• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика основних типів темпераменту

План

Тема: Темперамент

1. Основні властивості та фізіологічне підґрунтя темпераменту.

2. Характеристика типів темпераменту.

3. Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності.

4. Співвідношення темпераменту та груп крові людини

Здавна люди прагнули зрозуміти самих себе і розробляли критерії визначення можливих характерів. Теорії, завдяки яким типи особистості розрізняють за зовнішніми рисами людини, популярні і в наші дні, особливо серед роботодавців, які застосовують як давні, так і сучасні методи під час відбору персоналу.

Перші спроби створити чітку класифікацію типів особистості зробили Гіппократ, грецький лікар і „батько медицини”, який жив приблизно 2400 років тому, та римський лікар Гален (близько 130-200 рр. н. е.). Оскільки серед медиків того часу загальновизнаною була теорія чотирьох рідин („соків”) організму людини. Гіппократ і Гален розрізняли чотири основних типи особистості (темпераменту) залежно від пропорційного вмісту цих чотирьох рідин, а саме червоної крові, жовтої жовчі печінки, чорної жовчі (насправді – закипілої крові) селезінки та в’язкого слизу, або флегми.

1. Людина з надміром крові були життєворадісними, захопленими, легко збуджуваними й оптимістично налаштованими та мали сангвінічний темперамент (від лат. sanguis - кров).

2. Надлишок жовтої жовчі робив людину дратівливою, болісно чутливою, нестриманою і злою, що свідчило про холеричний характер (від грец. cbole - жовч).

3.Завдяки надто великій кількості чорної жовчі людина час о сумувала, перебувала в стані депресії та пригніченості. Це відповідало меланхолійному темпераменту (від грец. melano – темний або чорний).

4.Надлишок слизу вирізняв людей спокійних, неенергійних і апатичних і був ознакою флегматичного темпераменту (від грец. pblegma - слиз).

Темперамент– (temperamentum - співвідношення) – сукупність найбільш стійких індивідуально-психічних якостей особистості, які виявляються у змінах її поведінки та діяльності.

Темперамент– індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості й швидкості перебігу її психічної діяльності.

Фізіологічною основою темпераменту є динаміка співвідношення нервових процесів збудження і гальмування в корі головного мозку.

Вивчаючи вишу нервову діяльність тварин, І.П. Павлов встановив, що в основі темпераменту лежать такі властивості нервової системи:

а) сила процесу збудження і гальмування, яка залежить від працездатності нервових клітин;

б) урівноваженість нервової системи (баланс гальмування і збудження);

в) рухливість нервових процесів, тобто швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки.

Темперамент визначається при цьому не однією якою-небудь властивістю нервової системи, а поєднанням їх. Враховуючи це, І.П.Павлов, об’єднавши в групи відповідні властивості, назвав їх типом нервової системи і виділив з них основні:

-сильний урівноважений рухливий;

-сильний урівноважений інертний;

-сильний неврівноважений (з домінуванням процесу збудження);

-слабкий.

Цей поділ відповідає поділу, здавна прийнятому у психології, відповідно до якого розрізняють сангвінічний, флегматичний, холеричний та меланхолічний темпераменти. А з цього не випливає, що кожна людина може віднести себе до одного з перелічених типів темпераменту. В чистому вигляді такий темперамент зустрічається в житті досить рідко і швидше в дитячому віці.

Б.М.Теплов і В.Д.Небилицин у своїх дослідженнях показали, що варіацій темпераменту, як і основних властивостей нервової системи, багато. Якщо в характері людини виявлені й домінують риси того чи іншого типу темпераменту, його відносять до одного з чотирьох зазначених типів.

Особи з сангвінічним типом темпераменту рухливі і врівноважені. І.П.Павлов, характеризуючи їх, писав, що сангвінік - гарячий, дуже продуктивний діяч, але тільки тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження. Коли ж таких справ немає, він нудьгує, стає млявим. Нервові процеси у сангвініка дуже рухомі, що зумовлює швидку зміну збудження та гальмування. Для нього характерні легкість і швидкість виникнення нових почуттів та емоційних станів (горя, радості, ненависті, приязності тощо), які швидко змінюють одні одних і в пам'яті зберігаються недовго. Як правило, людина з даним темпераментом має гнучкий розум, дотепна. Вона безжурна, легко пристосовується до умов життя, товариська, швидко знаходить контакт із людьми і може підтримати хороший настрій у колективі. Сангвінік охоче береться до живої справи, але не завжди доводить її до кінця, може втратити інтерес до неї, особливо якщо ця справа вимагає терпіння і тривалої, копіткої праці.

