• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пояснення з точки зору системи

Згідно цієї точки зору, корупція має місце там, де вона стає невід'ємною частиною системи. Вона процвітає там, де зарплата державного службовця нижче прожиткового рівня.Зловживання чиновників владою превалюють, як правило, внаслідок множинних джерел монопольної влади. Планова економіка, де багато цін нижчі, ніж ринкові, дає стимули для переплачування, як способу розподілу недостатніх товарів та послуг. Крім продажу товарів та послуг тим, хто пропонує найбільші хабарі, державні службовці можуть бути зацікавлені створювати додаткові проблеми, щоб здобувати вищі переплати-хабарі.

Існують дві незалежні категорії корупції :

- перша проявляється там, де державний чиновник надає послуги “у відповідності з правилами”, але за це незаконно наживається. Виконуючи роботу, яку він повинен робити в силу своїх функціональних обов’язків, він отримує за це незаконну винагороду.

- друга – де послуги надаються “проти правил”. В цьому випадку чиновник надає послуги, які йому заборонено надавати. Звичайно отримуючи за це відповідну винагороду (хабарі).

За масштабами і впливом корупція може розглядатись як :

- велика корупція. (величезні хабарі і таємні рахунки в іноземних банках і т.і);

- дрібна корупція або корупція для виживання, що практикується дрібними чиновниками з низьким рівнем заробітної плати. В її основі лежить необхідність прогодувати сім’ю, оплатити навчання дітей, лікування, високу квартплату і т. ін. Часто дрібна корупція є простим відображенням великої корупції у вищих колах. В даному випадку нам шкода такого чиновника, але його дії є корупційними і саме найчастіше за ними люди оцінюють рівень корупції в державі.

Збитки та шкода від корупції

За оцінками спеціалістів Світового банку, збитки яких завдає нашій еконо­міці корупція, можна визначити таким чином :

- державні службовці видають ліцензії за хабарі - це приводить до збільшення вартості товарів /послуг/ на 3-10 відсотків;

- злочинні угрупування контролюють ринки та встановлюють ціни на них при потура­нні властей - надбавка до ціни товарів /послуг/ складає 15-20 відсотків;

- працівники податкової служби за відповідну винагороду дозволяють приховати частину доходів - бюджет недотримує 50 відсотків надходжень;

- державний службовець за винагороду заказує дороге обладнання в комерційних структурах, завищує вартість роботи - ціни на товари /послуги/ підвищуються на 20-100 відсотків.

Крім того, кошти, отримані завдяки корупції, рідко вкладаються в економіку, як показує практика незаконно отримані гроші витрачаються або на розкішне споживання або розміщуються на рахунках закордонних банків. Такі операції для внутрішньої економіки є відпливом капіталу.

Більше того, корупція негативно впливає не лише на ефективність, але також на інвестиції і розвиток. Необхідність сплати хабарів для одержання бізнесової ліцензії очевидно зменшує стимул для інвестицій. Так само, коли державні ресурси, які призначалися для будівництва виробничої інфраструктури, спрямовуються на приватне споживання чиновників, то це негативно впливає на темпи зростання. На зростання впливає також той факт, що більші хабарі викликають зменшення прибутковості виробничих інвестицій в порівнянні з лихварсько-процентними інвестиціями, і таким чином останні мають тенденцію до витіснення виробничих інвестицій.

2.Загальна стратегія боротьби з корупцією

Механізми боротьби з корупцією, можна класифікувати на два види:

- урядові акції;

- заходи громадського суспільства.

Урядові акції охоплюють такі заходи, як правові реформи, державне адміністрування та регулятивні реформи, фінансовий менеджмент і системи контролю, звітність всередині уряду.

Заходи громадського суспільства передбачають більшу участь громадян та політичну конкуренцію. Уряди, які зосереджуються на зміні систем, а не на “полюванні на відьом” (на теперішніх та колишніх порушників) розвиваються більш ефективно, продовжуючи реформи. При зосередженні на системі, а не на індивідах, менше людей опиняються під загрозою покарання або приниження. Самий лише примус, особливо заходи, зосереджені на так званих "великих акулах", не є продуктивним розв'язанням проблем. Він створює навіть більше проблем, ніж в кінцевому рахунку розв’язує.

Пристойна зарплатня: для всіх державних службовців обмежує хабарництво, принаймні мале хабарництво. Проте, необхідно зазначити, що хоча недостатність зарплатні може призвести до корупції, її підвищення не обов’язково матиме належний ефект. Деякі дослідження показали, що конкуренція із зарплатнею приватного сектору є непродуктивна: врешті-решт реформатори можуть опинитися в ситуації, коли вони повинні конкурувати з королями наркомафії за лояльність посадових осіб, і в будь-якому разі скорумповані чиновники можуть продовжувати брати великі хабарі, навіть коли їх посадові оклади збільшено до відповідного рівня.

