукції; формуються розділи стратегічного плану підприємства.

У 1987р. міжнародна торговельно-промислова палата затвердила серію стандартів, відповідно до яких кожен виробник продукції повинен дотримуватися певного порядку при її виготовленні, починаючи з маркетингу і закінчуючи утилізацією товару після його використання. У світовій практиці цей порядок отримав назву «Петлі якості» (рис. 10.2)

14 1

13 2

12 3

11 4

10 5

9 7

Рис. 10.2. Петля якості.

1. Маркетинг і вивчення ринку.

2. Проектування і розробка продукції.

3. Проектування і розробка процесів.

4. Закупівля матеріалів.

5. Виробництво або надання послуг.

6. Перевірка.

7. Упаковка, складування.

8. Збут, продаж.

9. Монтаж

10. Здача в експлуатацію.

11. Обслуговування і ремонт.

12. Технічне обслуговування.

13. Експлуатація.

14. Утилізація або повторна переробка після завершення терміну служби.

Для нової продукції розробникові необхідно вирішити комплекс питань:

1. Визначення основних аспектів новизни (табл. 10.2)

Таблиця 10.2

Основні аспекти новизни

2. Необхідно розглянути значення таких параметрів нової продукції:

- складність;

- економічність експлуатації;

- якість;

- елементи розкоші;

- розмір;

- потужність, фортеця;

- термін служби;

- надійність в експлуатації;

- вимоги до обслуговування, його простота;

- універсальність обслуговування;

- безпека експлуатації.

3. Вибрати варіанти для отриманих характеристик виробів за наступними напрямами:

- розмір і форма;

- матеріали;

- співвідношення стандартних і оригінальних елементів;

- модульні компоненти;

- зміна компонент;

- елементи безпеки.

Після того, як провели маркетингове дослідження результати його передаються на стадію НДДКР.

НДДКР – комплекс робіт по пошуку або розробці технологічних і організаційно-економічних способів і методів практичного досягнення нормативів конкурентоспроможності (якості, ресурсоємності об’єкта) встановлених на стадії маркетингових досліджень. Основним інструментом досягнення цілей НДДКР є впровадження результатів НТП.

Технічний прогрес щільно пов'язаний з розвитком науки, яка все більше перетворюється на продуктивну силу. Створення нової продукції, особливо машин, приладів, апаратів, базується на результатах наукових досліджень.

Наукові дослідження підрозділяють на теоретичні та прикладні. Результатом теоретичних досліджень є ідеї, концепції і відкриття – це виявлення раніше невідомих об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни до рівня пізнання.

Теоретичні дослідження,як правило, виконують підрозділи Національної академії наук України.

Прикладні дослідження виконують науково-дослідні інститути (НДІ), конструкторські бюро, проектно-технологічні та інші підрозділи галузевої та регіональної спрямованості.

Важливими напрямками прикладних досліджень для всіх галузей народного господарства країни є такі:

- комп’ютеризація виробництва на основі потужних і мініатюрних комп’ютерів;

- удосконалення технологій виготовлення продукції;

- розповсюдження використання біотехнологій;

- створення матеріалів із заздалегідь встановленими властивостями, композиційних та синтетичних матеріалів.

Прикладні дослідження починаються з пошуку області практичного використання теоретичних знань. Потім встановлюється конкретне наукове завдання прикладного характеру . Це може бути дослідження можливості створення виробів, заснованих на нових принципах дії, створення і використання нових матеріалів, технологічних процесів та ін. у розв’язанні цих завдань важливе значення має винахід – це істотно нове технічне або технологічне рішення задачі в будь-якій області народного господарства, що дає позитивний ефект. Воно повинне принципово відрізнятися від відомих рішень аналогічної технічної, технологічної задачі не тільки у вітчизняній практиці, але і в світовій.

