• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Історія розвитку промислового птахівництва в Україні

На початку 40-х років для розроблення наукових основ громадсь­кого тваринництва і, зокрема, птахівництва організовано Всесоюзний науково-дослідний і технологічний інститут птахівництва (ВНДТІП), Всесоюзний науково-дослідний інститут птахопереробної про­мисловості, Український науково-дослідний інститут птахівництва (УНДІП), створено Московський і Воронезький зоотехнічні інститути птахівництва і розгалужену мережу спеціалізованих технікумів.

У повоєнні роки починаються дослідження систем і способів утримання птиці, нормування годівлі, формується система великих промислових птахівницьких підприємств, виводяться нові породи і вдосконалюється племінна справа. У 50-х роках завершено ство­рення широкої мережі інкубаторно-птахівницьких станцій, почався випуск нових шафових інкубаторів "Універсал-45", сконструйовано першу механізовану кліткову батарею для курок-несучок, удоскона­лено батарею для вирощування курчат, створено яйцесортувальну машину і агрегат для виробництва вітамінно-трав'яного борошна. Почався випуск обладнання серії "Клімат" для створення і підтри­мання у пташниках регульованого мікроклімату, що сприяло по­ліпшенню умов утримання птиці та підвищення її продуктивності.

На початку 60-х років розширюється мережа великих спеціалі­зованих промислових птахогосподарств. У зв'язку з цим постано­вою уряду Української РСР від 21 жовтня 1964 р. №1103 "Про ор­ганізацію виробництва яєць і м'яса птиці на промисловій основі в Українській РСР" було визначено напрями розвитку галузі, на­мічено будівництво великих птахівничих комплексів. З цього часу почався процес послідовної концентрації й інтенсифікації галузі. Громадське птахівництво почало посідати провідне місце не тільки в державних закупівлях яєць і м'яса птиці, а й у їх валовому вироб­ництві [21].

Таким чином, уже на початку 1965 року в Україні було створено потужний виробничий потенціал галузі, який повністю забезпечував стабільні темпи росту виробництва яєць і м'яса птиці, потребу в племінній продукції птахогосподарств, птахівничих ферм сільсь­когосподарських підприємств усіх форм власності та підсобних гос­подарств населення.

У результаті еволюції несучість курей за 1925-1998 рр. збільши­лася на 145 яєць і становила у 1998 р. за кращим кросом на європей­ських конкурсних випробуваннях 321 шт. Вік досягнення бройлера­ми живої маси 1,5 кг скоротився із 120 днів у 1925 р. до 33 - у 1998 р., тобто на 87 днів.

Принципово новий напрямок отримала птахопереробна про­мисловість у 70-х роках, коли з'явилися машини, що відокремлюють м'ясо від кісток. Це дало можливість виробляти з пташиного м'яса у великих кількостях фарш, що використовується в харчовій про­мисловості при виробництві ковбасних виробів, рулетів, консервів та ін. Кістки, що залишалися від розділення, також застосовувалися у виготовленні протеїнових гелів, бульйонних концентратів та ін.

Із введенням у широку побутову практику мікрохвильових пе­чей почали готувати напівфабрикати з окремих частин тушок м'яса, відокремленого від кісток, або фаршу. У замороженому стані ці напівфабрикати можуть зберігатися, не втрачаючи харчових якос­тей, дуже довго. У домашніх умовах у мікрохвильовій печі, куди напівфабрикати поміщають в упаковці, продукт стає готовим до споживання через декілька хвилин. Дуже широко напівфабрикати для приготування в мікрохвильовій печі почали використовувати в мережі ресторанів. Більшість наших споживачів поки що пога­но собі уявляють, наскільки різноманітний у світі асортимент на­півфабрикатів та готових кулінарних виробів, основу яких складає м'ясо бройлерів, їх виробництвом зайнята потужна індустрія, що, як люблять жартувати американці, використовує з птиці все, за ви­нятком півневого співу [22].

Останнім часом зусилля вчених та виробничників значною мірою зосереджені на розробці та впровадженні ресурсозберігаю­чих технологій у виробництві продуктів птахівництва, головна мета яких - зниження витрат ресурсів у розрахунку на одиницю продук­ції. Вказана мета досягається, з одного боку, шляхом збільшення ви­робництва продукції, підвищення продуктивності та збереженості птиці, а з іншого - застосуванням науково обґрунтованих техноло­гій вирощування, що дозволяють більш раціонально витрачати тру­дові та матеріально-грошові ресурси.

