Загальні правила та методичні положення конструювання

Процес конструювання – багатоетапна послідовність дій, що передбачає наявність числових зворотних корегувальних зв’язків. Під час роботи над проектом можливі не тільки зміни (або заміни) конкретних вузлів, а вилучення цілих структурних блоків, тому розробнику слід одночасно уявляти як загальні, так і детальні вимоги до конструкції за технологічними, експлуатаційними та ергономічними показниками щодо збільшення корисної віддачі машини та її довговічності. Для цього потрібно в конструкції машини передбачати високі вихідні вимоги та резерви розвитку і подальшого удосконалення. Разом з тим нова машина повинна містити елементи уніфікації та вузли, що мають позитивні результати експлуатаційної перевірки. Це дає змогу зменшити типорозмірну розмаїтість і збільшити експлуатаційну гнучкість в межах параметричного ряду. Крім того, конструктор повинен орієнтуватись на розробку машини, що буде експлуатуватись без ремонтів (як поточних, так і капітальних) та комплектуватиметься змінними вузлами.

Компонування машини бажано спроектувати у вигляді окремих вузлів, що встановлюються на неї у зібраному вигляді. У цьому разі потрібно виключити операції підгонки деталей за місцем установлення до експлуатації. Це забезпечується застосуванням фіксувальних елементів. У конструкціях окремих вузлів необхідно застосовувати передові методи зміцнювальних операцій оброблення матеріалів, надавати належної жорсткості, вводити пружні елементи для машин, що працюють в умовах циклічних навантажень.

Розробник має закласти в конструкцію установки полегшені умови її експлуатації та безпечності. Для цього вузли роблять доступними для огляду. Застосовують елементи автоматичної подачі мастила до тертьових поверхонь, встановлюють блокування, автоматичні регулятори, запобіжні пристрої, що виключають роботу машин за небезпечних режимів, органи керування зосереджують в одному місці.

Не останню роль відіграють ергономічні показники, що вимагають від конструкції простих естетичних форм, зручності як у використанні, так і під час влаштування установок у ландшафт місцевості.

Загальні вимоги до розроблення будь-якої продукції виробничо-технічного призначення подано в ГОСТ 15.001–88, за яким розроблення продукції здійснюється за угодою із замовником або за ініціативою розробника.

Розробник на основі вихідних вимог замовника, вивчення попиту, умов застосування, тенденцій розвитку та власного науково-технічного досвіду проводить належні науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи, що включають патентні дослідження, функціонально-вартісний аналіз, моделювання та інші методи створення продукції. У цьому разі слід керуватися нормативно-технічною літературою, в якій встановлені значення показників, що визначають технічний рівень продукції, замінності та сумісності складових частин і продукції в цілому, безпеки, охорони здоров’я та природи.

Розроблення та впровадження продукції у виробництво загалом передбачає:

– розробку технічного завдання;

– розробку технічної та нормативно-технічної документації;

– виготовлення та випробування зразків продукції;

– приймання результатів розробки;

– підготовку та освоєння виробництва.

Технічне завдання є основним вихідним документом для розробки продукції. Воно містить техніко-економічні вимоги до продукції, перелік документів, порядок здавання та приймання результатів розробки. У разі потреби технічне завдання може містити вимоги до підготовки та освоєння виробництва. Конкретний зміст технічного завдання, який визначають замовник і розробник, а за ініціативної роботи – розробник, зазвичай складається з таких розділів:

– найменування та сфера застосування;

– підстава для розробки;

– мета та призначення розробки;

– джерела розробки;

– технічні вимоги;

– економічні показники;

– стадії та етапи розробки;

– порядок контролю та приймання;

– додатки (таблиці порівняння з кращими зразками, копії патентів тощо).

Недопустимо включати в технічне завдання вимоги, що суперечать вимогам стандартів і нормативів документів установ, які здійснюють нагляд за безпекою, охороною здоров’я та природи.

Як технічне завдання допускається також використання будь-якого документа (контракт, протокол, ескіз тощо), який містить необхідні та достатні вимоги для розробки, визнані замовником і розробником, а також зразок продукції, призначений для відтворення.

Розробку конструкторської, технологічної, а також, у разі потреби, програмної документації на виріб проводять за правилами, встановленими відповідними стандартами.

Чинні стандарти встановлюють такі стадії розробки конструкторської документації та етапи їх виконання:

– технічні пропозиції – сукупність конструкторських документів, що містять технічне та техніко-економічне обґрунтування доцільності розробки документації виробу на підставі аналізу технічного завдання замовника та різних варіантів можливих рішень виробу, порівняльна оцінка рішень з урахуванням конструктивних і експлуатаційних особливостей виробів, що існують і перебувають у стадії розробки; після затвердження технічні пропозиції є підставою для розробки ескізного проекту. Етапи: підбір матеріалів, розробка та затвердження технічних пропозицій;

– ескізний проект – сукупність конструкторських документів,
що містять принципові конструкційні рішення, які дають загальні уявлення про будову та принцип роботи виробу, а також дані, що визначають призначення, основні параметри та габаритні розміри розроблюваного виробу; після узгодження та затвердження він є підставою для розробки технічного проекту або робочої конструкторської документації. Етапи: розробка ескізного проекту, виготовлення та випробування макетного зразка (у разі потреби), затвердження ескізного проекту;

– технічний проект – сукупність конструкторських документів, що містять кінцеве технічне рішення, яке дає повне уявлення про розроблюваний виріб та вихідні дані для розробки робочої документації; він після узгодження та затвердження є підставою для розробки робочої конструкторської документації. Етапи: розробка технічного проекту, виготовлення та випробування макетного зразка (у разі потреби), затвердження технічного проекту;

– робоча конструкторська документація:

а) дослідного зразка – етапи: розробка конструкторської документації на дослідний зразок; виготовлення та попередні випробування дослідного зразка; корегування конструкторської документації за результатами попередніх випробувань; приймальні випробування; корегування за результатами приймальних випробувань;

б) серійного виробництва – етапи: виготовлення та випробування установочної серії; корегування конструкторської документації за результатами випробувань установочної серії, а також оснащення технологічного процесу виготовлення виробу.

Для підтвердження відповідності розробленій технічній документації вихідним вимогам і вибору кращого зразка, виготовляють дослідні зразки. Вони підлягають приймальним випробуванням відповідно
до чинних стандартів або типових програм та методик випробувань, що належать до певного виду продукції, якщо їх немає – проводять за програмою та методикою, підготовленою розробником і узгодженою із замовником або з приймальною комісією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Утворення номенклатури та рядів об’єктів виробництва	\|	Загальні підходи до побудови систем вітроенергетичних установок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.