Могутнім важелем у системі організації виробництва, підвищення якості та ефективності роботи, особливо в період підготовки виробництва до випуску нової продукції, є раціоналізаторські пропозиції. Це нове і корисне для того або іншого підприємства технічне рішення, що передбачає зміну конструкції виробу, технології і організації виробництва, вживаних матеріалів, зниження витрат в період експлуатації товару споживачем та ін.

Одним з важливих питань організації НДДКР є патентно-ліцензійна діяльність. Патент – це документ, що засвідчує авторство та надає його власнику виключне право на винахід. Це означає, що ніхто не може використовувати винахід без дозволу власника патенту. Ліцензія – це дозвіл окремим особам або організаціям використовувати винахід, захищений патентом, технічні знання, технологічні й конструкторські секрети виробництва, товарний знак і т.п.

Основними напрямами прискорення і підвищення ефективності НДДКР є:

- оптимізація рівня міжвидової і внутрішньовидової уніфікації продукції, технологічних процесів, елементів виробництва;

- підвищення науково-технічного потенціалу НДДКР;

- застосування сучасних форм організації НДДКР;

- аналіз і дотримання принципів організованості керованих виробничих процесів;

- застосування наукових підходів менеджменту та ін.

3. Організація проектно - конструкторської підготовки виробництва (ОПКПВ)

Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) – завершальна стадія НДДКР, це своєрідний перехід від лабораторних умов і експериментального виробництва до промислового виробництва. Під розробками розуміються систематичні роботи, які засновані на існуючих значеннях, отриманих у результаті наукових досліджень і розробок (НДР) і/ або практичного досвіду. Розробки направлені на створення нових матеріалів, продуктів або пристроїв, упровадження нових процесів, систем і послуг або значне удосконалення що вже випускаються або введених у дію. До них відносяться:

- розробка певної конструкції інженерного об’єкта або технічної системи (конструкторські роботи);

- розробка ідей і варіантів нового об’єкта, зокрема не технічного, на рівні креслення або іншої системи знакових засобів (проектні роботи);

- розробка технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологічних та інших процесів з трудовими в цілісну систему, що проводить певний корисний результат (технологічні роботи);

- створення дослідних зразків (оригінальних моделей, що володіють принциповими особливостями створюваного нововведення);

- випробування дослідних зразків протягом часу, необхідного для отримання технічних та інших необхідних даних і накопичення досвіду, що повинне надалі знайти віддзеркалення в технічній документації щодо застосування нововведень;

- певні види проектних робіт для будівництва, які припускають використання результатів попередніх досліджень.

Дослідні, експериментальні роботи – вид розробок, пов'язаних з досвідченою перевіркою результатів наукових досліджень. Досвідчені дослідження мають на меті виготовлення і опрацювання дослідних зразків нових продуктів, опрацювання нових (вдосконалених) технологічних процесів. Експериментальні роботи направлені на виготовлення, ремонт і обслуговування спеціального (нестандартного) устаткування, апаратури, приладів, установок, стендів, макетів, необхідних для проведення НДДКР.

Проектно-конструкторська підготовка – це процес щодо проектування нової продукції та модернізація тієї, яка вже випускалась. Від виду цих робіт суттєво залежить обсяг та тривалість конструювання та підготовки необхідної технічної документації.

Етапи проектно-конструкторських робіт:

1. Технічне завдання складають представники служби маркетингу замовника і підприємства. У ньому відбиваються тактико-технічні вимоги майбутнього виробу:

- умови і режим експлуатації товару;

- укрупнені основні технічні параметри та їх характеристики;

- ресурс (термін служби) товару;

- передбачуваний об'єм випуску;

- техніка безпеки експлуатації виробу і санітарно-гігієнічні норми;

- патентна чистота;

- терміни і умови зберігання;

- дизайн;

- транспортабельність (тара, упаковка) та ін.

Вимоги технічного завдання повинні орієнтуватися на випуск нової конкурентоздатної продукції. Затверджує технічне завдання керівник підприємства.

