• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні напрями превентивної діяльності щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Збільшення частоти і масштабів наслідків надзвичайних ситуацій техногенного походження, починаючи з другої половини ХХ століття, свідчить про тенденцію підвищення ризиків техногенних аварій і катастроф, які часто відзначаються транскордонним характером. Незважаючи на застосування широкого спектру правових, організаційних, управлінських, технічних і науково-методологічних заходів і засобів, розмір втрат у виробничій і невиробничій сферах життєдіяльності людини та шкоди довкіллю невпинно зростає, що змушує визнати недосконалість існуючої стратегії забезпечення сталого розвитку сучасного суспільства. Внаслідок цього сьогодні особливого значення набуває такий критерій ефективності функціонування соціо-природних систем як безпека.

Однією з головних причин низького рівня безпеки населення, територій, техногенних об`єктів в Україні є слабкість державної політики, спрямованої на посилення превентивної діяльності у сфері забезпечення техногенної безпеки.

Необхідність впровадження концептуальних засад управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного викликана глобальними і національними чинниками, які справляють негативний вплив на безпеку життєдіяльності українського суспільства. До них належать:

· значна кількість небезпечних техногенних об`єктів на території України;

· підвищення ймовірності і масштабів впливу стихійних природних явищ і катастроф на функціонування небезпечних техногенних об`єктів;

• підвищення рівня ризику техногенних аварій і катастроф, обумовлених критичним ступенем зношеності (60-80%) основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення України;
• високий рівень травматизму та смертності населення України, спричинений надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру;
• послаблення державного контролю та неефективність механізмів державного регулювання техногенної безпеки;
• неадекватність державної превентивної політики у сфері забезпечення техногенної безпеки рівню реальних ризиків та ступеню складності і небезпеки сучасних технологічних комплексів на території України;
• неспроможність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій в її теперішньому вигляді ефективно протистояти сучасним загрозам для безпеки людини, суспільства і держави.

Існуюча тенденція підвищення ризиків для існування людини змушує змінювати традиційні для нашої країни методи при вирішенні проблем безпечної життєдіяльності суспільства. Світовий досвід визнає найбільш ефективним ризик-орієнтований підхід до управління техногенною безпекою, який ґрунтується на досягненні певного рівня безпеки, балансу вигод і витрат в межах окремого об`єкта, території і держави в цілому. В Україні поки-що слабо розвинуті нормативно-правові, організаційно-адміністративні, економічні та інженерно-технічні методи управління техногенними ризиками, що не дозволяє сьогодні забезпечити рівень ризику для життєдіяльності населення, прийнятий у економічно розвинених країнах.

Основними напрямками превентивної діяльності щодо запобігання виникнення НС техногенного походження є:

контроль за станом і функціонуванням ПНО;

систематичне підвищення на кожному ПНО кваліфікації виробничого персоналу шляхом навчання з техніки безпеки;

уточнення функціональних обов’язків фахівців на ПНО та розробка інструкцій і паспортів безпеки;

уведення обов’язкових інструктажів виробничого персоналу перед початком робочої зміни з перевіркою надійності засобів сигналізації та оповіщення;

розробка і впровадження графіків та інструкцій з організації і проведення планового технічного обслуговування (ТО) та контролю систем безпеки на виробництві;

розробка і впровадження комплексних програм;

зменшення запасів НХР та ВПНР, а також інших небезпечних речовин на суспільно-господарських об’єктах до граничної їх кількості;

нагляд за безпечним проведенням робіт на ПНО;

моніторинг природного середовища;

прогнозування можливості виникнення НС, яким можна запобігти;

передбачення завчасної розробки варіантів проведення рятувальних, евакуаційних та відбудовних робіт при аваріях на ПНО;

незалежна експертиза будівництва ПНО та інших об’єктів, у тому числі екологічна;

ліцензування діяльності, пов’язаної з будівництвом і функціонуванням ПНО з погляду їх техногенної та екологічної безпеки;

удосконалення конкретних технологічних процесів і підвищення їх надійності з метою охорони довкілля та безпеки виробництва і персоналу;

створення на об’єктах, які мають НХР, локальних систем виявлення зараженості навколишнього середовища та оповіщення виробничого персоналу і населення, що проживає у зоні можливого хімічного зараження;

завчасне накопичення необхідної кількості засобів індивідуального та колективного захисту виробничого персоналу від вражаючої дії аварії;

створення ефективних систем технологічного контролю і діагностики безаварійної зупинки виробництва та уникнення аварійної ситуації;

проведення технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання небезпечних явищ і процесів.

Попередження аварій на техногенних об’єктах вимагає розробки і впровадження зразків нової техніки і технологій, щоб умови відповідали світовим вимогам. Зменшення ризику аварій передбачає розробку нових способів виробництва, упровадження новітніх технологій, технологічних процесів, які суттєво зменшують ризик аварій.

Питання для самоконтролю.

1. Перелічити загрози виникнення НС техногенного характеру.

2. Які чинники небезпеки на транспорті?

3. Які об’єкти є чинниками радіаційної небезпеки?

4. Які об’єкти є чинниками хімічної небезпеки?

5. Які об’єкти є чинниками гідродинамічної небезпеки?

6. Які об’єкти відносяться до пожежо- і вибухонебезпечних?

7. Які чинники небезпеки на об’єктах життєзабезпечення?

8. Які заходи приймається щодо запобігання та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру?

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IV етап. Ситуаційний підхід
4. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
6. XVII ст.). Виникнення козацтва.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 733