Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Питання №1. Поняття про методологію, методику та методи наукового дослідження.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЯ 3

Мета заняття:

Навчальна: дати студентам теоретичні знання про методологію, методику та методи наукового дослідження;

Розвиваюча: розвивати у студентів уміння працювати з законодавчими та нормативними документами;

Виховна: виховувати у студентів зацікавленість та бажання до вивчення навчальної дисципліни.

Питання:

1. Поняття про методологію, методику та методи наукового дослідження.

2. Загальнонаукова та конкретнонаукова методологія.

3. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях.

Питання для самостійної роботи:

1. Фундаментальна або філософська методологія.

Ключові поняття та терміни: методологія, методика, методи наукового дослідження, загальнонаукова методологія , конкретнонаукова методологія.

Наукова діяльність –інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. Це сфера людської діяльності.

Для дослідника-початківця важливо не тільки добре знати основні положення, характерні для дисертації як кваліфікаційної роботи, але й мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім дослідникам-початківцям бракує досвіду в організації своєї роботи, у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій. Тому є сенс досконало вивчати ці питання.

Авторитет ученого визначається насамперед результатами його праці, ерудиції та кваліфікації.

Під ерудицією розуміють широке знання не тільки тієї галузі науки, в якій працює вчений, а й суміжних.

Найбільш достовірні та міцні знання здобуваються із першоджерел. Учений піддає їх критичному аналізу, творчій переробці, систематично використовує у власній діяльності.

Кваліфікація вченого – це поєднання ерудиції та його творчих навичок у проведенні теоретичної та експериментальної роботи.

Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Проте можна визначати і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, що прийнято називати вивченням у науковому сенсі. Вивчати в науковому сенсі – означає бути науково об’єктивним.

Не можна відкладати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. Зміст нового в науці не завжди бачить сам дослідник. Нові наукові факти і навіть відкриття, значення яких погано розкрите, можуть тривалий час лишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці.

При науковому дослідженні важливо все. Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не зважати на побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими. Проти саме такі факти можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів.

Відомо, що нові наукові результати і раніше накопичені знання перебувають у діалектичній взаємодії.

Краще і прогресивне із старого переходить в нове і надає йому сили й дієвості. Іноді здобуте старе знову відроджується на новому науковому підґрунті і набуває немовби другого життя, але в іншому, досконалішому вигляді.

Для дослідника недостатньо встановити новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з’ясувати його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження (становить основу наукового знання).

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження – завжди творчий процес, в основі якого лежить задум ученого, його ідея.

У філософському визначенні ідея – це продукт людського мислення, форма вираження дійсності.

Ідеї народжуються із практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. У їх основі лежать реальні факти і події. Але особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.

Нова ідея – не просто зміна уявлень про об’єкт дослідження шляхом строгого обґрунтування – це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і перевірених рішень.

Нові ідеї можуть виникати під впливом парадоксальних ситуацій, коли виявляється незвичайний, несподіваний результат, який надто розходиться з загальноприйнятими положеннями науки – парадигмами.

Парадигми загальноприйняті положення.

При цьому отримання нових знань відбувається за схемою:

парадигма ► парадокс ► нова парадигма

Можна стверджувати, що розвиток науки – це зміна відмінних парадигм, методів, стереотипів мислення.

Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат дослідження, котрий не можна логічно вивести із відомих теорій.

Теорія – (від грец. спостереження, споглядання, дослідження) означає вчення, система (комплекс) поглядів, уявлень, ідей, спрямованих на тлумачення і пояснення певних явищ. Таким чином, теорія –це найвища форма узагальнення і систематизації знань. Наука – це сукупність теорій.

Є кілька різних підходів до визначення суті теорії: гносеологічний, логічний, методологічний.

Гносеологія (від грецької – знання і вчення) – це теорія пізнання, що досліджує вихідні умови і загальні основи будь-якого дослідження.

По суті вона є узагальненням результатів багатовікової історії, у процесі якої предметно-практична і духовна діяльність людини розширювала горизонт пізнання явищ у природі, суспільстві, мислення.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій школі говорять, що:

Методологія(від грецької – шлях, спосіб пізнання, дослідження і вчення) – наука про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Вчення про правила мислення при створенні теорії науки.

Вона дає змогу усвідомити природу, принципи і методи, що лежать в основі пізнання дійсності та відтворення її в мисленні.

Методологія –це філософське вчення про наукові методи пізнання. У широкому розумінні методологія – це спосіб усвідомлення будови науки і методів її роботи, а у вузькому – методологія –це сукупність принципів, методів, прийомів та процедур дослідження, що застосовуються в тій чи іншій спеціальній галузі знань.

Методологія виконує такі функції:

- визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

- направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;

- забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу та явища, що вивчається;

- допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

- забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

- створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

Ці ознаки поняття „методологія”, що визначають її функції в науці, дають змогу зробити такий висновок: методологія – це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища.

Методологічна основа дослідження, як правило, не є самостійним розділом дисертації або іншої наукової праці, однак від її чіткого визначення значною мірою залежить досягнення мети і завдань наукового дослідження. Крім того, в розділах основної частини дисертації подають виклад загальної методики і основних методів дослідження, а це потребує визначення методологічних основ кваліфікаційної роботи.

Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологічні основи даної науки завжди існують поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження..

Методологія – як вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності – має чотирирівневу структуру.

Нині розрізняють:

- фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію;

- конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі,

- системи конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Методика – це сукупність методів, прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та операцій.

Предметом вивчення методології є методи науки.

Розвиток ідеї до стадії вирішення завдання, звичайно, здійснюється як плановий процес наукового дослідження з використанням різних методів пізнання.

Метод – це спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя; - це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 1. Поняття про наукове дослідження. Види наукових досліджень.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.