2. Технічна пропозиція містить розрахунки технічних параметрів і економічної ефективності, які обґрунтовують можливість і доцільність розробки нового виробу. Розрахунки виконуються за декількома варіантами виготовлення виробу, аналізується і вибирається оптимальний варіант, у якого найбільший очікуваний економічний ефект.

3. Ескізний проект виконується не в заданому масштабі, але з обов'язковим дотриманням усіх необхідних пропорцій в розмірах виробу. Як правило, ескізний проект розробляється в декількох варіантах, виготовляються моделі вироби (з пластика, дерева і так далі), які обговорюються спеціально створеною комісією. Комісія вибирає один варіант і затверджує його для подальшої розробки, тобто для нього виконуються креслення (рисунки) основних вузлів і загальний вигляд, кінематичні, гідравлічні та електричні схеми, рисунки з тим, щоб ескізний проект дав повне уявлення про пристрій і принципи роботи нового виробу. Ескізний проект є підставою для розробки технічного проекту.

4. Технічний проект розробляється в строгій відповідності з вимогами стандартів. На цій стадії виконуються всілякі види проекції, перетини для того, щоб отримати уявлення про пристрій і роботу нового виробу. У складі технічного проекту виконуються креслення основних агрегатів і вузлів з розрахунками їх на міцність, жорсткість, стійкість, інші силові характеристики, розробляються обґрунтування вибору матеріалів для найбільш відповідальних деталей. На цій стадії створюються інструкції з експлуатації виробу (паспорт, технічний опис) і записка пояснення в цілому для технічного проекту.

5. Робоча конструкторська документація розробляється тільки після затвердження технічного проекту і лише на його основі. Вона включає робочі креслення всіх деталей виробу (окрім нормалей), їх необхідні проекції, види, розрізи, матеріали, технічні умови виготовлення і тому подібне Такий набір інформації дозволяє розробляти надалі технологічний процес виготовлення деталей залежно від типу виробництва. Після цього здійснюється складання та випробування дослідного зразка. Після цього конструкція виробу та конструкторська документація коректуються та виготовляється дослідна серія (одна або декілька). Знову здійснюються випробування, після чого готується документація для масового або серійного виробництва. Виготовлення дослідного зразка (партії деталей) здійснюється з метою усунення конструктивних і технологічних недоліків у майбутньому виробі.

При виготовленні дослідного зразка вирішуються такі завдання:

- всебічні експлуатаційні випробування досвідного виробу відповідно до заданих технічних умов;

- відповідні випробування найбільш відповідальних вузлів і деталей;

- перевірка і уточнення елементів конструкції, деталей і вузлів, які неможливо було б встановити попередніми розрахунками;

- виявлення і усунення конструктивних дефектів, перевірка точності роботи окремих механізмів і виробу в цілому, повна ув'язка всіх креслень;

- визначення технологічних недоліків конструкції і внесення відповідних змін у креслення в цілях підвищення технологічності виробу;

- експериментальна перевірка і встановлення раціональніших методів установлення найбільш складних деталей і вузлів.

При цьому зміни, що забезпечують необхідну якість виробу, застережний брак і деформацію при збірці виробу, вносяться до технічної документації негайно, тобто до запуску виробу у виробництво. Зміни, направлені на підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості, зниження тривалості виробничого циклу, здійснюються в мінімально технічно допустимі терміни.

Доопрацювання конструкції в одиничному або дрібносерійному виробництві здійснюється, в основному, на моделях виробу або його вузлів та на макетах. Модель – це пристрій, який відтворює в необхідному масштабі весь виріб або його окремі вузли.

6. Опрацювання конструкції виробу на технологічність. Цей етап робіт направлений на підвищення продуктивності праці, зниження витрат і скорочення часу на проектування і виготовлення технологічного оснащення.

Під технологічністю конструкції розуміється сукупність особливостей конструкції виробів, які виявляються в можливості оптимізації витрат праці, матеріалів і часу для технологічної підготовки виробництва, виготовлення і експлуатації, порівняно з відповідними показниками однотипних конструкцій продукції аналогічного призначення.

