Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Мораль як форма суспільної регуляції. Взаємозв’язок моралі зі звичаями, традиціями, правом.

Год.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

ОСНОВИ ЕТИЧНОГО ЗНАННЯ

Змістовий модуль 1

ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА

Тези лекцій

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Зміст

Література

1. Гальчинський А. Нові можливості євроатлантичної стратегії України // Політика і час. - 2003. - № 8.

2. Демчук П. Міжнародні відносини та проблеми Євроатлантичної інтеграції. – К.: ППП, 2004.

3. Зленко А. Зовнішня політика незалежної України: десять років випробувань та здобутків // Наук, вісник дипломат, академії України. – 2001. – Вип. 5. – С. 5-10.

4. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики ХХ – початок ХХІ ст.: Навч. посіб. / В.Ф. Салабай, І.Д. Дудко, М.В. Борисенко, М.П. Чуб. – К.: КНЕУ, 2006. – 368 с.

5. Міжнародні відносини та зовнішня політика. 1980-2000рр. – К.: Либідь, 2001. – С. 541-597.

6. Перепилиця Г. Ознаки кризи політики «стратегічного партнерства» між Україною та США // Укр. моніторинг. Зовнішня та безпекова політика України. – 2002. – № 1. – С. 59-66.

7. Стародуб А. Історичні прорахунки як елемент поточних україно-польських взаємин // Укр. моніторинг. Зовнішня та безпекова політика України. – 2002. – № 2. – С. 80-87.

8. Україна та Росія в системі міжнародних відносин: стратегія перспективи. – К.: НІПМБ, 2001.

9. Україна-Росія 1990-2000рр.: Документи та матеріали. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

10. Чиж І. Україна в Раді Європи. – К.: Парламентське вид-во, 2001.

Тема 1: «Вступ до курсу. Міжнародні відносини напередодні та під час Першої світової війни». 3

Тема 2: «Мирне врегулювання після Першої світової війни. 43

Версальсько-вашингтонська система міжнародних договорів». 43

Тема 3: «Міжнародні відносини України в 1917-1923 рр.». 61

Тема 4: «Міжнародні відносини в міжвоєнний період (1920-1939 рр.)». 106

Тема 5: «Міжнародні відносини під час Другої світової війни. 147

(1939 – 1945 рр.)». 147

Тема 6: Міжнародні відносини в період «холодної війни». 191

Тема 7: «Міжнародні відносини 70-х – першої половини 80-х років ХХ ст. від політики розрядки до посилення конфронтації між протилежними системами». 222

Тема 8: «Нові тенденції в міжнародних відносинах другої половини 80-х – початку 90-х років. Закінчення «холодної війни». 246

Тема 9: «Загальні тенденції розвитку міжнародних відносин в умовах постбіполярності» 274

Тема 10: «Україна в системі міжнародних відносин в кінці ХХ – на початку ХХІ ст.» 303

з навчальної дисципліни

Розробники:

завідувач кафедри філософії та історії

___________________ О.Б. Левченкова

доцент кафедри філософії та історії

___________________ Т.В. Злотіна

Луганськ – 2013

Лекція 1. Тема 1. 1. Етика і естетика як навчальна дисципліна. Поняття моралі

Мета: Навчальна: визначення предмета і завдань курсу "Етика та естетика", розкриття сутності морального та естетичного ставлення людини до дійсності, визначення місця моралі у системі суспільних відносин, формування уявлень про специфіку моральної свідомості, її структуру, сутність моральної діяльності та моральних відносин, дослідження взаємодії моралі з правом, традиціями, звичаями та іншими засобами соціальної регуляції.

Розвиваюча: розвивати вміння чіткого оперування і володіння поняттєво-категоріальним апаратом дисципліни.

Виховна: виховувати розуміння суспільної важливості професії вартового порядку, своєї особистої відповідальності перед державою і народом України.

Опорні поняття: етика, естетика, мораль, моральність, естетичне ,моральні та естетичні цінності, добро, краса, мистецтво, художня творчість, калокагатія, право, звичай, традиція, соціальна регуляція, детермінація, моральна свідомість, моральна норма, моральний принцип, моральні цінності, моральний ідеал, моральна діяльність, вчинок, мотив, моральні відносини, етичний кодекс працівника правоохоронних органів.

План

1. «Етика та естетика» як навчальна дисципліна: предмет, основні завдання.

2. Мораль як форма суспільної регуляції. Взаємозв’язок моралі зі звичаями, традиціями, правом.

3. Соціальні функції та структура моралі.

4. Моральні проблеми професійної діяльності юристів, працівників правоохоронних органів.

1. «Етика та естетика» як навчальна дисципліна: предмет, основні завдання.

При розкритті першого питання треба враховувати, що етика та естетика – це складові частини філософського знання, отже предметом їх дослідження є людина в різноманітті її соціальних відношень, саме моральних та естетичних. Сферою етичного дослідження є мораль, її сутність, головні закономірності історичного розвитку та функціонування моралі у суспільстві. Основними питаннями, до яких звертається етика, є наступні: - Що таке добро і зло? – У чому полягає обов'язок людини перед іншими людьми та перед самим собою? – Що таке щастя та які шляхи до щастя є морально виправданими? – У чому полягає сенс життя? Що таке свобода та чи можна бути повністю вільним в сучасному світі? - та ін.