Досвід боротьби з корупцією в різних країнах доводить, що важливо розробити послідовну і цілісну стратегію, яка повинна містити, як правило, наступні елементи:

- Бажання - керівництва - чітке зобов'язання політичних лідерів боротися з корупцією усюди, в тому числі у власних лавах.

- Всеохоплююча програма - обґрунтовані реформи, які включають профілактику корупції, втілення програми, громадську поінформованість та розбудову установ.

- Профілактика корупції укоріненої в системі – заходи та методи можуть бути застосовані для зміни системи та попередження корупційної діяльності, замість захоплення полюванням на відьом. Уряд повинен визначати тенденції та напрямки корупції і періодично робити перегляд застосовуваних процедур. Правові та адміністративні засоби повинні передбачати адекватну суворість, тобто притягнення до відповідальності корупціонерів незалежно від посад, не надаючи нікому переваг. Інші "превентивні” та стримуючі заходи можуть також включати: анулювання контрактів, які сприяють корупції та відмову їх виконувати, прискіпливий надзір за великими контрактами, проведення інтенсивних раптових перевірок (аудиту), анулювання пов’язаних з корупцією ліцензій та дозволів.

- Законодавство - всеохоплюючий пакет антикорупційних законодавчих документів, які цілком узгоджено підготовлені і застосовуються відповідними установами, включно з тими, які відповідають за розслідування, провадження справ, примусові заходи та інші юридичні процедури.

- Зарплатня. Оклади старших державних службовців і політичних лідерів повинні адекватно відображати відповідальність їх посад і повинні бути в розумних межах співставними із зарплатами в приватному секторі - як для обмеження корупції, так і для забезпечення кваліфікованості штатів.

- Уряд і громадянське суспільство. Оскільки антикорупційні закони недостатні для отримання, вирішальна роль логічно належить громадянському суспільству. Можна розвивати творче партнерство між урядом і громадянським суспільством (включно з приватним сектором, професійними та релігійними організаціями тощо), що є важливим у подоланні корупції. Уряд та громадянське суспільство мають працювати разом, доважаючи один одного як творчого партнера , а не протистояти один одному. Таке партнерство не означає жодного послаблення ролі уряду в підтриманні потужних систем регулювання в традиційних сферах відповідальності держави.

Наступні моменти є невід’ємними частинами будь-якої стратегії реформ. Хоча вони не складають фундаменту програми реформ, без них ефективні зміни серйозно обмежуються. Їх можна віднести до факторів, що впливають на боротьбу з корупцією.

– Принцип верховенства права.

– Свобода преси.

– Громадська поінформованість.

– Прозорість системи державних замовлень.

– Ступінь децентралізації.

– Незалежність механізмів забезпечення виконання (примусу).

– Моніторинг майнового стану керівників.

– Усунення конфлікту інтересів.

– Внутрішня дисципліна державної служби.

– Комплексність урядових заходів.

– Потужність громадянського суспільства.

– Потужність приватного сектору.

– Можливість отримання допомоги.

В кінцевому рахунку, корупція повинна стати низькоприбутковою і надто ризикованою операцією. Програма боротьби з корупцією буде значно ефективнішою, якщо вона грунтується на аспектах, які пов’язують корупцію з ширшим колом питань керівництва, таких як економія або надання послуг. Деякі реформаційні заходи мають прямий вплив на зловживання, інші -непрямий; деякі стосуються макрорівня, інші - мікрорівня; декотрі мають універсальне застосування, другі залежать від місцевих обставин.

ПРОФІЛАКТИКА: ОБМЕЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ КОРУПЦІЇ

Вважається, що корупція є правопорушенням тверезого розрахунку. Різні люди реагують по-різному на спокуси корупції. Багато державних службовців утримуються від корупції, навіть якщо споку є великою. Але необхідно визнати, що рівень корупції, звичайно, тим вищий, чим більше спокус.

На перший погляд, чиновники спонукаються до корупції, коли розмір корупційного доходу більший, ніж розмір покарання. Ця спокуса примножується малою імовірністю бути спійманим і покараним. Покарання включає оклад та інші переваги, які втрачаються у випадку втрати посади, а також суворість відповідальності. Чиновники мають можливість виправдати доходи від корупції, як функцію ступеню їхньої монополії на послуги та діяльність, на право прийняття рішень хто має скільки отримати та рівня контрольованості їх діяльності.