Люди з темпераментом холерика відрізняються підвищеною рухливістю, неврівноваженістю в поведінці, діях, і вчинках. Вони, як правило, агресивні, запальні, прямолінійні в стосунках з іншими людьми, енергійні в діяльності. І.П.Павлов відзначав, що це бойові типи, завзяті, легко і швидко роздратовуються. Людина з даним типом темпераменту відзначається різкою зміною почуттів, які характеризуються глибиною і супроводжуються сильними емоційними переживаннями, останні завжди знаходять зовнішнє вираження в міміці, жестах, швидкій, уривчастій мові. Люди з холеричним темпераментом продуктивні за умови неодноманітної роботи, там, де треба швидко приймати рішення, ризикувати, виявляти ініціативу.

Люди з темпераментом флегматика, на думку І.П.Павлова, спокійні, врівноважені, наполегливі і завзяті трудівники. Інертність нервових процесів у них створює умови для спокою і холоднокровності. Флегматиків за будь-яких умов вивести із себе практично неможливо. Людина-флегматик у міру товариська, настрій її завжди рівний і відзначається стійкістю. Працездатна, вона ніколи не витрачає марно сил, розраховує їх наперед, справу звичайно доводить до кінця, нову інформацію засвоює повільно, але ґрунтовно. Флегматику важко переключатися з однієї діяльності на іншу, важко пристосуватися до нових умов; міміка у нього невиразна.

Для людей з меланхолічним типом темпераменту характерна дуже висока емоційна чутливість, на відміну від флегматиків, вони дуже вразливі, швидко втомлюються. Рухи в них сповільнені. Емоційні переживання меланхоліків характеризуються великою глибиною, що часто накладає відбиток на особистість у цілому. Люди-меланхоліки дуже вразливі, нерішучі, тяжко переживають невдачі, кожну з яких вони сприймають як особисту трагедію. Меланхоліки відлюдькуваті, часто ніяковіють, почуваючи себе незручно, відчувають розгубленість і нерішучість.

Темперамент не визначає здібностей людини, але він у різних життєвих ситуаціях виявляється в стилі діяльності, у взаєминах людини в колективі, що, природно, може позначатися на професійному успіхові.

Характерними рисами холеричного темпераменту є передусім те, що збудливі рефлекси у нього виробляються легко і залишаються стійкими при різноманітних умовах, гальмівні ж рефлекси виробляються з труднощами. Антагонізм двох протилежних процесів - збудливого і гальмівного - призводить до зриву нервової діяльності з боку гальмування.

"Холеричний тип - це бойовий тип, що легко і швидко подразнюється" (Павлов). Для нього характерна циклічність у діяльності й поведінці. То він з усією пристрастю віддається справі, дуже захоплюється працею, що його цікавить, енергійно переборює які завгодно труднощі на шляху до мети, то під впливом несподіваних факторів (незаслужена образа і под.) у нього з'являється "слинявий настрій", як образно висловлювався Павлов. Непостійність настрою і циклічність у поведінці холерика є наслідком неврівноваженості його вищої нервової діяльності, що виявляється в переважанні збудливого процесу, недостатності гальмівного і, зокрема, неврівноваженості кіркової та підкіркової діяльності. Інтенсивна підкіркова діяльність у нього не завжди достатню регулюється корою

Особливо це спостерігається при важких обставинах, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, а також при сильних емоційних впливах.

Циклічність у поведінці та переживаннях холерика Павлов пояснює так: коли у сильної людини немає рівноваги збудження і гальмування, то вона, "захопившись якою-небудь справою, надмірно налягає на свої можливості й сили, врешті-решт надривається, виснажується більше, ніж слід, працює до нестями".

