Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Етапи розвитку менеджменту.

Практика управління так само стара, як мир. Історія управлінсь­кої думки зв'язується з існуванням організацій, що виникли кілька століть назад. Досягнення великих організацій у стародавності, на­приклад Римської імперії, що проіснувала кілька сторіч, імперії Олек­сандра Македонського, свідчать про те, що в цих державах були створені досить розвинені системи управління. Це були, безсумнівно, системи ієрархічного управління на чолі з лідером і правителем в од­ній особі - імператором.

До теперішнього часу збереглись свідоцтва не лише культури стародавніх народів, але й управлінської майстерності. Прикладом можуть служити Єгипетські піраміди, будівництво яких потребувало чіткого планування всіх видів ресурсів, послідовності робіт, чіткого контролю за їх здійснення, вирішення питань мінімізації витрат, ко­ординації діяльності великої кількості робітників.

Форми прояву сучасного управління можна простежити в орга­нізаціях, що процвітали, стародавності. Прикладом організацій, які управлялися так само, як і організації в наш час, є церква, військові організації. Проста структура, створена ще засновниками християнс­тва, успішно функціонує й у цей час. Сучасні військові організації теж багато в чому схожі на організації древнього Рима.

Форми прояву сучасного менеджменту можна простежити в ор­ганізаціях античного миру, що процвітали. Більше того, деякі основи розуміння управління як спеціального роду діяльності, що сприяє до­сягненню мети, були також закладені в стародавності. Так, у шумер­ських письменах, датованих третім тисячоріччям до нашої ери, є зга­дування законів і комерційних справ, що свідчить про існування в державі практики управління. У закордонних дослідженнях історії менеджменту Шумерський портфель згаданих законів розглядається як релігійно-комерційна революція в управлінні.

У другому тисячоріччі до нашої ери відбулася ще одна, так зва­на світсько-адміністративна революція в менеджменті. У Древньому Єгипті фараоном Хаммурапі (1792-1730 рр. до н.е.) був уведений портфель законів, що містить більше 250 законів управління держа­вою.

В доісторичних людей управління в основному використовува­лось в трьох сферах діяльності: захисній, політичній, економічній.

Однак характер і структура управління в ті часи відрізнялися від сьогоднішніх. Було менше керівників середньої ланки, найчастіше керівництво здійснювалося однією людиною. Це були в основному рекомендації з державного управління. Людей цікавило, як, викорис­товуючи організації, отримати більшу політичну владу, заробити бі­льше грошей, як управляти ними.

Прийнято наступну історичну періодизацію розвитку управлін­ня:

1. Початок епохи практицизму (6 000 - 3 000 років до н е.).

2. Роки до нашої ери (3000 років - 500 рік до н е.).

3. Класична епоха (500 р. до н е. - 500 р. н е.).

4. Період ранніх стадій розвитку капіталізму (500 - 1400 р.).

5. Період дрібно власницького капіталізму (1400 - 1700 р.).

6. Епоха промислового капіталізму в Новому Світлі (1700 - 1890 р.).

7. Фінансовий капіталізм (1890 - 1933 р.).

8. Епоха національного капіталізму (1933 - 1950 р.).

9. Управлінський капіталізм (1950 - початок 90-х рр. XX ст,).

10. Епоха підприємницького капіталізму ( 90-е рр. XX ст.).

Вчений Кабушкін Н. 1. [№ 35, с. 8-16] виділив чотири основних історичних періоди розвитку менеджменту:

Перший період - починаючи з 9-7 тис. років до н.е. до XVIII ст.

Другий період - індустріальний період (1776 - 1890 р.).

Третій період - період систематизації (1856 - 1960 р.).

Четвертий період - інформаційний період (з 1960 р. по теперіш­ній час).

Пошуки теоретичних підходів до управління почалися в епоху становлення капіталізму. Основним чинником, який обумовив інтерес до управління, є промислова революція, що розпочалась в Англії. По­тім в Америці вперше зародилася думка про те, що управління саме може внести істотний вклад в успішний розвиток організацій.