Для оцінки технологічності конструкції виробу визначаються показники, що характеризують трудомісткість її виготовлення в нормо-часах; матеріаломісткість (металоємність) або масу виробу; собівартість виготовлення виробу.

У процесі конструкторської розробки технологічність виробу встановлюється за трьома коефіцієнтами: конструктивною спадкоємністю, рівнем стандартизації і уніфікації деталей, рівнем використання матеріалів.

Особливістю сучасної організації технологічної підготовки виробництва є широко використовувана конструктивна і технологічна спадкоємність проектованих виробів, яка здійснюється на основі уніфікації деталей і вузлів. Уніфікація - це конструктивна тотожність деталей і вузлів у різних видах продукції.

Коефіцієнт конструкторської спадкоємності визначає ступінь використання в новій конструкції деталей, запозичених з інших виробів, уже освоєних виробництвом.

, (10.1)

де: ад.з. – кількість деталей в новому виробі, запозичених з інших виробів; ад.о. – загальна кількість деталей в новому виробі.

Конструктивна спадкоємність спричиняє за собою технологічну спадкоємність, тобто можливість максимального використання існуючого устаткування, оснащення і матеріалів.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається за аналогічною формулою і характеризує складність у забезпеченні нового виробу необхідною новою сировиною, комплектуючими виробами і матеріалами.

Коефіцієнт конструктивної стандартизації показує ступінь застосування нової конструкції стандартних деталей:

, (10.2)

де: ад.с. – кількість стандартизованих деталей у новому виробі.

Загальний коефіцієнт стандартизації і уніфікації деталей по новому виробу можна визначити за формулою:

, (10.3)

де: ад.у. – кількість уніфікованих деталей в новому виробі.

У процесі проектування нового виробу повинні бути забезпечені не тільки експлуатаційні показники, але і економічність виробу, яка передбачає простоту, дешевизну, відповідність масштабу і типу виробництва, мінімальна матеріало- і трудомісткість, патентну чистоту і патентоспроможність.

На стадії конструювання розраховується економічний ефект нових виробів, що представляє:

1. Засоби праці довготривалого користування (машини, устаткування, прилади) з покращеними якісними характеристиками:

, (10.4)

де: В1 і В2 – річні об'єми продукції, вироблювані за допомогою базового і нового виробу, тобто це продуктивність старого і нового верстата;

Р1 і Р2 - амортизаційні відрахування, направлені на реновацію, тобто повне відновлення (величина зворотна терміну служби);

І1 і І2 - річні поточні витрати виробництва споживача при використанні базового і нового виробу;

К1 і К2 - супутні капітальні вкладення споживача при використанні базового і нового виробу;

З1 і З2 – приведені витрати базового і нового виробу;

Q2 - випуск нових виробів у розрахунковому році.

2. Вироби, що є предметами праці (сировина, матеріали, паливо)

, (10.5)

де: У1 і У2 – норма витрати базисного і нового предмета праці на одиницю продукції в натуральному виразі.

3. Річний економічний ефект від підвищення якості продукції:

, (10.6)

де: П – приріст прибутку (Ц-С);

– приріст капіталовкладень, пов'язаних з поліпшенням якості продукції.

Q2 – кількість покращеної продукції.

Особливе місце в конструкторській підготовці виробу займає ФВА – функціонально-вартісний аналіз – це метод системного дослідження об’єкта, направлений на підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів при створенні та експлуатації виробів.

Метою ФВА є на стадії проектування – вибір оптимального варіанта конструкції і організаційно-економічних рішень, які забезпечують виконання виробом заданих функцій з мінімальними витратами; на стадії виробництва – підвищення споживчих властивостей виробів, визначення економічних способів виконання необхідних функцій. ФВА здійснюють у декілька етапів (табл. 10.3).

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
4. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
5. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
6. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
7. Автоматизація виробництва
8. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
9. Активне вентилювання зернових мас
10. Алгоритм жорданових перетворень
11. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
12. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.

Переглядів: 2594