Складовими ресурсозберігаючих технологій є: перервні режи­ми освітлення, обмежене напування, фазова годівля, локальне обі­грівання повітрям, диференційована щільність посадки молодняка з підвищеною щільністю в початковий період вирощування, роз­поділене за статтю вирощування м'ясного молодняка, застосування установок ІЧУФ (інфрачервоні ультрафіолетові лампи) для обігрі­вання замість електробрудерів. Усе це дозволяє більш раціонально витрачати кормові та енергетичні ресурси, підвищувати продуктив­ність і збереженість птиці та якість продукції [23].

Станом на 1 січня 1989 р. у системі Головптахопрому України діяли 623 спеціалізовані господарства, з них 251 - з виробництва яєць (м'ясо як супутній продукт), 133 - з виробництва м'яса птиці, 239 - племінних господарств, їхня питома вага в суспільному секторі становила: з виробництва яєць - 85%, м'яса птиці - до 75%, в облас­тях з великими промисловими центрами (Київ, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Харків) - до 90% продукції [24].

Середньорічне виробництво яєць в Україні за 1986-1990 рр. ста­новило 17,2 млрд. шт., м'яса птиці-898,7 тис. т. Виробництвом про­дукції птахівництва в Україні займалося понад 4 тис. господарств, у тому числі 264 підприємства виробничо-наукового об'єднання(ВНО) Укрптахопром - на промисловій основі. У 1990 році всіма ка­тегоріями господарств України було вироблено 16,3 млрд. яєць та 944,2 тис. т м'яса птиці, господарствами Укрптахопрому - 7,6 млрд. яєць (46,6 %) та 372,3 тис. т м'яса птиці (39,4% загальнодержавною виробництва). Населенню було продано 322,7 млн. голів молодняку птиці, в тому числі 76,0 млн. - водоплавної. Споживання яєць на душу населення сягло 275 шт. на рік, м'яса птиці -13,6 кг.

Завдяки прогресивним технологіям, запровадженим у птахорадгоспах, виробництво та реалізація продукції птахівництва стали прибутковим видом діяльності. Як правило, вартість будівництва об'єктів птахівництва відшкодовувалася через 3-4 роки після введення в експлуатацію. Собівартість продукції була на достатньому рівні, щоб реалізовувати її за цінами, доступними для всіх верств населення.

З боку держави птахівництву надавалася всіляка підтримка. У цей період діяли надбавки до закупівельних цін за продаж м'яса птиці понад середній рівень, досягнутий в XI п'ятирічці, встановлю­валися диференційовані надбавки та відшкодовувалися втрати між закупівельними і роздрібними цінами при поставці продукції пта­хівництва в торговельну мережу. Величина надбавок сягала 29,7% загальної виручки. Ця система діяла до 1995 року. Крім того, у 1992-1993 роках держава відшкодовувала 30% вартості кормів, витраче­них на виробництво м'яса птиці [25].

За роки реформування сільського господарства галузь птахів­ництва в Україні відкинуто більш ніж на 30 років назад. Станом на 1 січня 2004 року лише 9,5% сільськогосподарських підприємств утримують птицю, з них мають поголів'я всіх видів понад 5 тис. - 14,4%. Нині галузь об'єднує 656 птахогосподарств різних форм власності. З них 86 спеціалізуються на виробництві пле­мінної продукції, 150 - виробництві яєць, 82 - виробництві м'яса птиці, 195 – міжгосподарських птахівничих підприємств та 143 -інкубаторно-птахівничі станції. Під час реформування державних птахофабрик та радгоспів, що входили до системи виробничо-наукового об'єднання (ВНО) "Укрптахопром", створено 262 під­приємства різних організаційно-правових форм господарювання. Статус державних зберегли лише дев'ять з них. Як наслідок, галу­зеву структуру національного птахопродовольчого підкомплексу повністю порушено [26].