Вольові дії холерика поривчасті. У доброму настрої, при виконанні захоплюючої справи він спроможний до сильної концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до комплексної реактивності та переключення уваги. Холерик відзначається підвищеною збудливістю й емоційною реактивністю. Інколи спостерігається емоційна генералізація. Він буває запальним, різким у відносинах, прямолінійним.

При сангвінічному типі темпераменту умовні рефлекси є як збудливі, так і гальмівні, утворюються легко, є міцними і точними. При антагонізмі двох протилежних нервових процесів у них не виникають зриви вищої нервової діяльності. Сангвінік легко збуджується і так само легко гальмує свої бажання. "Сангвінік гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження, коли ж їх немає, починає нудьгувати, стає млявим" (Павлов).

Сангвінік дуже рухливий, завдяки врівноваженості нервових і процесів він легко пристосовується до нових умов життя, швидко знаходить контакт у стосунках з людьми, що його оточують, відзначається товариськістю, в колі нових людей тримає себе вільно. Серед своїх товаришів веселий, життєрадісний, охоче бере на себе організаторські обов'язки. Почуття у сангвініка виникають дуже легко і так само легко змінюються. Настрій у нього здебільшого оптимістичний.

Швидке і легке утворення нових тимчасових нервових зв'язків у сангвініка, легка їх переробка, рухливість стереотипу виявляються в гнучкості його розумової діяльності. Він швидко схоплює все нове і відзначається комплексною реактивністю, легким переключенням уваги. Безумовні рефлекси повністю регулюються у нього функціонально сильною корою. Кіркові реакції у сангвініка інтенсивні й переважно відповідають силі подразників. Характерною для нього є оптимальна взаємодія кори і підкірки, внаслідок чого він легко контролює свої емоції відповідно до середовища.

Риси сангвінічного темпераменту також по-різному проявляються, що залежить від спрямованості діяльності людини. В осіб, позбавлених серйозних інтересів у житті, вони бувають пов'язані з легковажністю, порожнечею, нестійкістю і поверховістю.

Флегматичний темперамент характеризується тим, що умовні рефлекси в осіб, яким він властивий, утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але вони також є досить стійкими. Реакції оптимально пристосовані до сили умовних рефлексів, тобто люди цього типу адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні - сильну реакцію, але через "свою інертність вони нерідко не встигають реагувати на швидкі зміни середовища".

Флегматики відзначаються нормальною взаємодією між кірковими і підкірковими процесами. Це дає їм можливість контролювати, стримувати і регулювати безумовні рефлекси й емоції. У своїй поведінці, розмові вони повільні, спокійні й неквапливі. Міміка у них недостатньо виражена. Коли з'являються труднощі, флегматики підвищують свою активність і всякими способами намагаються побороти перешкоди.

"Флегматик - це спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя" (Павлов). Він відзначається посидючістю, цілеспрямованістю та стійкістю уваги. Переключення уваги в нього трохи вповільнене, комплексна реактивність висока. При наявності у флегматика сильного гальмування, яке врівноважує процес збудження, він легко стримує свої імпульси, поривання і працює зосереджено, точно дотримується виробленого розпорядку життя. Побічні зовнішні подразники не відвертають його від основної праці.

Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініків і холериків, але нерідко відзначаються силою, тривалістю і водночас стриманістю у своїх зовнішніх проявах, слабкою експресивністю. У звичайних умовах флегматик спокійний, рівний у відносинах з іншими людьми, рідко "виходить із себе", не схильний до афектів, у міру товариський, не любить марно базікати. Він відзначається великим терпінням і самовладанням, завдяки чому домагається високої продуктивності своєї роботи. Можна вважати, що інертність нервової системи - це і малі показники швидкості в її роботі, і високі показники міцності окремих зв'язків там систем. Особливості флегматичного темпераменту теж по-різному проявляються залежно від широти, змістовної і суспільної важливості інтересів людини та рівня її розумового розвитку.

Вища нервова діяльність меланхоліка характеризується слабкістю як збудливого, так і гальмівного процесів. Збудливі умовні рефлекси у нього є нестійкими, від найменшої зміни оточення легко гальмуються. Реакції меланхоліка часто не відповідають законові сили подразників. У нього особливо послаблене внутрішня гальмування з переважанням зовнішнього гальмування. Внаслідок чого людям цього типу властиві легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовготривале зосередження на об'єктах діяльності. Слабкість гальмування і неврівноваженість між збудливими та гальмівними процесами призводять до того, що будь-який сильний вплив на меланхоліка з боку людей, що його оточують викликає у нього застійні гальмівні стани.

