• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контроль якості знімних пластинкових протезів з акрилових пластмас

ІІІ.2. Зміст теми заняття (розгорнутий текст).

Успіх зубного протезування багато в чому залежить від матеріалів, які застосовуються для виготовляння базисів знімних протезів. В пе­ре­важ­ній більшості це пластмаси гарячої полімеризації . Зас­то­сування цих матеріалів у сучасній ортопедичній стоматології дозволило під­вищити якість знімних пластинкових протезів.

Але крім позитивних властивостей акрилові пластмаси мають ряд не­до­ліків: присутність залишкового мономеру, недостатня пружність, зміна структурної будови, у залежності від методу полімеризації, та інші, які впливають на міцносні показники протезів, а це зменшує не тільки термін користування протезами, але і негативно впливає на сли­зо­ву оболонку протезного ложа.

При полімеризації у товщі пластмаси знаходиться так званий залишковий мономер, який при користуванні протезом негативно впливає на тка­нини протезного ложа та на весь організм, про це наголошували Василенко З.С. та інші автори. Крім цього залишковий мономер активно впливає на показники міцності базисного полімеру, при цьому виникає підвищення водо-масло-спирто­поглинання і скоріше старіння пластмас. При дослід­жен­ні рівня залишкового мономеру в пластмасах акрилового ряду проведено огляд методик полімеризації обробки існу­ю­чих акрилових полімерів. Жадько С.И., Жук П.А. довели, що в більшості технічних ла­бо­раторій загальний час полімеризації вказаних матеріалів знаходиться в ме­жах від 30 хвилин до 2 годин. Цілком імовірно, що будь-яке нез­начне скорочення часу полімеризації може викликати підвищення рів­ня залишкового мономеру, а також призвести до змін властивостей кон­струкцій знімних протезів, які впливають на підлеглі тканини протезного ложа. Так для зменшення кількості залишкового мономеру широко ви­ко­ристовується метод сополімеризації, який полягає у введенні ланок в мак­ро­молекулу монополімерів, чим досягається зміна властивостей полімерних ма­теріалів. Такі матеріали відрізняються більшою жорсткістю, стійкістю до зно­шування, хімічною чистотою [11, 116, 150]. А.И.Рибаков, М.З.Штейнгард роз­ро­били матеріали, модифіковані олігоефіракрилатами, для використання у знімному протезуванні, які мають добрі міцнісні та хімічні показники. Крім того більша час­тина залишкового мономеру перетворюється в сополімери. В цьо­му аспекті цікавий “градієнтний” метод, розроблений М.З. Штейнгард, К.М. Ма­каровим для визначення оптимального складу базисних ак­ри­лових мономерів при виготовленні базисів протезів. Другий пер­спек­тив­ний метод базується на введенні алкадієвих мономерів методом ста­тич­ної полімеризації. Бєліков О.Б. розробив методи корекції, пе­ребазувань і починки повних знімних протезів і запропонував спосіб починки з ви­ко­рис­тан­ням сополімеру з присутністю вуглицевого волокна, це значно підвищує терміни ефек­тивного користування протезами. Даниловим П.І. роз­роб­лена методика зменшення кількості залишкового мономеру при об­роб­ці готових протезів у Н-бутиловому ефірі оцтової кислоти та 1%-ому розчині крис­талічного лізоциму, це в свою чергу підвищує і біологічну інди­фе­рен­т­ність протезів. Лазуткін В.П. запропонував підвищити якість пластмас, які використовуються в знімному протезуванні методом тер­мо-дифузної обробки базисних акрилатів у кремній-органічній рідині. При цьому використовували удосконалений апарат для полімерізації пласт­мас. Марков К.П., Апарин А.В., Тулатова В.А. запропонували сополімеризацію акрилових мо­номерів та алкадентів, які містять у собі олово для виготовлення по­лі­мер­них матеріалів з бактерицидною активністю. Однією з перспективних лі­ній є винахід нових сополімерів на базі олефінод, які містять у собі фтор.

