Соціальні функції та структура моралі.

Для розуміння сутності моралі необхідно розглянути її структурні елементи. У структурі моралі прийнято розрізняти моральну свідомість, моральні відносини, моральну діяльність. Моральна свідомість включає моральні норми, моральні принципи, моральні ідеали, моральні критерії та ін.

Моральні норми – це соціальні норми, що регулюють поведінку людини в суспільстві, її відношення до інших людей, до суспільства і до себе. Їх виконання забезпечується силою громадської думки, внутрішнім переконанням на основі прийнятих в даному суспільстві уявлень про добро і зло, справедливість і несправедливість, чесноту і порок, належне і засуджуване.

Моральні норми визначають зміст поведінки, то, як прийнято поступати в певній ситуації, тобто властиві даному суспільству, соціальній групі моральні риси. Вони відрізняються від інших норм, що діють в суспільстві і виконують регулятивні функції (економічних, політичних, релігійних, правових, естетичних) за способом регулювання вчинків людей. Доцільно зіставити способи морального та правового регулювання. Способом морального регулювання, як наголошувалося, є громадська думка, загальноприйняті звичаї, індивідуальна свідомість. Способом правого регулювання є правовий акт, що створюється державною владою. Якщо норми права мають офіційно-обов'язковий характер, а їх виконання забезпечується органами державної влади, то норми моралі неінституалізовані та підтримуються виключно силою громадської думки, внутрішніми переконаннями і совістю людей. Мораль завжди пов'язана з добровільним виконанням вимог і розпоряджень на основі власного вільного вибору автономної особи. Свобода є основною умовою етичного вчинку.

Моральні принципи – одна з форм вираження моральних вимог, що в найбільш загальному вигляді розкриває зміст моральності, яка існує в тому або іншому суспільстві. Вони виражають основоположні вимоги, що стосуються моральної суті людини, характеру взаємин між людьми, визначають загальний напрям діяльності людини і лежать в основі його поведінки. Якщо моральна норма наказує, які конкретно вчинки повинна здійснювати людина, як поводитися в типових ситуаціях, то моральний принцип дає людині загальний напрям діяльності. До моральних принципів належать найбільш загальні, такі як гуманізм – визнання людини найвищою цінністю, альтруїзм - безкорисливе служіння ближньому, милосердя - жаліслива любов, колективізм - свідоме прагнення сприяти загальному благу.

Моральні ідеали – поняття моральної свідомості, в яких етичні вимоги, що пред'являються до людей, виражаються у вигляді образу морально довершеної особи, уявлення про людину, що утілила в собі найбільш високі моральні якості.

Всебічно зрозуміти сутність моралі дозволить функціональний підхід. Отже, серед головних соціальних функцій моралі треба визначити наступні: регулятивна, світоглядна, виховна.

Регулятивна функція моралі полягає в тому, що вона направляє і коригує практичну діяльність людини з точки зору урахування інтересів інших людей. При цьому активна дія моралі на суспільні відносини здійснюється через індивідуальну поведінку. Моральна регуляція має сенс і потрібна там, де є який-небудь вибір лінії поведінки, елементарна можливість віддати перевагу одному з варіантів можливостей. Cаме мораль надає людині найбільш важливі, глибинні орієнтири, саме моральні цінності є центром всього духовного світу особи. Регулятивна функція моралі здійснюється з опорою на моральні переконання (перш за все — совість) людини. В той же час звернемо увагу, на те, що поведінку індивіда регулює не тільки мораль, але і право, релігія, мистецтво, політична свідомість і ін.

Специфічною функцією (тобто властивій тільки моралі) є оцінювально-імперативна. Саме в неї найглибше виявляється суть моралі. Етичне освоєння людиною дійсності припускає розділення всіх соціальних явищ на «добро» і «зло». За допомогою цих основних категорій моралі людина оцінює мотив, намір, вчинок, результат, або подію суспільного життя. Із затвердженої оцінки того або іншого факту логічно витікає і відповідне веління (імператив) індивідові: поступай таким-то конкретним чином, бо це є добро, і, навпаки, утримуйся від таких-то вчинків, тому що це - зло. Прикладом імперативу, що направляє моральну поведінку людини, є славнозвісне Золоте правило моральності: «стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». Мораль завжди імперативна за своїм характером, і основним засобом морального засвоєння світу є вимога.

Світоглядна – визначає мораль як частину поглядів, принципів, переконань особи і суспільства на зміст і характер моральних відносин. Моральна свідомість неминуче виходить на вищі цінності, на питання про сенс життя. Але для вирішення останніх дуже важливо виявити місце людини в світі, а це неможливо без якогось (нехай навіть наївного, як було у минулому) уявлення про світ в цілому. Світогляд формується не тільки на основі знання, але і включає складну гамму відчуттів. Від характеру уявлення про світ залежить розуміння питання про сенс життя і щастя людини, розуміння природи добра і зла, справедливості і так далі. Таким чином суттєвою складовою світогляду є моральні цінності та принципи людини.