Естетика як філософська дисципліна досліджує сутність та особливості естетичного відношення людини до дійсності. Це наука про чуттєвий світ людини, чуттєве пізнання, можливості людини сприймати та оцінювати естетичні явища в мистецтві, житті та природі. Питання, до яких звертається естетика, це питання про сутність прекрасного та потворного, піднесеного та низького, героїчного та трагічного; суб’єктивні та об’єктивні чинники розвитку мистецтва, про специфіку художньої творчості, її внутрішні закони тощо.

Аналізуючи значення дисципліни в контексті професійної діяльності юриста, доцільно підготувати приклади (з практики та художніх творів), які підтверджують важливість оволодіння основами етичних та естетичних знань майбутніми правоохоронцями, тобто такі, в яких моральні та естетичні якості стають вирішальними регуляторами поведінки в критичних ситуаціях під час виконання службових обов'язків, за службовими межами.

Опрацювання другого питання передбачає застосування історичного методу до аналізу моралі, як регулятора суспільних відносин. Сфери діяльності, які різними способами регулюють інтереси людей (економіка, політика, мораль, право, мистецтво, релігія) виокремлюються в історичному розвитку суспільства поступово. На ранніх етапах всі регулятори мали цілісний характер, але в історичному процесі вони набули відносно самостійного і незалежного характеру, тобто виділилися в окремі сфери соціального регулювання, такі як мораль, релігія, право, економіка, мистецтво, та ін. Треба виділити, що соціальні регулятори– це суспільні форми запобігання руйнуванню соціуму через вирівнювання інтересів людей, які виникли з практично-раціональної необхідності підтримки успішного функціонування спільноти.

Отже, мораль як соціальний регулятор відокремлюється в історичному процесі на певному ступені логічного саморозвитку суспільства. Необхідно зосередитись на визначенні поняття моралі. Мораль (від латинського moralis - етичний; mores - вдачі) є одним із способів нормативного регулювання поведінки людини, особливою формою суспільної свідомості і видом суспільних відносин. Мораль є системою принципів і норм, що визначають характер відносин між людьми відповідно до прийнятих в даному суспільстві понять про добро і зло, справедливе і несправедливе, гідне і негідне. Дотримання вимог моралі забезпечується силою духовної дії, громадською думкою, внутрішнім переконанням, совістю людини.

Особливістю моралі є те, що вона регулює поведінку і свідомість людей у всіх сферах життя (виробнича діяльність, побут, сімейні, міжособові і інші відносини). Мораль розповсюджується також на міжгрупові і міждержавні відносини.

Затверджуючи, що мораль є засобом соціальної регуляції, треба підкреслити, що моральність не є явищем виключно соціальним. Всі форми духовності (філософія, релігія, мистецтво, наука, мораль) кожна по-своєму, є цілісними проявами людини; людина ж співвідноситься у своєму формуванні й існуванні з усім навколишнім світом.
Зведення моралі до соціальності спрощує суть справи і називається у філософії редукціонізмом (від лат. Reduction – повернення, відновлення). Соціально-економічний редукціонізм у його застосуванні до вищих проявів людської духовності — явище в цьому відношенні того ж ґатунку, що й редукціонізм біологічний, натуралістичний (для якого не існує нічого, окрім природи), механістичний (що зводить будь-який розвиток і найскладніші процеси буття до механічної взаємодії) тощо.
Звичайно, мають підстави ствердження, що та або інша епоха суспільного розвитку відкрила для людини, наприклад, особливий вимір свободи волі, совісті або внутрішньої гідності, проте необачно було б робити із цього висновок, що совість чи свобода волі самі по собі є продуктом даної соціальної системи, простою функцією викликаних нею змін.

Історично мораль з’являється як система вимог, норм і правил поведінки людини, що пред'являється суспільством, але в той же час мораль є надзвичайно індивідуальне явище. Моральні норми, вимоги та правила завжди мають усвідомлений, добровільний характер. Мораль - це така характеристика суспільного індивіда, яка проявляється в його індивідуально-відповідальних вчинках. Є такий відомий вираз: «моралі не можна навчити, їй можна тільки навчитися». Точніше було б сказати, що можна допомагати комусь стати моральним, навчаючи його бути самостійним та відповідальним, але не можна навчити самої моралі. Навчитись людина може тільки сама. Навіть правильне рішення, але прийняте неусвідомлено, під тиском чиєїсь думки, тобто те, що не стало внутрішнім вибором самої людини, не може розглядатися як моральне. Людина, що приймає моральне рішення, завжди автономна, це сфера ії суверенітету, її свідомого вибору. Отже мораль є характеристикою суспільного індивіду і індивідуалізованого суспільства. Мораль виникає там, де індивід зустрічається з суспільством, людина з людством. Вона, як вірно помічає А.А.Гусейнов, «є якість індивіда, узятого в аспекті його суспільного змісту, або (що одне і те ж) якість суспільства, узятого в аспекті його індивідуального буття, тобто вона є якість суспільних відносин, з яких складається сутність людини».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Соціальні функції та структура моралі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.