Цей з'вязок можна висловити формулою:

Корупція = Монополія + Розсуд чиновника - Контрольованість

Таким чином, можна зменшити спокусу і можливості через зміну параметрів у цій формулі. Наступні пропозиції щодо профілактики враховують наведене рівняння:

1. Спростити урядові заходи і процедури. Наприклад: чим ефективніша розробка програми, тим менше можливостей для корупції, наприклад, треба скасувати такі посади, де в першу чергу можливе хабарництво; зменшити кількість етапів чиновницького погодження; радикальне спрощення та забезпечення дотримання закону повинно зробити хабарництво більш ніж принизливим. Вони також мають полегшити бізнесові операції і надати людям більший доступ до державних послуг; усунути працівників-"привидів" і відвернути їх нову появу; мінімізувати поле, де чиновник має право розсуду і, де можливо, ліквідувати його; чиновники, які розпоряджаються коштами і правом на розсуд, повинні отримати чіткі письмові інструкції для контролю за коштами та владою.

2. Зняти з уряду таємничість: корупція зростає, коли люди не знають своїх прав; інформацію про посадових осіб треба публікувати і робити доступною; поліпшити методи праці, спростити процедури, щоб зменшити зволікання.

3. Деперсоналізувати урядові установи:

4. Контакти "лице-в-лице" мають бути мінімальними - там, де необхідний особистий контакт, люди повинні мати вільний доступ, наприклад, бачити імена службовців на нагрудних картках. Люди не повинні знати наперед, з яким чиновником вони матимуть справу; система раптових призначень і регулярних ротацій мінімізує розвиток нездорових стосунків як між апаратом і публікою, так і в межах особливих '"груп" урядової служби.

5. Переглянути наявні механізми для забезпечення швидкої та ефективної оцінки важливих рішень.

6. Встановити звітність на всіх рівнях, щоби керівники несли відповідальність за дії своїх підлеглих, підвищити контроль, встановити періодичні оцінки виконання та звітні збори, щоби працівники, управлінці та підлеглі дотримувалися норм закону та внутрішніх правил.

7. Стежити за доходами та боргами чиновників, які ухвалюють рішення, щоби вони відповідали офіційним за дотриманням заборони на сумісництво з роботою в приватному секторі.

8. Надавати молодшим службовцям можливість подавати скарги на вищих без страху перед помстою. Це важливо і у відношенні громадян. Підприємці та малі фірми повинні мати можливість захищатися проти експлуатації та свавілля і уникати неоднозначних ситуацій, в яких можливі різні форми зловживань.

9. Забезпечити свободу преси у розслідуванні корупції у найвищих ешелонах влади.

10. Приватизація. Хоча приватизацію вважають засобом пожвавлення економіки через підвищення конкуренції, вона також може призвести до обмеження корупції. Проте, важливо, щоб процес приватизації був прозорим для забезпечення легітимності. Іншими словами, кроки до конкурентної економіки і заохочення конкуренції в умовах бюрократичних та політичних процедур є важливі. Наприклад, велика політична конкуренція може бути стимульована там, де існують численні політичні сили, які мають шанси виграти або програти значну владу через прозорі для громадськості політичні процеси.

11. Нагороджувати за досягнення. Добра поведінка повинна визнаватися та заохочуватися, а зразкова - відзначатися.

12. Встановити для громадянського суспільства механізми участі у постійних процесах контролю за державними установами і періодичної оцінки сприйняття ними реформ.

13. Сплачувати зарплату, яка відповідає місцевому рівню життя і сподіванням.

14. Забезпечити відкриті, конкурентні та прозорі системи державних замовлень.

15. Залучати громадянське суспільство. Професійні організації (бухгалтерів, аудиторів, юристів) мають проголосити, що корупція та відмивання грошей суперечить їх професійній етиці і карається професійними санкціями аж до звільнення з роботи.

16. Вимагати, щоб державні службовці звітувалися і реєстрували всі подарунки, "люб’язності" і таке інше, отримані від фірм та організацій, що можуть протягом певного часу мати справу з урядом.

17. Вимагати, щоб виборні посадовці та старші службовці звітувалися та реєстрували всі внески в політичні фонди.

18. Переглядати та здійснювати усі відповідні приписи щодо "конфлікту інтересів", включно з проведенням етичних програм та періодичних дискусій про життєві етичні дилеми з особистого досвіду. Якщо можливо, перевести деякі функції з основної державної служби, щоб уряд міг підвищити зарплатню, не змінюючи існуючої шкали.

19. Усунути бюрократичні монополії, щоб заохотити конкуренцію для певних державних служб, таких як видача прав на водіння, щоб усунути хабарництво, або, принаймні, "збити ціни".

20. Створити коаліції за інтересами для підтримки боротьби з корупцією, спираючись на приватний сектор та громадянське суспільство.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. V. Пояснення нового матеріалу
9. V.Пояснення нового матеріалу
10. VI. Філогенез нервової системи
11. Автокореляційна характеристика системи
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Переглядів: 664