• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 11. ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Економічне зростання – це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка в розрахунку на душу населення за певний період часу.

Сучасні науковці трактують економічне зростання, як:

- збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка [1, 7, 25, 32];

- довгостроковий стійкий розвиток економіки, який виявляється двояко [2]:

1) як поступальний приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП, ВНП або національного доходу (НД) на основі більшого і (або) кращого використання ресурсів та удосконалення технологій;

2) як реальний приріст ВВП, ВНП чи національного доходу на одну особу у довгостроковому періоді без порушення рівноваги у короткострокових періодах.

- такий розвиток національної економіки, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період [30];

- такий розвиток національного господарства, при якому збільшується реальний національний дохід [3].

Таким чином, враховуючи вищенаведені твердження, економічне зростання – це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка в розрахунку на душу населення за певний період часу. Саме це забезпечує підвищення рівня життя населення країни, оскільки дає можливість споживати більшу кількість товарів та послуг її громадянам. Дане визначення, звичайно, є досить умовним.

“...Наприкінці XVIII ст. англійський вчений Т. Мальтус (1766-1834 рр.) сформулював “природний закон народонаселення”. Т. Мальтус пророкував, що внаслідок зростання чисельності населення збільшення суспільного продукту супроводжуватиметься зниженням життєвого рівня людей, оскільки обсяг виробництва зростає повільніше за чисельність населення. Нові працівники докладають свою робочу силу до обмежених ресурсів землі. Кожен працівник отримує все менше землі для обробітку. Граничний продукт землі зменшується і знижується реальна зарплата. За Т. Мальтусом, економічне зростання та збільшення кількості населення призводять до того, що робітники одержуватимуть лише мінімум засобів для існування. Однак вчений не передбачив майбутнього внеску наукових винаходів та розвитку техніки у збільшення національного доходу країни...” [25, с. 286].

Економічне зростання можна відобразити за допомогою кривої виробничих можливостей, яка буде переміщуватись вправо (рис. 11.1). Дана крива може переміщуватись вліво, якщо має місце протилежна ситуація, тобто спад виробництва. Така ситуація відбувалась в Україні та деяких інших державах після розпаду СРСР. Економіка України та цих держав переживала скорочення обсягу національного виробництва внаслідок перебудови системи господарювання в даних країнах (відбувався перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової) та пов’язаних із цим труднощів, а також внаслідок розбудови власної державності.

Крива виробничих можливостей показує можливі комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості і якості природних, трудових, інвестиційних ресурсів та технологічного потенціалу. Будь-яка точка на ній відображає конкретні обсяги випуску споживчих та капітальних благ (або того чи іншого товару) .

Економічне зростання як динамічне поняття класифікують за певними ознаками [30, с. 181-182]:

- за ознакою перервності змін: безперервне та перервне економічне зростання;

- за ознакою поступовості змін: пропорційне та непропорційне економічне зростання;

- за напрямом змін: додатне та від’ємне (спад) економічне зростання;

- за кількісною характеристикою змін: економічне зростання з високими та з низькими темпами.

Слід розрізняти поняття “економічне зростання” та “економічний розвиток”, які співвідносяться між собою, але несуть різне наповнення. В економічній літературі по-різному співвідносять ці поняття. Круш П.В., Хринюк О.С. та ін. вважають, що економічне зростання є однією із форм розвитку, яке має позитивну динаміку. Економічне зростання, на їх думку, є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання співвідносяться як загальне і часткове. Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів та послуг з використанням нових технологій [30]. Панчишин С., Островерх П. стверджують, що економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни; його можна продуктивно аналізувати лише в довгостроковому періоді. Темпи економічного зростання найчастіше розглядають як критерій економічного розвитку. Щоправда, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток країни. І навпаки, зниження темпів зростання або навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку [1, 32]. О.Я. Базілінська розглядає що економічне зростання як складову економічного розвитку, яке представляє собою процес, що включає періоди зростання і спаду. Економічне зростання – це позитивна складова економічної динаміки [3]. В свою чергу, Н.О. Кухарська зазначає, що сучасне економічне зростання – це економічний розвиток, за якого довгострокові темпи зростання виробництва товарів та послуг стійко перевищують темпи зростання населення [24]. Слід погодитись із твердженням Мельника А.Ф., Желюк Т.Л., Длугопольського О.В. та ін., що розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, зростання ж є збільшенням обсягів виробництва. Економічне зростання є змістом розвитку. Зростання може відбуватись і за умов відсутності економічного розвитку, тоді як економічний розвиток без економічного зростання неможливий. Економічний розвиток – це процес функціонування та еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що характеризується зміною ринкової кон’юнктури. Основними рушійними силами економічного розвитку виступають матеріальні та духовні цінності людини, що формуються та розвиваються під впливом потреб, а також суперечності економічної системи (наприклад, продуктивних сил, техніко-економічних відносин, відносин власності та господарського механізму). Автори наводять порівняльну характеристику моделей економічного зростання та розвитку, що представлена в табл. 11.1 .

Таблиця 11.1

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
3. Аграрна політика
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
6. Активна і пасивна державна політика.
7. Активна політика зайнятості
8. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
9. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
10. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
11. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
12. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання

Переглядів: 712