З огляду на це, 27 червня 2003 року за ініціативи ряду обласних галузевих асоціацій ("Харківптахопром", "Луганськпромптиця", "Одесаптахопром", "Запоріжжяптахопром", "Донецькптахопром") та провідних підприємств птахівничої галузі (всього 78 птахопідприємств, що виробляють 83% м'яса бройлерів та 75% курячих яєць Укра­їни) виступили засновниками Асоціації "Союз птахівників України". Таким чином, Асоціація об'єднала зацікавлених у розбудові птахів­ничої галузі юридичних осіб, але вона не є "закритим клубом" - двері Асоціації відчинені для всіх, хто поділяє статутну мету і бажає прац­ювати в цивілізованих сучасних умовах як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Асоціацію "Союз птахівників України" створено з метою:

• консолідації зусиль підприємств галузі для вирішення спіль­них проблем;

• підтримкиінтересів учасників у державних органах, пред­ставництва інтересів учасників при здійсненні державного регулювання в галузі птахівництва;

• участі у розробці й реалізації програм стабілізації та розвитку птахівництва в Україні;

• захисту інтересів учасників у частині умов державної під­тримки їхнього кредитування та дотування;

• підвищення конкурентноздатності вітчизняних виробів птахів­ничої продукції;

• формування ринку реалізації птахівничої продукції;

• організації професійної підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації кадрів птахівничих підприємств, прове­дення семінарів, нарад тощо;

• створення єдиної інформаційної системи щодо стану ринку яєць, м'яса птиці та суміжних галузей, впровадження дося­гнень науково-технічного прогресу;

• надання інформаційно-консультаційної та юридичної допомоги членам Асоціації;

• представлення інтересів учасників у міжнародних і закордонних організаціях, міжнародних семінарах, конференціях тощо, а також здійснення іншої діяльності, спрямованої на розвиток птахівничої галузі.

Членами Асоціації можуть бути як підприємства безпосередньо зайняті виробництвом та переробкою продукції птахівництва (дійсні члени), так і підприємства суміжних галузей (асоційовані члени).

Усім членам Асоціації "Союз птахівників України" пропону­ються різноманітні пакети послуг, а саме:

• пакети для виробників продукції птахівництва – резидентів України: "Інформ", "Маркетинг", "Партнер";

• пакети для підприємств суміжних галузей - резидентів Ук­раїни: "Інформ-маркетинг", "Партнер";

• пакети для нерезидентів України: "Інформ-маркетинг", "Партнер".

Залежно від статусу (дійсний / асоційований) та власної заці­кавленості підприємств пакети мають різне наповнення, зокрема, пропонуються:

• аналітична інформація про стан галузі та учасників Асоціації;

• маркетингові дослідження ринку птахівничої продукції та суміжних галузей;

• визначення рейтингів та проведення тендерів серед постачаль­ників обладнання, ветпрепаратів, кормових добавок, тощо;

• отримання та розміщення рекламних матеріалів через ін­формаційні канали Асоціації.

Побудова організаційно-управлінської структури національ­ного птахопродуктового підкомплексу має спрямовуватися на вирішення актуальних проблем, а саме: пріоритетне цілеспрямо­ване інвестування фондових галузей з метою створення потужної матеріально-технічної бази агропромислового виробництва і на цій основі забезпечення всіх товаровиробників вітчизняною прогресив­ною технікою, устаткуванням і обладнанням; створення належних економічних умов для ефективного функціонування всіх струк­турних підрозділів інтегрованої системи; вдосконалення галузевої і територіальної структури у напрямі пропорційного розвитку всіх сфер і ланок діяльності підкомплексу; сприяння ефективному використанню сировини та інших ресурсів з метою виготовлення високоякісної і конкурентоспроможної продукції.

Створення Асоціації, на наш погляд, замість концентрації зу­силь у рамках ВНО "Укрптахопром" на вирішенні нагальних проблем у справі формування та розвитку птахівничої галузі, призвело до великих суперечностей і складнощів в організації управління цієї тмьми важливої галузі. Для усунення цих розбіжностей доцільно повернутися до єдиної галузевої структури національного птахопродуктового підкомплексу ВНО "Укрптахопром", адже основна частина обласних виробничих об'єднань з птахівництва залишила­ся у складі ВНО "Укрптахопром", а ВО "Одесаптахопром" та ЗАТ "Комплекс Агромарс" ВО "Київптахопром", які виступали заснов­никами Асоціації "Союз птахівників України", через протиріччя, що не вирішувалися, вже вийшли зі складу Асоціації.

