Розлади мислення

1. Маячення - уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб'єкта неможливо переконати. Зміст маячення може бути різними

2. Манії

а) Манія впливу плягає в тому, що хворі думають, наприклад, що їх постійно гіпнотизують.

б) Манія величності характеризується тим, що хворий вважає себе видатним громадським діячем, ученим, артистом. У практиці спостерігаються також нав'язливі ідеї.

в) манія гріховності, самозвинувачення (хворий вважає себе злочинцем).

г) манія самоприниження (хворий вважає, що він не вартий того, щоб до нього ставились по-людськи).

д) манія матеріального руйнування (хворий вважає, що він, його рідні, його дім, місто — все зруйноване). Іноді маячення має іпохондричний характер (хворий вважає, що в нього рак шлунка, немає серця).

є) манія переслідування - на першому плані підозра - хворому здається, що все оточення має до нього відношення. Наприклад, ним цікавиться преса, про нього пишуть. Посмішки людей, їхні розмови між собою вважає образливими, йому здається, що більшість людей, які оточують його, вороги і хочуть отруїти або вбити його. Особливі зміни мислення особистості відбуваються при маніях. Хворі перебувають у стані нав'язливої потреби рахувати, згадувати прізвища. Якщо вони опираються цій потребі, то в них псується настрій, вони не в змозі виконували свої професійні обов'язки.

3 .Маячні ідеї метаморфози - зміни особистості.

4. Надцінні ідеї виникають як патологічне перетворення природної реакції на реальні події.

Хворі усвідомлюють помилковість своїх думок і критично ставляться до них. Але, звільнитися від їхнього впливу вони не можуть. У цьому випадку йдеться про нав'язливі думки і стани.

5.Фобії - (страхи)

а) агорафобія - страх перед широким простором;

б) клаустрофобія - боязнь закритих приміщень.

в) канцерофобія - страх захворіти на рак.

г) гемофобія - страх крові.

д) белонефобія - страх перед медичним інструментарієм.

Іноді виникає боязнь чужого погляду, боязнь почервоніти.

6.Нав'язливі стани (хворобливий сумнів), коли хворі весь час перевіряють свої вчинки (кілька разів перевіряють, чи замкнули вони квартиру, виходячи з дому, і часто повертаються, щоб упевнитися в цьому).

У випадку хворобливого мудрування хворий ставить безглузді запитання, наприклад, чому стіл має чотири ніжки, а не вісім.

7. Паралогічне мислення - порушення здатності висловлювати правильні судження. Умовиводи хворих випливають не із суджень, на яких вони грунтуються.Наприклад, на запитання: "Яка сила піднімає літаку повітря?" - хворий відповідає: "Літак летить тому, що пасажирів чекають їхні родичі".

8. Резонерство, розірваність - окремі думки і умовиводи можуть бути зовсім не пов'язані між собою. Тому мову і письмові твори їх буває важко зрозуміти. Наприклад, хворий пише: ".. яке знову щастя, 79. Він може доводити до кінця... статті будь-якого ходу справи... досліджувати великі аркуші сірго паперу...".

9. Загальмованість мислення спостерігається в меланхолічному або депресивному стані. При цьому хворий розмовляє і думає повільно, а в стані ступору зовсім не розмовляє.

10. В'язке мислення - людина неодноразово повторює одні й ті самі думки.

11.Прискорене мислення - характерне для хворих, які перебувають в маніакальному стані.Спостерігається мовне збудження, вихор думок, що змінюють одна одну: хворий не встигає закінчити одну фразу і вже починає іншу; непослідовність думок хворого об'єктивується в письмовій мові: він весь час пише листи, щоденники, в яких думки безладні (хворий не встигає все записувати і навіть не встигає закінчити слово, фразу).

Пам'яті вже у глибокій стародавності люди надавали велике значення . У різні епохи її роль була неоднакова. В древні часи, коли людство ще не володіло писемністю, вимоги до стійкості і точності запам'ятовування і збереження минулого досвіду були особливо високими. Тепер же такий розвиток пам'яті, як здібність, потрібно майже буквально відновлювати, бо сприйняте раніше вже не сприймається нині. Та це й неможливо. Різко зріс обсяг інформації, яку доводиться засвоювати сучасній людині. У зв'язку з цим змінилися вимоги, що пред'являються до навчання.

Відомо, що пізнання людиною об'єктивної дійсності - це відображення цієї дійсності в її мозку. Воно відбувається в різних формах: у формі відчуттів, сприймань, уявлень, думок. Однією з таких форм відображення, тобто пізнання людиною об'єктивної дійсності, є пам'ять. Вона виявляється, по-перше, в закріпленні і зберіганні людиною даних свого пізнання дійсності, по-друге, в поновленні, відтворенні даних цього пізнання в нових умовах. Так, часто ми впізнаємо предмети, які колись бачили, згадуємо події, свідками яких були, і т.д.

Пам'ять - закріплення і збереження в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини.

Вона є одним із феноменів розумової діяльності людини. Пам'ять - головна характеристика психічного життя людини, яка забезпечує єдність і цілісність її як особистості.

Зауважимо, що пам'ять не існує окремо від інших форм психічного життя людини. Вона нерозривно пов'язана з ним, будучи однією з сторін єдиної аналітико-синтетичної роботи нашого мозку. Невід'ємною умовою запам'ятовування тих чи інших об'єктів є їх сприймання, розуміння, уважне до них ставлення.

Пам'ять ґрунтується на здатності мозку закріплювати, зберігати і відновлювати сліди минулих вражень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Властивості мислення	\|	Забування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.