У пластмасах акрилового ряду, незалежно від способу їх по­лі­ме­ри­за­ції, залишаються так звані “остаточні напруження”. Внутрішні напруження в ак­рилових ортопедичних конструкціях (базиси та ін.) викликають їх розт­ріс­кування. Розглядаючи цю проблему, дійшли висновку, що протез - це армований ви­ріб, в якому зуби являють собою армуючу конструкцію. Температурні зміни розмірів ма­теріалів армуючої конструкції менші, ніж у базисного полімеру у 10-20 разів. У місцях мон­та­жу армуючого шару полімер розтягається при охолоджені і виникають місцеві напруження. З точки зору виключення внутрішніх напруг у знімних плас­тин­кових протезах доцільніше застосування пластмасових зубів, аніж фар­фо­рових. При цьому підвищується не тільки фізико-механічні характеристики, а й збільшення тер­мі­нів користування протезом. До виникнення напруг приводить і різна тов­щина окремих частин базису. У зв’язку з цим R.G.Hill і співавтори ввели в ор­топедичну стоматологію принципи механіки лінійного пружного руй­ну­вання. Цей розділ механіки займається вивченням існування напруг у твер­дому тілі, які викликають виникнення в ньому раніше існуючих де­фек­тів і щілин. Одним із способів зниження напруг є термообробка у різних се­редовищах і температурних режимах. Гернером М.М. і Нападовим М.А. за­про­понована методика спікання протезів. Нагрівають протез із швидкістю 0,7-1,5⁰ С за хв. до 80±3⁰С. Кінцева температура варіює в залежності від базису ма­теріалу. Експозиція 3-4 години, після чого повільне охолодження до 30-40⁰С. Спікання впливає на твердість, підвищує її на 10 пунктів по Рок­ве­лу. Ще один із різновидів статичної стомленості полімеру є розт­ріску­ван­ня, при якому виникає одна (магістральна) або кілька щілин. В тому ра­зі, коли при полімеризації формуюча маса контактувала з водою - ви­никає полімеризат з підвищеним водопоглинанням.

М.А.Нападов та співавтори розробили методику підвищення міцності про­тезів із акрилових пластмас шляхом усунення поверхневих дефектів при обробці вибору - Н-бутиловим ефіром оцтової кислоти при темпе­ра­турі в межі переходу полімеру в високоеластичний стан.

Друге направ­лен­ня в цій галузі стосується клінічних етапів виготовлення повних знімних пластинкових протезів.

По-перше, це стосується зняття відбитків з повним урахуванням ана­то­мо-фізіологічних особливостей протезного ложа, що в подальшому доз­во­лить виготовити стійкий протез до функціональних навантажень.

Як зазначалося раніше, площа базису пластинковий протеза позитивно впливає на розподіл навантаження на тканини протезного ложа , внаслідок цьо­го питання про вивчення піддатливості слизової оболонки має зна­чен­ня не тільки для вибору методу зняття відбитку і відбиткового ма­те­рі­а­лу, але і попередження негативного впливу пластинкового знімного про­теза на опорні тканини і рівномірного розподілу навантаження на ньо­го.

Е.Я.Варес - для підвищення показників міцності базису повного знімного протезу запропонував вико­рис­товувати фарфорові зуби, що впливає на зменшення стирання зубів і під­вищує якість переробки їжі. При цьому витрачається менше зусиль, і зав­дяки чому зменшується тиск на альвеолярні паростки і в меншій мірі про­ходить атрофія кісткової основи протезного ложа.

Він же - запропонував технологію литтьового пресування зубних протезів із акрилових пластмас. Жадько С.І. запропонував виготовлення базисів протезів центробіжним литвом.

Ще один із напрямків - лігірування базисів пластмас, при якому ре­гу­люється структура і властивості полімерів. Це є одним із нових нап­рямків у підвищенні міцності базисів протезів.

Відомо, що багатошарові матеріали значно міцніші і тому їх зас­то­со­ву­ють у промисловості для виготовлення деталей підвищеної міцності. Ви­користовуючи метод штампування отримують багатошарові базиси. Крім цьо­го виготовляють двошарові базиси з еластичним внутрішнім шаром.

Виходячи з огляду літератури по питанню підвищення міцнісних ха­рак­теристик повних знімних протезів з акрилових пластмас можна зро­би­ти висновок, що це питання не вирішене до кінця, особливо методики, які дозволяють підвищити фізико-механічні властивості повних знімних протезів.

Кількість хворих, які користуються повними знімними протезами, зна­ч­на. Виходячи із положення, що знімні пластинкові протези повинні за­но­во виготовлятися кожні 3-4 роки, потреба у виготовленні повних знімних про­тезів значно підвищується . До цього треба додати і соціально-де­мо­гра­фічні фактори, рівень спеціалізованої допомоги і ряд інших факторів. У зв’язку з цим постає питання про підвищення якос­ті при виготовленні знімних протезів.

При втраті зубів у слизовій оболонці ясен проходять атрофічні і скле­ро­тичні зміни. Разом з цим відбувається атрофія щелепних гре­бен­ів. Резорбція альвеолярного паростку після втрати зубів проходить най­більш інтенсивно в перші 6 місяців і становить біля 2 мм. Атрофія, піс­ля втрати зубів, поширюється і на тверде піднебіння. Кирилюк М.І. вказує , що із 54 па­ці­єн­тів з відсутністю зубів у 73,4% зафіксована значна атрофія аль­вео­ляр­но­го гребеня з редукцією фіксованої до неї слизової оболонки, також на це вказують і інші автори. При цьо­му в пародонту проходять функціональні зміни з підвищенням тонусу су­дин. В зв’язку з цим можна зробити такий висновок: чим пізніше проведене протезування, тим більш складними стають умови для відновлення функції жування в порожнині рота пацієнта.