Окремі автори вважають, що роздрібнення керівництва птахопродуктового підкомплексу є нормальним явищем, розцінюючи його як створення конкурентного середовища. Але вони при цьому забувають , що конкуренція має діяти у сфері виробництва, а не управління. Ситуація, що склалася в галузі, ніяким чином не сприяє поліпшенню стану справ, а тільки призводить до зайвої бюрокра­тичної тяганини. Існуюча нині система управління не відповідає вимогам становлення нових економічних відносин, призводить до низького конкурентного статусу птахопродуктового підкомплексу, ускладнює розробку єдиної стратегії його розвитку, що має бути орієнтованою на ринок і здатною забезпечити одержання синергійного ефекту від регіональної інтеграції всіх учасників технологічно­го циклу в птахівництві на основі моделі: селекція -> виробництво -> споживач кінцевої продукції.

Таким чином, назріла невідкладна необхідність в удосконаленні структури управління національного птахопродуктового підкомп­лексу. Насамперед необхідно перевести племінне птахівництво на промислову основу за рахунок державних коштів — з прямим підпо­рядкуванням ВНО "Укрптахопром". У складі ВНО "Укрптахопром", для більш кваліфікованого керівництва галуззю, необхідно створи­ти такі основні технологічні відділи: м'ясного птахівництва, яєчно­го птахівництва та промислової переробки продукції. Ефективний розвиток птахівництва може бути забезпечений при надійному ве­теринарному захисті птиці та використанні новітніх технологій, для чого слід створити відповідні відділи.

На регіональному рівні необхідно функціонально підпорядку­вати виробничим об'єднанням усі птахівницькі підприємства не­залежно від форм їх власності. Посилити кадрове забезпечення та роль виробничих об'єднань в організації управління та координації всіх технологічних питань галузі. У вищих навчальних закладах ос­віти запровадити підготовку зооінженерів за спеціалізацією "Про­мислове птахівництво". Такими закладами освіти могли б бути Національний аграрний університет та Харківський національний аграрний університет їм. В.В.Докучаєва.

Подальший розвиток і вдосконалення структури регіонально­го птахопродуктового підкомплексу має здійснюватися шляхом посилення його виробничо-територіальної єдності, розвитку гори­зонтальної та вертикальної інтеграції в напрямі створення нових агропромислових самоврядних формувань (асоціації, корпорації, об'єднання на районному, міжрайонному рівнях), які б змогли об'єднати економічні інтереси його партнерів для досягнення ос­новної мети: задоволення попиту споживачів шляхом збільшення обсягів виробництва продукції; забезпечення її якості та ефективної переробки і на цій основі отримання на пайових засадах відповідно­го прибутку для відтворення ефективного виробництва.

Щоб забезпечити потреби населення у продуктах птахівництва на рінні нормативів збалансованого харчування та розширити їх експорт, галузь має розвиватися на індустріальній основі. У сільсько­му господарстві їй відведено особливе місце у зв'язку із специфікою виробничої технології. На відміну від інших галузей тваринництва і дрібного птахівництва (домогосподарств населення), промислове птахівництво має істотні відмінності. Виробництво продукції тут організується на невеликих земельних територіях і розвивається на основі прогресивних технологій, спеціалізації та концентрації ви­робництва, використання високопродуктивної птиці та збалансова­ного корму промислового виробництва (комбікорму), комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, широкого про­ведення селекції. Селянським господарствам, дрібним і навіть се­реднім, така технологія практично не під силу. Ось чому галузь пта­хівництва, якщо її вести на промисловій основі, об'єктивно вимагач вдосконалення організаційно-економічних перетворень - глибокої спеціалізації, кооперації, концентрації та інтеграції технологічних і управлінських процесів [27].

Концептуально в перспективі слід виходити з того, що аграрний сектор економіки може ефективно розвиватися лише на основі внутрішньо- і міжгалузевої конкуренції, зростання капіталомістковості й продуктивності праці в сферах АПК. Виходячи з того, що в сучасних умовах збільшувати фінансування сільського господарства через бюджет та інші перерозподільні механізми надто склади" вітчизняні вчені дійшли до висновку, що необхідно "...знаходити реальні фінансові ресурси безпосередньо у сфері агропромислового комплексу за рахунок поєднання зростання виробництва та глибокої промислової переробки продукції сільського господарства й реалізації, зниження собівартості..." [28].

Таким чином, йдеться не про бюджетні кошти, яких у принципі довгий час бракуватиме і в майбутньому, а про комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію власних, комерційних, банківських і державних ресурсів, вкладень крупних вітчизняних та іноземних інвесторів.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
10. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 965