Поняття «хвороба», «захворюваність», «інвалідність».

Хвороба - порушення нормальної життєдіяльності організму, обумовлене функціональними або морфологічними змінами. Виникнення хвороби пов'язане з впливом на організм шкідливих факторів зовнішнього середовища (фізичних, хімічних, біологічних, соціальних), з його генетичними дефектами і т.д.

У розвитку хвороби звичайно розрізняють 4 стадії:

1) латентний період (прихований);

2) період продромальних явищ (від появи симптомів хвороби);

3) період розпалу хвороби повний розвиток характерної для даної хвороби клінічної картини);

4) період закінчення хвороби (результати хвороби (одужання, рецидив, перехід гострої форми в хронічну, смерть).

Виділення періодів хвороби, варіантів її перебігу, фаз загострення і ремісії, вивчення причин переходу гострої форми хвороби в хронічну має велике клінічне і соціальне значення та використовується для тактики лікування та планування профілактичних реабілітаційних заходів.

Якщо захворювання - це хвороба окремої людини, випадок хвороби, виникнення хвороби, то захворюваність є одним з найважливіших показників оцінки здоров'я населення. Як правило, під цим терміном маються на увазі показники поширеності виявлених і зареєстрованих хвороб протягом певного календарного терміну (квартал, півріччя, рік). Захворюваність може характеризувати все населення, окрему віково-статеву, професійну та іншу соціальну групу.

Показники захворюваності обчислюються на 1000, 10000 або на 100 тисяч населення.

Основними видами захворюваності населення бувають:

Ø первинна захворюваність характеризує число знову виявлених (зареєстрованих) в поточному році захворювань. За одиницю обліку прийнято вважати перше звернення до лікаря на календарний рік за умови даного захворювання.

Діагнози гострих захворювань реєструються при кожному їх новому виникненні.

Хронічні захворювання враховуються тільки 1 раз в році, причому загострення хронічних захворювань, як повторні захворювання в поточному році, не підлягають обліку.

Ø поширеність, болючість, загальна захворюваність характеризують число всіх хвороб, які маються у населення.

Болючість характеризується підсумовуванням захворюваності за зверненнями та захворюваності за результатами цільових, профілактичних і поглиблених медичних оглядів.

Крім цього, існують і інші види захворюваності, такі як: інфекційна неепідемічна захворюваність (злоякісні новоутворення, туберкульоз тощо), госпіталізована захворюваність з тимчасовою втратою працездатності(ЗВУТ), захворюваність зі стійкою втратою працездатності та професійна захворюваність.

Рівень загальної захворюваності визначається впливом різних факторів. Найбільш значними є віково-статевий та професійний склад, місце проживання (місто, село, аридна зона), сімейно-побутові та економічні фактори, спосіб життя, якість і доступність медичної допомоги, включаючи медичну активність.

Під інвалідністю раніше визначався факт зниження і втрати працездатності. Це один з критеріїв інвалідності, друга є необхідність постійного стороннього догляду.

Для оцінки тяжкості інвалідності використовується трьохгрупова система. Крім цього, експертизою встановлюється і причина інвалідності:

Ø загальне захворювання;

Ø професійне захворювання;

Ø трудове каліцтво;

Ø інвалід дитинства;

Ø інвалід до початку трудової діяльності;

Ø інвалідність для військовослужбовців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Висновок.	\|	Висновок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.