• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні стилі менеджменту.

План

Тема : Стилі управління в міжнародному бізнесі

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність, ціль та задачі міжнародного менеджменту.

2. Вкажіть основні напрямки розвитку міжнародного менеджменту

3. В чому полягає головна особливість міжнародного менеджменту. Розкрийте зміст основних культурних інструментів, за допомогою яких вирішуються проблеми міжнародної фірми.

4. Що таке транснаціональна корпорація?

5. Вкажіть особливості основних функцій менеджменту для транс­національних корпорацій.

6. В чому полягає специфіка функції планування у ТНК?

7. Які особливості управління персоналом ТНК?

8. У чому проблеми контролю в системі міжнародного менеджме­нту?

ЛЕКЦІЯ №

1. Основні стилі менеджменту.

2. Стилі ведення переговорів.

ЛІТЕРАТУРА.

1.Балабанова Л.В., Полонська Л.А., Савельєва К.В., Германчук А.М., Гашло О.О., Менеджмент: підручник.-Донецьк (ДонНУЕТ), 2009.-322с.-(школа маркетингового менеджменту). с.287-303.

Розширення зовнішньоекономічної діяльності українських ком­паній обумовлює інтенсифікацію контактів їхніх керівників і персо­налу з закордонними партнерами. Це відбувається в ході відвідування виставок і конференцій, ведення переговорів, здійснення спільної ді­яльності, наймання іноземних фахівців, керування закордонними фі­ліями і т.д.

Взаємодія з національними партнерами - це завжди зіткнення різних національних культур у цілому і бізнесі культур зокрема. Са­ме тому в ділових відносинах між представниками різних країн насті­льки часто виникають непорозуміння і розбіжності.

Поняття «культура» у даному випадку визначається як устояна сукупність ціннісних орієнтирів і поведінкових стереотипів, прийня­тих у даній чи країні групі країн і засвоєних особистістю.

Національні особливості, включаючи культуру, психологію, те­мперамент і т.д. накладають відбиток на стиль менеджменту, як спо­собу розуміння й рішення соціально-економічних завдань і створення необхідних організаційних умов для ефективного функціонування підприємств.

Менеджер з міжнародної діяльності зіштовхується з особливос­тями стиля менеджменту в приймаючій країні з перших же кроків своєї діяльності. Фахівці із глобального менеджменту виділяють сім основних елементів зовнішньоекономічної угоди, які можуть викли­кати труднощі у перший період діяльності міжнародного менеджера в приймаючій країні:

1. Атмосфера переговорів з новим іноземним партнером. Тут мора­льну перевагу мають партнери, на території країни яких відбува­ються переговори. Вони мають менші витрати в період переговорів і краще забезпечені оперативною інформацією про стан місцевого ринку.

2. Культурні й історичні особливості приймаючої країни, їхнє знання

допомагає швидше адаптуватися до ділового клімату, легше знахо­дити загальну мову з місцевими споживачами й постачальниками.

3. Ідеологія приймаючої країни (націоналізм, ісламський фундаменталізм, китайський патріотизм і т.д.) значно впливає на організацію бізнесу й функціонування іноземного підприємства.

4. Бюрократичні традиції можуть затягти становлення підприємни­цької діяльності в приймаючій країні на тривалий час. Наприклад, переговори про організацію ресторанів «Макдональдс» у Росії три­вали близько 10 років.

5. Закони приймаючої країни повинні бути вивчені міжнародним ме­неджером і строго дотримуватися.

6. Різні грошові системи в значній мірі ускладнюють діяльність зако­рдонної філії міжнародної компанії в приймаючій країні.

7. Політична й економічна нестабільність у приймаючій країні може служити причиною несподіваних і різких змін у діяльності закор­донної філії міжнародної компанії й приймаючій країні.

З великою часткою гумору менеджери з Європейського Союзу показали на плакаті, вивішеному в штаб-квартирі ЄС у Брюсселі, труднощі міжнародного менеджера, який зіштовхується у своїй робо­ті з національними особливостями робітників та службовців на під­приємствах країн - членів ЄС, що різко відрізняються друг від друга.

Спробуйте зробити загальноєвропейський стиль менеджменту, якщо:

- німці не розуміють гумор

- фіни мовчазні

- їжа англійців складається з немислимих сумішей

- у люксембуржців зоряна хвороба

- французи за кермом непередбачені

- іспанців розпирає гордість

- Італійці емоційні

- голландці скупі

- бельгійця не застанеш на робочому місці

- техніку складніше кувалди португальці освоїти не мо­жуть

- шведи надто прямолінійні

- греки неорганізовані

- ірландці люблять випити

- австрійці нетерплячі

Виділяється три основних стиля менеджменту: західний, євро­пейських та азіатський.