Меланхолік важко переживає зміну життєвого оточення, що вимагає зміни динамічних стереотипів. Людина слабкого типу, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Через те вона схильна до астенічних емоцій, вразлива. Почуття меланхоліка відзначаються повільністю свого перебігу, стійкістю і слабкою експресивністю. Для меланхоліка часто характерними є пасивно-захисний рефлекс і рефлекс природної обережності. Тому він буває надміру сором'язливим, замкненим, боязким, нерішучим. У спокійному і звичному для нього оточенні меланхолік почуваєш себе добре, є прекрасним трудівником і успішно справляється зі життєвими завданнями.

Описані типи темпераменту у своєму чистому вигляді рідкої трапляються в житті. У більшості людей поєднуються риси різних типів темпераменту.

Темперамент не визначає здібностей людини і позбавлений | самостійного значення. Той чи інший темперамент сам по собі не і є ні поганим, ні добрим, усе залежить від інших якостей особистості.

Вченими встановлена залежність між типом темпераменту і групою крові людини.

Доведено, що тип темпераменту залежить від спадковості, проте окремі показники темпераменту можуть змінюватися залежно від умов навчання,виховання та життєдіяльності людини. Обставини життя впливають на функціонування центральної нервової системи. Одні з них сприяють певному розвиткові сили та рухливості психічних процесів, емоційній збудливості, а інші, навпаки, поважності, стриманості тощо.

Так, спокійний урівноважений флегматик за умови багаторазового повторювання одноманітних сильних емоційних подразників виявляє емоційний вибух і поводить себе як холерик. А холерик під впливом певних факторів навколишнього середовища може виявляти невпевненість, розгубленість, нерішучість, як меланхолік.

Зовнішні подразники, однакові за силою і тривалістю, можуть викликати в людей з різними типами темпераменту то стан афекту, то ледь помітну зміну настрою. Певну зміну темпераменту можуть зумовити і деякі психічні хвороби. Так, у хворих на епілепсію спостерігаються патологічна стійкість, інертність емоцій. Піднесення настрою відбувається в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу, а пригнічення настрою - в депресивній фазі цього захворювання.

Особливості темпераменту позначаються на праці та навчанні. Люди з різними темпераментами розрізняються не за рівнем можливостей психіки, а своєрідними проявами її. Таким чином, кожний темперамент має свої позитивні і негативні сторони. Досліди свідчать, що кінцева продуктивність праці не залежить від темпераменту. Вся справа в тому, що люди з різними темпераментами приходять до кінцевого результату своїм шляхом. Так, якщо завдання поділити на три етапи - підготовчий, виконавчий та контрольний, то процес виконання завдання залежатиме від темпераменту. Виявилося, що сильні типи мало часу приділяють підготовчим і контрольним діям, а слабкі - навпаки. Сильні типи можуть довго виконувати кілька завдань, не плануючи їх спеціально і не розподіляючи в часі. Слабкі при виконанні завдання, розрахованого на тривалий час, намагаються свою роботу планувати. Вони беруться до нової роботи лише тоді, коли закінчать попередню. Слабкі краще справляються з монотонною роботою, але не можуть виконувати такі види праці, де треба мати справу з сильними, несподіваними подразниками.

Рухомість та інертність нервових процесів можуть також впливати на якість праці, ефективність її і мають свої негативні та позитивні сторони. Вивчення відмінностей між людьми з різними темпераментами при засвоєнні початкових трудових умінь дало таку картину. Рухливі в швидкому темпі виконували різні завдання, але з деякою ненадійністю, яка виявилася у пропусках елементів завдання. Таким чином, позитивною рисою рухливих є швидкість виконання, а недоліком - деяка неточність.

Інертні люди краще виконують завдання, які вимагають відповідних рухів. У них спостерігаються затримки в процесі роботи, але завдання вони завжди виконують пунктуально, що є безсумнівною перевагою.

