Народногосподарське значення галузі.

КАЧКИ

Пекінська (Пекинская)

Історія створення. Виведена в середині XVII століття в західному передгір'ї Пекіну китайськими птахівниками. У другій половині XIX століття пекінські качки з Китаю завезено до Америки та Європи, їх дуже швидко було розповсюджено у всіх європейських країнах, у тому числі в Росії і Україні. Праця птахівників багатьох країн зробила їх однією з найкращих порід за інтенсивністю росту і м'ясними якостями. В Україні порода представлена кросами "Медео", "Темп", "Благоварський".

Екстер'єрні особливості: голова велика, широка, подовжена, з випуклою лобною частиною, очі великі, блискучі, темно—голубі. Дзьоб оранжево-жовтий, середньої величини, дещо вигнутий. Шия товста, середньої довжини. Ноги невисокі, товсті, міцні, червоно-оранжевого кольору. У качок довгий, глибокий, піднятий тулуб; грудні м'язи широкі, глибокі; спина широка, видовжена, нахилена від плечей до хвоста, хвіст злегка піднятий. Крила щільно прилягають до тулуба; оперення біле з жовтувато-кремовим відтінком. Шкіра біла (ген Y); шкаралупа яєць біла (ген g).

Показники продуктивності:

- несучість на початкову несучку за 20 тижнів — 80-120 яєць; маса яєць - 85,0 г; процент виводу каченят — 60-65 %; жива маса у віці 7 тижнів: селезні — 2,5 кг, качки — 2,1 кг; жива маса дорослої птиці: селезні — 3,5 — 4,0 кг, качки — 3,0 — 3,5 кг.

Птахівництво— галузь сільського господарства, завданням якої є розведення, годівля, утримання і використання різних видів птиці з метою виробництва продукції (яєць, м'яса, пір'я, пуху тощо).

Птахи — найбільш скороспілі тварини, від яких при незначних витратах кормів, затратах праці і засобів виробництва одержують цінні дієтичні продукти харчування.

Вважають, що людині щоденно потрібно 100 – 105 г білка, в тому числі 65-67 г тваринного походження. Фізіологічне обґрунтована норма споживання яєць людиною становить 365 шт. на рік, а м'яса птахів — 16,4 кг.

Промисловість переробляє побічну продукцію птиці — пух, пір'я, послід. З пуху і пір'я виготовляють подушки, ковдри, галантерейні вироби, а з малоцінного пір'я кормове борошно, що містить 78-80 % протеїну. Пташиний послід — цінне добриво, особливо для плодоягідних і овочевих культур. Він містить азоту в 3-4 і фосфору в 5-6 разів більше, ніж гній. З пташиного посліду виготовляють також сечову кислоту для фармацевтичної промисловості.

В Україні птахівництво розвивається швидкими темпами з 1964 р. завдяки створенню великих птахофабрик та міжгосподарських птахівничих підприємств. З того часу почався процес послідовної концентрації, спеціалізації й інтенсифікації виробництва. Громадське птахівництво посіло провідне місце не лише в державних закупівлях яєць і м'яса птиці, а й у їх валовому виробництві. Було сформовано перспективний та резервний генофонд яєчної і м'ясної птиці.

Впроваджуються у виробництво кліткове утримання батьківських стад курей, розробляються нові технології виробництва яєць та м'яса всіх видів птиці: курей, індиків, качок і гусей.

У птахівництві виділилися племінні, промислові та інкубаторно-птахівничі спеціалізовані господарства. До племінних господарств належать селекційно-генетичний центр при Інституті птахівництва УААН, держплемзаводи та репродуктори першого і другого порядку. Вони займаються створенням порід, ліній та кросів птиці, поліпшенням їх племінних і продуктивних якостей, а також забезпечують гібридним молодняком товарні господарства. Для оцінки племінних і господарських корисних ознак птиці створено Державні конкурсно-дослідні господарства.

Велике значення має впровадження кліткових батарей. На птахофабриках і у птахорадгоспах практично все поголів'я несучок і ремонтного молодняку, а також близько 80 % яєчних курей батьківського стада утримують у кліткових батареях. Це сприяло тому, що виробництво яєць на 1 м² площі підлоги збільшилося у 2,5— З рази, а норми обслуговування птиці підвищилися у 4-4,5 рази.

У виробництві м'яса птиці провідну роль відіграє розвиток бройлерної промисловості.

Надалі ріст виробництва продукції здійснюватиметься на базі інтенсифікації галузі — підвищення продуктивності птиці, повнішого використання виробничих площ, економії трудових, матеріальних, енергетичних ресурсів, поліпшення організації і росту продуктивності праці.

Програмами селекції передбачено створити нові кроси з високогенетичним потенціалом.

Впровадження нових кросів, створених у селекційних центрах, сприятиме зростанню продуктивності птиці на товарних підприємствах і фермах.

Зниження витрат кормів на одиницю продукції можна досягти лише за повноцінної годівлі птиці. Тому комбікормові заводи мають матеріально повністю відповідати за якість комбікормів.

В умовах інтенсифікації і концентрації виробництва значно ускладнюється профілактика різних хвороб птиці, тобто санітарно-технологічна дисципліна: підготовка приміщень і території для посадки нових партій птиці, одночасне комплектування не окремих приміщень, а ізольованих зон, інкубація та дезинфекція яєць, обробка добового молодняку. Але значення цих заходів зростає. Тому висока культура ведення птахівництва сприятиме збільшенню виробництва різної високоякісної продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Продуктивні якості птиці порід корніш і плімутрок	\|	Історія розвитку промислового птахівництва в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.