Обвинувальна промова прокурора і його репліка

Відносини між прокуратурою та органів місцевої державної влади та місцевого самоврядування

Прокурори при здійсненні своїх повноважень є незалежними від органів державної влади і місцевого самоврядування, але це ніяк не виключає їх взаємодії. Зокрема, значні взаємозв'язки прокуратури з вищими органами державної влади виявляються в установчій сфері. Адже Генеральний прокурор України призначається Президентом України за погодженням з Верховною Радою України, а звільняється з посади - самостійно Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору, який тягне його відставку. Водночас, порушення кримінальної справи відносно народних депутатів здійснюється Генеральним прокурором, що вносить у Верховну Раду України подання про зняття депутатської недоторканності. Для проведення розслідування у справі про усунення Президента України в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включається спеціальний прокурор.

Прокуратура, як і інші державні органи, фінансується за рахунок Державного бюджету, що розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України. Схеми посадових окладів керівних працівників і службовців органів прокуратури затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством передбачено й широкий перелік форм участі прокурорів в організаційних заходах органів публічної влади. Так, Генеральний прокурор може брати участь у засіданнях Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, а прокурори нижчого рівня можуть виступати з доповідями про стан дотримання законності на відповідній території на сесіях місцевих рад, апаратних нарадах у місцевих державних адміністраціях. Прокурори узагальнюють факти порушення законності й можуть вносити подання про усунення їх причин в органи державної влади, місцеві ради та їх виконкоми. Прокурори можуть бути присутніми на засіданнях постійних комісій місцевих рад, на громадських засадах брати участь у роботі підкомісій і робочих груп у якості експертів, у роботі постійних комісій із законності й охорони громадського порядку.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному (ст. 318 КПК). Прокурор зобов'язаний скористатися правом репліки, коли адвокат допустить перекручення зібраних доказів або промови прокурора. При цьому прокурор повинен звернути увагу суду на ці факти та навести переконливі аргументи, які підтверджують його думку.

Оскільки репліка є відповіддю на прослухану промову інших учасників судових дебатів, виникає питання, чи завжди державному обвинувачеві треба використовувати право на репліку. Безумовно, не завжди. Із реплікою слід виступати в тих випадках, коли захисник або підсудний перекручує обставини справи, неправильно тлумачить факти. Зовсім недопустимою є репліка з другорядних, непринципових розбіжностей.

Репліка, як і промова, не обмежена часом, але вона повинна бути короткою, без повторення раніше висловлених в обвинувальній промові положень.

Ініціатором полеміки в суді може бути тільки прокурор, але він може й не використати своє право на репліку. Як уже було зазначено, прокурор має право на репліку тільки після промови захисника або підсудного, який брав участь у судових дебатах особисто, тобто виступив із захисною промовою.

Крім формальних підстав для репліки, необхідні й фактичні підстави для права прокурора на виступ з реплікою.

Перелік таких підстав може бути значним. Доцільно назвати деякі: захисник перекрутив обвинувальну промову прокурора, допустив неетичні зауваження на промову прокурора, його особу й органи досудового слідства; захисник безпідставно стверджував про недоказовість сформульованого обвинувачення та інші підстави. Думається, що прокурору також доцільно виступити з реплікою, якщо в нього після промови захисника з'явилися нові міркування щодо кваліфікації злочину; якщо під впливом промови захисника він погодився з ним, а також; погодився вилучити з обвинувачення окремі епізоди або перекваліфікувати дії підсудного.

У разі участі в судовому процесі декількох захисників прокурор може використати своє право на репліку тільки щодо тієї захисної промови, зміст якої має фактичні підстави для репліки. При цьому він повинен конкретизувати, з приводу промови якого саме захисника виголошується репліка.

Репліка за своєю суттю є відповіддю прокурора на виступ захисника, тому не допускається відмова прокурора від репліки, якщо для неї були фактичні підстави. Така відмова означає, що прокурор погодився з неправомірними, неетичними зауваженнями захисника. А це справляє враження про пасивність прокурора.

Зміст репліки прокурора залежить від багатьох факторів об'єктивного характеру і від особистості прокурора, його вміння аргументовано та коректно вести полеміку з процесуальним супротивником. Думається, що репліка повинна бути короткою та конкретною. Вона не має структурних елементів, і її зміст цілком залежить від тих питань, яких торкався захисник у промові.

Водночас для додержання цих вимог прокурору необхідно:

1. Виділити й дослівно процитувати ту частину з промови захисника, яка, на його думку, є підставою для репліки. Це дозволить прокурору звернути увагу суду на ті сторони положення, з яких необхідно досягти істини.

2. Після повторення тези захисника також викласти доводи, які були висловлені в промові захисника на обґрунтування ним положення, що захищається. При цьому доцільно цитувати докази з промови захисника дослівно, що не дозволить йому дорікати прокуророві за перекручування його промови.

3. Критично проаналізувати й показати суду помилковість, неетичність, неправомірність позиції захисника з обговорюваного питання. Аналіз необґрунтованих аргументів захисника повинен бути всебічним і переконливим, щоб у суду виникло почуття впевненості в обґрунтованості позиції прокурора.

4. Докази прокурора в спростуванні позиції захисника повинні бути переконливими, що глибоко впливає на учасників судового розгляду справи, а також підвищує авторитет прокурора.

5. Прикінцева частина репліки прокурора повинна мати пропозиції про міру відповідальності, яку необхідно покласти на захисника, позиція якого не відповідає вимогам, що ставляться до захисників згідно зі ст. 48 КПК і Законом України "Про адвокатуру". Слід зауважити, що ця частина репліки може бути використана в разі навмисних неправомірних дій захисника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Участь прокурора в суді	\|	Участь прокурора в засіданні апеляційного суду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.