Основним питанням було: яка сила рухає людьми, спонукує їх до активних дій? Англійці Томас Гоббс в 1651 р. і Джеймс Стюарт в 1767 р. стверджували, що основний мотив людського поводження -прагнення до влади.

Більшість вчених початок науки управління зв'язують із епохою промислового капіталізму. І називають дану епоху - епохою керівни­ка виробництва й фахівця з ефективності.

Англійський економіст Адам Сміт у роботі "Дослідження про природу й причини багатства народів" (1776 р.) сформулював прин­цип "економічної людини", головною метою якої є прагнення до зба­гачення й задоволення особистих потреб.

Однак ідея розгляду управління як наукової дисципліни, профе­сії виникла в пізню епоху капіталістичної формації суспільства. Заро­дження капіталізму в XVII, XVIII ст. викликає революційні зміни в управлінні. На цьому етапі відбувається виділення управлінських фу­нкцій. Спеціальна увага стала приділятися підготовці керівників. Од­нак головною фігурою цього період}7 був, безсумнівно, капіталіст -власник підприємства.

Американський винахідник бавовноочисних машин Е. Уітні (1765-1825 р.) на своїй фабриці широко використовував методи кон­тролю якості. Його теоретичне досягнення полягає в тому, що він ви­вів поняття «масштаб управління».

В 1832 р. Ч. Баббідж розвив ідею Е. Уітні про те, що ефектив­ність виробництва зростає, якщо кожного робітника спеціалізувати у вузькій області. Він досліджував вплив кольору стін і устаткування на ефективність трудового процесу.

При фінансовому капіталізмі домінував фінансист, що за раху­нок маніпулювання ресурсами отримував більший прибуток.

Із середини XIX ст. почала розвиватись концепція систематизо­ваного управління. На початку XX ст. ця концепція придбала якісно нове значення - управління стали розглядати як самостійну область діяльності, здатну принести успіх організації. Цей період можна вва­жати початком нового революційного етапу в менеджменті. Він хара­ктеризується «витисненням» класу капіталістів класом менеджерів. Почалося виділення класу професійних менеджерів.

Відправною крапкою розвитку сучасного менеджменту біль­шість вчених вважають 1886 рік, коли бізнесмен Генрі Таун виступив на зборах Американського суспільства інженерів-механіків з допо­віддю "Інженер як економіст". У цій доповіді вперше ставилася про­блема необхідності менеджменту як професійної спеціалізації й наукової дисципліни. Поява й формування науки управління було відпо­віддю на потребі великого бізнесу й результатом діяльності групи ен­тузіастів, що прагнуть виявити найефективніші методи діяльності.

Батьківщиною менеджменту вважають Сполучені Штати Аме­рики. Оскільки технічний прогрес і машинне виробництво в цій краї­ні вимагали стандартизації й уніфікації всього виробничого процесу, його всебічної раціоналізації, економії часу й ресурсів.

Національний капіталізм характеризувався розвитком держав­ного регулювання інтересів у суспільстві.

Управлінський капіталізм характеризувався тим, що люди не просто володіють, а й управляють своїми капіталами.

В епоху підприємницького капіталізму акценти управління пе­ремістилися на дрібні компанія.

Отже можна зробити висновок, що підходи до менеджменту за­лежать від зовнішніх умов діяльності організацій і, насамперед від іс­торичного етапу розвитку суспільства, від індустріального способу організації виробництва, розвитку ринкових відносин.

 

Контрольні питання:

1. Основні історичні періоди розвитку ме­неджменту.

2. Основні підходи до виділення шкіл і підходів до управління

3. Основні представники наукової школи управління.

4. Характеристика внеску наукової школи в науку управління.

5. Представники адміністративної школи в управлінні.

6. Основні напрямки дослідження адмініст­ративної школи управління.

7. Основні напрямки дослідження школи людських відносин.

8. Характеристика школи поведінкових наук та її представники.

9. Системний підхід в менеджменті: сутність та основні аспекти.

10. Відмінні риси між американською і японською моделями менеджменту.

 

ЛЕКЦІЯ №


Читайте також:

  1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. III.Цілі розвитку особистості
  5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  7. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  9. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ




Переглядів: 1426

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психоаналітична школа в менеджменті. | Принципи планування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.