В ході вивчення питання функцій моралі треба критично проаналізувати стан моральності в сучасній культурі, необхідно звернути увагу на певні трансформації морального світогляду сучасної людини. Так, домінування в сучасній культурі принципу толерантності (терпимості), його спотворене трактування розповсюджується і на усілякі види аморальних вчинків, моральних збочень і потворностей, часто виявляється в моральній байдужості і відсутності моральних оцінок. Тим самим, в моральній свідомості відбувається спотворення моральних принципів, втрата тієї самої «системи координат» у більшості людей.

Виховна - формування морального світу особи (моральних почуттів, переконань, принципів) на основі загальнолюдського і національного досвіду моральних відносин. Виховна функція моралі полягає у відтворенні морального світу людини – знань і почуттів, формуванні у людей культурних констант, навиків власне людської поведінки, схематичних форм моральної діяльності і сприйняття світу. Виховна функція моралі підпорядкована загальному соціальному процесу формування конкретного антропологічного типу за певним моральним зразком (ідеалом), що прийнятий у тому або іншому суспільстві. Суперечності моральної практики сучасності девальвують процес морального виховання, а відсутність моральних ідеалів в контексті духовних і світоглядних соціальних трансформацій роблять його малорезультативним.

4. Моральні проблеми професійної діяльності юристів, працівників правоохоронних органів.

Мораль працівника правоохоронних органів є частиною суспільної моралі, тому підпорядкована найбільш загальним принципам загальнолюдської моралі. Найважливіші з професійно необхідних моральних якостей працівника міліції визначаються в нормативно-правових документах, які регламентують діяльність української міліції. Основними з цих документів є: Закон України "Про міліцію", Присяга працівника органів внутрішніх справ України, "Кодекс чести працівника органів внутрішніх справ МВС України", "Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України" та інші.

Найважливішими рисами професійної моральностіпрацівника ОВД є такі:

1. відношення до людини як до найвищої цінності; пошана і готовність стати на захист прав, свобод і гідності людини відповідно до вітчизняних і міжнародних правових норм і принципів загальнолюдської моралі;

2. глибоке розуміння суспільної важливості професії вартового порядку, своєї особистої відповідальності перед державою і народом України;

3. розсудливе і гуманне використання наданих законом повноважень в суворій відповідності з принципами законності і справедливості і вимог громадянського, службового і морального обов'язку;

4. принциповість, мужність, моральна порядність, колективізм, об'єктивність і неупередженість в ухваленні рішень;

5. свідома дисциплінованість, ініціативність, відданість інтересам справи, здатність відповідально діяти в критичних ситуаціях;

6. небайдужість до чужого горя, нетерпимість до будь-яких форм насильства і знущання над людиною, готовність до самопожертвування заради рятування людського життя;

7. самокритичність, наполегливість в подоланні власних недоліків, постійне вдосконалення професійної майстерності і підвищення рівня культури.

У наш час ми є свідками того, як втрачаються моральні пріоритети та цінності, як відбувається поступова деморалізація суспільних відносин, моральна деформація співробітників органів внутрішніх справ. Для розуміння проблем і суперечностей сучасної моральної практики майбутньому юристу необхідне усвідомлення значення етики як науки і вивчення логіки історичного розвитку моралі і моральних відносин.

Лекція №2. Тема 1.2. Основні етапи становлення етики як науки

Мета:

Навчальна: Визначення основних напрямів розвитку етичної думки; дослідження фундаментальних проблем етики у їх історичному розвитку. Визначення загальних тенденцій розвитку моральності у сучасному світі, аналіз теоретичних засад основних напрямів етичної думки ХХ – ХХІ ст.

Розвиваюча: формування вміння аналізувати й критично порівнювати наукові концепції представників різних етичних напрямів;

Виховна: формування необхідних для життя і виконання професійних завдань моральних якостей.

Опорні поняття: "евдемонізм", "натуралістична етика", "розумний егоїзм", "категоричний імператив", "свобода", "обов'язок", "свобода волі", "автономія особистості", "утилітаризм", " “екзистенціалізм”, "прагматизм" .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мораль як форма суспільної регуляції. Взаємозв’язок моралі зі звичаями, традиціями, правом.	\|	Індивідуалізм та прагматизм як характерні риси буржуазної моралі. Вплив буржуазної моралі на становлення та розвиток капіталізму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.