Особливості темпераменту виявляються і в розумовій праці. Вони надають своєрідності стилю й манері діяльності. Люди з високими розумовими здібностями можуть мати різний темперамент, а люди з однаковим темпераментом – різні рівні розумових здібностей. Таким чином, розумові можливості людини можуть бути умовою для компенсації недоліків темпераменту, а особливості темпераменту зумовлюють і способи роботи, але не впливають на рівень досягнень.

Проте є такі види діяльності, в яких від властивостей темпераменту може деякою мірою залежати і результат, а також професії, що ставлять досить високі вимоги до динамічних властивостей, і це зумовлює потребу в доборі людей за певними властивостями.

Наприклад, диспетчер аеропорту, льотчик-випробувач - це професії, для оволодіння якими потрібно мати рухливий і сильний тип нервової системи. Однак у більшості професій властивості темпераменту не впливають на кінцеву продуктивність діяльності, а тільки на динаміку процесу діяльності. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися, якоюсь мірою це залежить від бажання людини працювати над собою, її вольових зусиль.

Темперамент людини зумовлює індивідуальний стиль діяльності. Індивідуалізація прийомів роботи характерна для творчих особистостей. Ці особистості частіше застосовують такі способи виконання роботи, які найбільше відповідають їхньому темпераменту. Індивідуальним стилем людина оволодіває не відразу. Він виробляється, вдосконалюється, якщо людина активно шукає ті прийоми, які допомагають їй досягти найкращих результатів з урахуванням типу свого темпераменту. Динамічні риси темпераменту людей справляють найкращий вплив на результати, якщо разом працюють люди різних темпераментів і якщо підібрано сприятливе поєднання їх, і навпаки. Так, діяльність холерика стає більш ефективною, коли він працює разом з флегматиком або сангвініком. При роботі з меланхоліком, а особливо холериком, результата його праці набагато гірші. Таким чином, не можна оцінювати значення властивостей темпераменту без урахування спільного характеру багатьох видів діяльності.

Кожний тип темпераменту може виявити себе в психологічних рисах людини, як позитивних, так і негативних. Цінними якостями холерика є енергія та запальність, якщо вони спрямовані на достойні цілі. Проте, якщо немає належного виховання, його недостатня врівноваженість (емоційна й рухова) може виявитися в різкості, схильності до вибухів, нестриманості. Через недоліки виховання такі позитивні якості сангвініка як жвавість і чуйність, можуть призвести до поверховості, відсутності зосередженості; витримка, спокій, відсутність квапливості у флегматика можуть спричинити байдужість, млявість. Емоційна чутливість меланхоліка, глибина і стійкість його почуття є цінними рисами, але за браком відповідних виховних впливів у меланхоліка може розвинутися надмірна сором'язливість, заглибленість у свої переживання.

У людини зі слабким типом нервової системи може розвинутися сильна воля, і навпаки, у людини із сильним типом нервової системи можуть виникнути ознаки безпорадності та недостатньої енергії. Це залежить від умов виховання. Для того, щоб вихідні властивості темпераменту розвивалися в позитивні якості людини, а не в її недоліки, вона повинна працювати над собою, дістати відповідне виховання в сім’ї та школі. Якщо батьки й педагоги сприяють розвиткові позитивних рис темпераменту і допомагають звільнитися від негативних моментів, пов'язаних з певним його типом, то за умови такого підходу вихованець розвине вихідні властивості свого темпераменту в безсумнівні достоїнства.

Кожна людина повинна не тільки знати свій темперамент, враховувати його в житті й діяльності, а й займатися самовихованням. Це необхідно, бо інакше вона не може стати високоморальною, гармонійною особистістю. Важливо, щоб оцінка своєї особистості була якнайоб'єктивнішою, а ставлення людини до себе - самокритичним.

Співвідношення темпераменту людини та її групи крові.

Темперамент Група крові

Флегматичний I та II групи (100%)

Сангвінічний I та II (разом 83,4%)

Холеричний I (16,4%); III та IV (разом 65,2%)

Меланхолічний I (30,7%); II, III та IV

5. Тема :

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Амортизація основних засобів
8. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
9. Амортизація основних засобів.
10. Амортизація основних фондів
11. Амортизація основних фондів
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації

Переглядів: 3570