Якісну оцінку знімних пластинкових протезів умовно можна поділити на доклінічну та клінічну. Доклінічна оцінка дозволяє правильно вибрати конструкцію протеза та при необхідності провести корегування протезного ложа. Клінічна оцінка дозволяє проконтролювати правильність вибору конструкції та відсутність помилок на клінічних та лабораторних етапах виготовлення повного знімного протеза, а також оцінити та корегувати психоемоційну реакцію пацієнта на повний знімний протез.

На сьогоднішній день при виготовленні знімних протезів широко ви­ко­ристовуються пластмаси акрилового ряду. Однак, не дивлячись на ряд пе­­реваг простоту застосування, добру імітацію кольору ясен та інше біля 20% хворих страждають на протезний стоматит, що пов’язане не тільки з послабленням імунної системи, але й з особливостями тех­нології виготовлення протезів на лабораторних етапах . Акрилові протези містять у собі “залишковий мономер”, кількість якого під­вищується при порушенні полімеризації пластмаси. Ва­си­лен­ко З.С. виявив 3,4%, “залишкового мономеру” при виготовленні протезів з порушенням тех­нологій. При проникненні крізь шкіру метилметакрилат (ММК) вик­ли­кає жирову та зернисту дистрофію паренхіматозних органів, скле­ро­тич­ні зміни фолікулів селезінки. Ро­бо­ти по виявленню токсичної дії полімеру проводили на лабораторних тва­ри­нах і вивчали крім цього канцерогенну та хімічну дію пластмаси на організм. Якість незнімних металевих та знімних пластинкових протезів, яка оці­нюється в клініці, насамперед залежить від правильної клінічної оцінки сли­зової оболонки порожнини рота, так як від цього буде зале­жа­ти фіксація і стабілізація протезу.

Вперше на явище піддатливості слизової оболонки вказав Суп­лі і виділив 4 класи, цією класифікацією ортопеди-стоматологи користуються і до цього ча­су. При користуванні протезом погіршуються імунологічні властивості сли­ни, а також зниження її лізоцимної активності, що не­гативно впливає на антимікробну дію слини і призводить до збіль­шен­ня кількості патогенних мікроорганізмі і грибів Candida, що часто призводить до запалення слизової оболонки, а в подаль­шо­му до захворювання слизової оболонки порожнини рота на протезний стоматит. Різ­номанітність змін виявляють за допомогою гістологічних та мікро­біо­ло­гіч­них досліджень.

При користуванні протезами змінюється рН слини у бік ацидозу, цей тест можливо використовувати, як діагностичний, у виз­на­ченні стану слизової оболонки. При запаленні підвищується кількість лей­коцитів і епітеліальних клітин. Вивчаючи показники рН і травної функ­ції слини, можливо дослідити адаптаційні можливості організму. На сухість в порожнині рота скаржаться 95% пацієнтів, разом з цим під­вищується вміст Na, K та гістаміну в слині. Секреторна функція нестимульованої змішаної слини у віці 21-30; 31-40; 41-50; 51-60 - зни­жу­єть­ся і становить: 4,47; 3,81; 3,09; 2,59 мм /10 хв відповідно . Гіпосаливація і зни­жен­ня виділення муцину мукоїдними клітинами слинних залоз при втра­ті зубів знижують ефективну експлуатацію протезів, так як не забезпечує ут­ворення тонкої плівки між базисом і слизовою оболонкою.

При користуванні протезами змінюється не тільки показник кількості: змен­шення капілярів, а й показник якості: зміна кровонаповнення судин, що вивчається методом реографії. При вивченні цих показників вста­нов­ле­но негативний вплив протезів на кровообіг слизової оболонки , яка в нормі не заз­нає таких навантажень.

Відхилення від норми у різних показниках індивідуальне для кожного пацієнта і не дає об’єктивної оцінки загальним порушенням при виконанні функцій.

В зв’язку із зміною кровообігу змінюється температура слизової обо­лонки, що вказує на трофічні порушення . Чим більші зміни в слизовій обо­лонці, тим яскравіше картина реографічних досліджень .

Фізико-механічні властивості базисних пластмас, які вивчаються за по­каз­никами: міцності на розтяг, на згин, стиск; ударну в’язкість, мо­дуль пружності; мікротвердість залежать від методу полімеризації .

