• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні вказівки.

Об’ємний гідропривод являє собою сукупність об’ємних гідромашин (насоса і двигуна), гідроапаратури керування (гідроклапанів, гідророзподільників) і допоміжних пристроїв (кондиціонерів, фільтрів, трубопроводів, тощо). Вони призначені для передачі механічної енергії та перетворення руху за допомогою рідини.

Нестискуємість рідини і герметичність гідроагрегатів забезпечують жорсткий зв’язок між ведучою і ведомою ланками. Запобіжні клапани гідросистеми забезпечують простий і надійний захист гідропривода і машин від поломок і перевантаження при заданому силовому режимі роботи. До других переваг об’ємного гідропривода, які визначають досить глибоке його застосування в якості приводів машин, станків, пресового і ливарного обладнання, бурових пристроїв, тощо, відносяться:

- можливість створення великих передаточних чисел, безступінчастого регулювання швидкості руху вихідної ланки і зусиль робочого органу в широкому діапазоні;

- велика питома потужність (відношення маси до переданої потужності);

- мала інерційність, що забезпечує швидку зміну режимів роботи (пуск, реверс, зупинка), так як момент інерції рухомих частин гідродвигунів в 5-6 разів менше момента інерції рухомих частин електромашини тієї ж потужності.

Повний ККД привода хоч і нижче, чим у електропривода, але досить високий (80-85%). Він визначається, як відношення корисної потужності гідродвигуна (потужності на штоці гідроциліндра чи на валу гідродвигуна) і потужності насоса

h=

Повний ККД привода дорівнює добутку повних ККД насоса, гідродвигуна і гідравлічного ККД передачі

h=h_н×h_д×h_гп

Гідравлічний ККД передачі враховує гідравлічні втрати на тертя по довжині труб і місцеві гідравлічні опори:

h_гп=

де p_н – тиск насоса;

Dp=Dp_тр+Dp_м – втрати тиску на тертя по довжині труб і на місцевих опорах.

Гідроприводи можуть бути різними в залежності від типу гідродвигуна, робочої частини та типу керування. Найбільш розповсюджені схеми гідроприводу зворотньо-поступальної та обертальної дії. В цьому випадку гідродвигуном є силовий циліндр, у другому – гідромотор. В обох випадках можуть використовуватись об’ємні насоси будь-якого типу: роторно-поршневі, шестеренчаті, гвинтові, пластинчаті. В залежності від способу циркуляції робочої рідини гідроприводи ділять на замкнуті і розімкнуті.

Одна з найбільш вагомих переваг об’ємного гідропривода перед механічним – це можливість безступінчастого регулювання швидкості і зусиль робочого органа в широкому діапазоні.

Регулювання швидкості гідродвигуна при постійній потужності на вході можна здійснити двома способами:

1. Дроселюванням;

2. Зміною подачі насоса (машинним способом).

Дроселювання.

Дроселем називається регулюючий аппарат, призначений для підтримки заданої величини витрати в залежності від величини перепаду тиску в підведених і відведених потоках рідини. Регулювання швидкості гідродвигуна дроселюванням широко розповсюджено на машинах малої потужності з простою трансмісією завдяки простоті і низькій собівартості виготовлення агрегатів. При цьому способі використовується нерегулюємий насос, а кількість рідини, що подається в гідродвигун змінюється за рахунок перепуску частини рідини в бак через перепускний клапан.

Розрізняють три способи дросельного регулювання:

- з дроселем в напірній лінії;

- з дроселем в зливній лінії;

- паралельно до гідродвигуна на окремому відгалудженні від напірної лінії.

При установці дроселя в напірній лінії регулювання швидкості гідродвигуна можливо, коли навантаження на вихідну ланку не співпадає з напрямком руху. В протилежному випадку відбудеться розрив потоку рідини в лінії перед поршнем. Крім того система з дроселем в напірній лінії може бути використана коли не вимагається постійна швидкість переміщення штока гідроциліндра.

При установці дроселя на зливній лінії швидкість пересування поршня регулюється кількістю рідини, що витісняється із штокової порожнини і проходячи через дросель зливається в бак. При любому напрямку навантаження на штоці розриву рідини не відбудеться. Опір дроселя регулюють відкриттям прохідного отвору.

Вказані випадки дросельного регулювання не забезпечують постійну швидкість на вихідній ланці при зміні навантаження, так як перепад тиску на дроселі не зостається, а значить не буде постійною витрата рідини, що потрапляє в гідродвигун.

Для стабілізації швидкості, незалежно від навантаження на гідродвигуні застосовують редукційний клапан з регулюємим дроселем, який називається регулятором потоку. Роль редукційного клапана – забезпечити постійний перепад тиску на дроселі.

Недоліки дросельного регулювання – низький ККД , особливо на малих обертах, коли велика кількість рідини перепускається в бак.

Машинне регулювання.

Машинне регулювання може здійснюватись в трьох варіантах:

- зміною робочого об’єму насоса (подачі). Забезпечується незалежність навантаження від швидкості руху силового органу.

- зміною робочого об’єму гідромотора. Забезпечується сталість вихідної потужності при зміні крутного моменту.

- зміною робочих об’ємів насоса і мотора.

У гідроприводах обертального руху часто використовують останній варіант, який забезпечує широкий діапазон регулювання.

Вибір тієї чи іншої схеми регулювання залежить від призначення гідроприводу, від прийнятих у схемі насосів і гідромоторів. Однак незважаючи на ряд переваг машинного регулювання, гідроприводи з дросельним регулюванням дешеві і поки використовуються ширше.

При вивченні цієї теми необхідно розглянути основні схеми гідроприводів з дросельним і об’ємним регулюванням швидкості і зусиль, розібратись в умовних позначеннях, вивчити принцип дії, недоліки і переваги.

Робочі рідини об’ємних гідроприводів повинні мати хороші змащуючі властивості по відношенню до матеріалів тертьових пар і ущільнень, невелику зміну в’язкості в діапазоні робочих температур, високий об’ємний модуль стисливості, високу температуру кипіння при нормальному тиску, бути нейтральними до матеріалів гідросистеми, володіти стабільністю характеристик в процесі експлуатації і зберігання, бути пожежнобезпечними, нетоксичними, мати хороші діелектричні властивості.

Цим вимогам в найбільшій мірі відповідають мінеральні (нафтові) мастила та синтетичні рідини на кремнійорганічній основі (силіконові), які широко застосовуються в якості робочих рідин об’ємних гідроприводів.

Читайте також:

1. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
2. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
3. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1
4. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2
5. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю
6. Завдання, джерела інформації, методичні прийоми і послідовність процедури контролю
7. Завдання, об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю розрахунків
8. Завдання, об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми ревізії
9. Завдання, послідовність, джерела інформації і методичні прийоми контролю доходів і фінансових результатів діяльності підприємницьких структур
10. Загальні методичні рекомендації до проведення занять фізичними вправами з учнями СМГ
11. Загальні правила та методичні положення конструювання
12. І. Методичні рекомендації до проведення семінарських занять

Переглядів: 675