• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 6. ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Виробничий потенціал країни – це спроможність галузей господарства країни виробляти товари та послуги для населення та виробництва.

Міжгалузевий регіональний комплекс – це поєднання взаємопов'язаних галузей і виробництв в економічних районах, що сприяє отриманню максимального господарського ефекту при найменших витратах.

Виробнича інфраструктура - це сукупність галузей, організаційно відокремлених елементів, які забезпечують нормальний хід суспільного виробництва.

Агропромисловий комплекс - це сукупність підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції.

Транспорт – специфічна галузь, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Продукція транспорту не може нагромаджуватись, а ефективність його розвитку залежить від формування вантаже- й пасажиро потоків.

Зовнішні зв’язки – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, що сприяє прискоренню науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.

Залежно від ступеня забрудненості виділяють території: екологічного лиха, надзвичайно забруднені, дуже забруднені, забруднені, помірно забруднені та умовно чисті.

Господарський комплекс національної економіки формується під впливом таких основних факторів: економіко-географічне положення, природно-ресурсний потенціал, трудоресурсний потенціал, історія розвитку і рівень господарського освоєння території.

Господарський комплекс України складається з:

- промислового комплексу;

- агропромислового комплексу;

- будівельного комплексу;

- транспорту і зв'язку;

- соціальної інфраструктури;

- ринкової інфраструктури.

Промисловий комплекс вітчизняної національної економіки складається з сукупності таких основних комплексів:

• паливно-енергетичного;
• гірничо-металургійного;
• машинобудівного;
• хімічного та нафтохімічного;
• лісопромислового;
• промисловості будівельних матеріалів;
• легкої промисловості;
• харчової промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) включає в себе сукупність галузей промислового виробництва з видобування палива, виробництва електроенергії, їх транспортування та використання. Згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV від 23 червня 2005 р., підприємства паливно-енергетичного комплексу – це гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газовидобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які мають ліцензію хоча б з одного виду діяльності:

• виробництва електричної енергії;
• передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;
• передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;
• постачання електричної енергії за регульованим тарифом;
• оптового постачання електричної енергії;
• транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
• транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами;
• транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;
• постачання природного газу за регульованим тарифом.

В структурі вітчизняного виробництва палива найвищу питому вагу займає вугілля, близько 60%. Вугільна промисловість України представлена трьома басейнами: Донецьким, Львівсько-Волинським, Дніпровським. Окрім того, поклади вугілля є на території Харківської, Полтавської і Закарпатської областей.

Головною проблемою більшості підприємств вугільної промисловості є спрацьованість основних засобів. Більшість шахт потребують реконструкції та модернізації. Стратегія реформування вугільної галузі до 2010 р. викладена в програмі «Українське вугілля». Згідно даної програми, як пріоритетні визначено такі завдання:

• розвиток і зміцнення перспективного шахтного фонду;
• збільшення державної фінансової підтримки для освоєння нових високопродуктивних лав і розрізів;
• аналізування економічного становища підприємств вугільної промисловості та перспектив їх подальшого функціонування.

Електроенергетикав Україні є найрозвинутішою галуззю промисловості, яка є високомеханізованою та автоматизованою. Ще в часи колишнього СРСР в Україні були побудовані теплові, гідравлічні та атомні електростанції.

В структурі виробництва електроенергії на сьогоднішній день найбільшу питому вагу має частка електроенергії, яка вироблена атомними електростанціями. Досить незначними є обсяги виробництва електроенергії тепловими електростанціями.

Агропромисловий комплекс є цілісним блоком галузей, що підпорядковані реалізації однієї мети – задоволення потреб народу у продуктах харчування і товарах із сільськогосподарської сировини. Україна має колосальні можливості для розвитку агропромислового комплексу, оскільки третя частина всіх запасів чорнозему припадає саме на нашу країну.

Структуру вітчизняного агропромислового комплексу складають чотири сфери:

• сільське господарство до складу якого входить рослинництво і тваринництво;
• переробні галузі, які включають харчову та частково легку промисловості, а також підприємства із зберігання та реалізації готової продукції агропромислового комплексу;
• фондоутворюючі галузі, які виготовляють засоби виробництва для агропромислового комплексу: сільськогосподарське машинобудування; виробництво обладнання і машин для переробних галузей агропромислового комплексу, торгівлі, громадського харчування; хімічні мінеральні добрива тощо;
• виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енерго-, тепло-, водозабезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових закладів.

Будівельний комплекс – це сукупність галузей, які забезпечують матеріально-технічні умови функціонування економіки. Завдяки будівельному комплексу проводиться оновлення основного капіталу (виробниче будівництво) та створюється соціальна інфраструктура (соціально-споживацький та соціально-культурний комплекси).

Будівельний комплекс України в своїй структурі має такі галузі:

• виробництво будівельних матеріалів;
• будівництво.

Транспорт і зв'язок є важливою сферою виробничої інфраструктури. Завдяки вигідному географічному положенню в Україні досить розвинутими є всі види транспорту, які об’єднані транспортними вузлами утворюють транспортний комплекс держави.

Згідно Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР єдину транспортну систему України становлять:

• транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);
• промисловий залізничний транспорт;
• відомчий транспорт;
• трубопровідний транспорт;
• шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Автомобільний транспорт є широко використовуваним видом транспорту при перевезенні вантажів та пасажирів. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ, автомобільний транспорт – це галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт надає такі види послуг, як внутрішнє та зовнішнє перевезення пасажирів та вантажів.

Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:

• завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;
• перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;
• сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;
• накопичення, формування або дроблення партій вантажу;
• зберігання вантажу;
• транспортно-експедиційні послуги.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

• дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
• ліцензійну картку на транспортний засіб;
• дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

• дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
• ліцензійну картку на транспортний засіб;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
• список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);
• білетно-облікову документацію;
• схему маршруту.

Соціальна інфраструктура– це комплекс галузей, метою яких є задоволення потреб населення у соціально-культурних та соціально-споживацьких послугах.

Зв'язок і телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в послугах зв’язку. З 18 листопада 2003 року засади діяльності підприємств цієї сфери національної економіки регулюються Законом України «Про телекомунікації», №1280-IV.

Міжнародне співробітництво України у сфері телекомунікацій здійснюється шляхом:

• укладання міжнародних договорів;
• участі в роботі міжнародних організацій;
• участі в реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із створенням глобальної і регіональних телекомунікаційних мереж, з урахуванням інтересів національної безпеки України;
• гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються вимог до технічних засобів і телекомунікаційних мереж, взаємодії операторів телекомунікацій, використання обмежених ресурсів, якості і видів телекомунікаційних послуг;
• взаємодії операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав.

Метою міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій є інтеграція телекомунікацій України у глобальні телекомунікації з урахуванням політичних та економічних інтересів України.

Ринкова інфраструктура національної економіки дає змогу розвивати ринкові відносини між господарськими суб’єктами.

Загальна ринкова інфраструктура України включає в себе такі складові національної економіки:

• фінансову систему;
• бюджетну систему;
• податкову систему;
• елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
3. Аграрний комплекс національної економіки.
4. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
5. Адміністративної економіки.
6. АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію.
7. Боротьба з проявами національної самосвідомості
8. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
9. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
10. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики
11. Вид заняття: лекція
12. Вид заняття: лекція

Переглядів: 510