В клініці, для якісної оцінки повних змінних протезів вивчають силу жу­вальних м’язів як за допомогою електроміографії, так і за допомогою гнатодинамометрів. Витривалість паро­дон­ту залежить від індивідуальних особливостей жувальних м’язів, стану пародонту, і зумовлена віком, статтю і іншими чинниками. К.К. Яковлев ура­ху­вав дію жувальних м’язів, їх тиск на базис протезу, який транс­фор­му­єть­ся у навантаження на тканини протезного ложа та питомий тиск, який ха­рак­теризується порогом больової чутливості тканини до навантаження і роз­робив метод найбільшого вертикального навантаження і способи от­ри­мання індивідуального рельєфу поверхні базису протеза, приляга­ючо­го до опорних тканин щелепи.

Другий показник характеризує жорсткість внутрішньої поверхні ба­зи­сів протезів (профілометрія).

Також вивчають щільність прилягання базисів протезів до тканин про­тезного ложа і стабілізацію повних знімних пластинкових протезів, а також реабілітацію функціональних порушень зубощелепної системи .

Цікавий матеріал запропонований Hohmann A., Heilscher W. (1991) про визначення точ­ності виготовлення знімних протезів з використанням лінійної і скануючої вимірювальної техніки. В забезпеченні стабілізації головним фак­тором, за думкою Пономарьова В.А., Нікітіна Н.І., - є пос­тановка штучних зубів; Загорського В.А. - ме­то­ди­ка зняття відбитків; або зняття відбитків і постановка зубів З.С. Ва­си­лен­ко. Шилова Г.Б., Босая Л.Ф. - запропонували метод зняття ди­ференційованих відбитків під контролем центрального співвідношення ще­леп. Такі автори, як Г.І. Сидоренко, Б.П. Марков вва­жа­ють, що краща стабілізація досягається за рахунок анатомічної ретенції. Дойников А.І. - запропонував використовувати магніти, Ка­лініна Н.В. - з присосами та розширенням базису протеза та оформлення країв базису протезу. Дослідження жу­ва­ль­ного апарату проводили шляхом реєстрації біопотенціалів жувальних м’язів (електроміографія).

При недотриманні усіх вимог, які передбачені при виготовленні знімних протезів, виникають ускладнення у вигляді:

- неприйняття протезів;

- зниження якості або повна втрата фіксації протезів;

- неможливість користування протезами з дня виготовлення, або в процесі користування через балансування протезів ;

- порушення оклюзійних взаємовідносин;

- порушення естетики, мови, функції жування.

З огляду даних літературних джерел бачимо, що існує багато методів та методик для визначення якісних показників знімних протезів, як на доклінічному етапі та і в клінічних умовах.

Але, практично, всі методи трудомісткі і потребують використання спеціального обладнання. Кожний метод, зокрема, не дає повної характеристики якості протезу і тому залишається методом вибору. На нашу думку доцільне використання декількох методів, це дає змогу синтезувати оптимальний варіант контролю якості протезів, що в свою чергу підвищить якість зубних протезів та зручність при користуванні ними.

Повна втрата зубів і зв’язана з цим гіпофункція жувальної системи від­бивається певним чином на зовнішньому вигляді пацієнтів і на всьому ком­плексі зубощелепного апарату. Поширеність дисфункції скронево-нижньо­щелепного суглобу залишається суперечливою, і по даним дея­ких авторів становить від 2 до 90 і більше відсотків. Тканини суглобів мають тверду структуру і не міс­тять судин, тому навіть при незначному ураженні не можуть бути від­нов­лені певним чином. При втраті зубів, знижується висота нижньої тре­ти­ни обличчя і нижня щелепа зміщується вперед і вниз. Компенсаторна реак­ція при втраті зубів недосконала, що находить вираження в па­то­ло­гіч­ній деадаптації - склеротичні зміни в слизовій оболонці ясен, атрофія аль­веолярних паростків, порушення функції суглобів і жувальних м’язів. Змі­ни, які відбуваються у порожнині рота, мають відображення в зміні кон­фігурації обличчя, порушення артикуляції і фонетики звуків.

Стосовно показників контролю якості, як функціональних, так і косметичних, може бути тільки індивідуальним і до кінця не вирішено, які ж параметри брати до уваги при відновленні функцій повними знімними пластинковими протезами, лі­те­ра­турних даних по цьому питанню достатньо, але вони розрізнені і не відображають у повній мірі усього, що треба враховувати при виготовленні повного знімного протеза.

Читайте також:

1. III. Контроль знань
2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
4. VII Контроль постачальника
5. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
6. Аналіз структури та якості кредитного портфеля
7. Аналіз якості виробничої інформації
8. Аналіз якості обігового капіталу
9. Аналіз якості продукції та робіт
10. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
11. Біофільтри із пластмасовим завантаженням .
12. Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення

Переглядів: 2035