Західний стиль менеджментухарактеризується високою інди­відуальною відповідальністю та самоствердженням керівників окре­мих напрямків бізнесу на фірмі. Найбільш яскравими представниками західного стиля менеджменту та американські менеджери. Для аме­риканського менеджменту характерні наступні особливості:

1) співробітники фірми не відрізняються почуттям відданості до сво­єї компанії і готові покинути її негайно при наявності іншої, більш вигідної роботи;

2) рішення приймає один керівник, а його підлеглі допомагають йо­му знайти шляхи до рішення на основі аналізу витрат виробницт­ва, збуту та можливого прибутку;

3) виробничі відносини ніколи не сполучуються з особистими, нефо­рмальними;

4) робітник оцінюється виключно на підставі власних вчинків та до­сягнень, вища похвала - вираз: „Це людина, яка сама себе зроби­ла";

5) управління підприємствами здійснюється на основі чітко розроб­лених систем і правил;

6) індивідуальний підхід до кожного робітника та індивідуальна сис­тема заохочення;

7) сувора субординація.

Європейський стиль менеджментускладається з декількох ви­дів, що характерні для таких крупних країн, як ФРГ, Великобританія та інші.

Германський менеджмент характеризується передбачливість, високою дисципліною; високим ступенем централізації та формаліза­ції управління; розробкою детальних законів і правил поведінки.

З середини 60-х років XX століття в Академії управлінських ка­дрів в м. Бад-Грцбурзі під керівництвом Райнхарда Хена поетапно була розроблена модель управління, яка під назвою „модель Гарцбурга" знайшла широке застосування на німецьких підприємствах, її сут­ність полягає у перенесенні відповідальності на нижчі рівні управління, а основна ідея -- це передача права прийняття підприєм­ницьких рішень особам найбільш компетентним у відповідному пи­танні. Особливість цієї моделі -- взаємодія та рівні права всіх співро­бітників.

„Модель Гарцбурга" ставить високі вимоги і до рядових співробітників, і до керівників всіх рівнів, що знаходить відображення в де­тально зафіксованих посадових обов'язках. Згідно з цією моделлю на підприємствах передбачається використання колегіального співробі­тництва, під яким слід розуміти взаємодію співробітників, пов'язаних один з одним покладеними на них завданнями і повноваженнями, але без взаємного підпорядкування на основі взаємної виручки та прин­ципів порядності. Робітники знаходяться у рівних умовах по відно­шенню один до одного. Ніхто не повинен давати вказівок іншому і не зобов'язаний виконувати вказівки своїх колег. Важливими елемента­ми колегіального співробітництва є горизонтальна інформація, взає­мне інформування, можливість спитати і надати пораду, самокоординація, повага до самостійності співробітника в його діях і прийнятті рішення.

Для англійського менеджменту характерно:

1) глибока повага до національних, державних та інших традицій;

2) підвищення уваги до скорочення витрат виробництва;

3) ретельне проведення НДДКР та прискорене освоєння виробництва наукоємних виробів;

4) гнучкість у використанні технологічних процесів (якщо в Германії зміні прийнятих технологічних інструкцій передують тривалі по­годження, то на англійських фірмах модернізація та удосконален­ня технологічних процесів здійснюється швидко, без тривалих бюрократичних процедур);

5) увага до деталей та тонкощів виробництва;

6) порівняльне низка ціна робочої сили;

7) встановлення конструктивних виробничих відносин, що передба­чають необхідність моральної підтримки робітників зі сторони менеджерів в процесів виробництва.

Азіатський стиль менеджментупредставлений в основному японським менеджментом, основою якого є управління людьми, людськими ресурсами. У протилежність широко розповсюдженому терміну „управління кадрами" японські керівники та фахівці відда­ють перевагу терміну „управління людьми", підкреслюючи цим не­обхідність всієї сукупності методів впливу на персонал фірми, вклю­чаючи засновані на глибокому розумінні людської психології ефекти­вні соціально-психологічні методи.

Основними характеристиками японського менеджменту є:

1) акценти на „м'які" сітьові структури, коли міжфірмові відносини засновані не на формальній підставі з оформленням відповідних угод, а на довірі, взаєморозумінні, родинних та дружніх відноси­нах керівників компаній;

2) високий рівень освіти менеджерів, безперервне підвищення їх ква­ліфікації, почуття співучасті у відносинах підлеглого з керівника­ми;

3) віра в успіх стратегічних планів компанії і довіра партнерів один до одного:

4) розуміння важливості спільного внеску в загальну справу розвитку фірми;

5) використання „системи синьйоризму" при розробці політики про­сування, яка означає, що при виборі кандидата на посаду визнача­льними факторами є вік і стаж роботи;

6) відсутність чітких посадових інструкцій, які визначають перелік обов'язків робітника;

7) комплексна система оцінки ефективності робітників, що базується на оцінці співробітника його керівництвом, колегами, які займа­ють однакове з даним робітником положення, в меншому ступені підлеглими робітниками, а також на самозвітах;

8) заохочення приватних та прямих зв'язків між робітниками фірми;

9) участь середньої ланки управління у виробленні рішення шляхом погодження та обговорення проектів рішення не тільки з керівни­ками, але й з персоналом відповідного підрозділу; дотримання принципу одноголосності при прийнятті рішень.

На основі досліджень японського стиля менеджменту можна зробити висновок, що практику японського менеджменту входять наступні типові заходи:

ранкова зарядка для всіх співробітників фірми; - формений одяг у робочий час;

щоденні наради керівників з прийняттям рішень методом кон­сенсусу; виховання відданості компанії як умова роботи в ній; обов'язкова нагорода преміями за успіхи в праці; функціонування „гуртків якості" і груп „нуль дефектів", в які входять робітники, менеджери, керівники компанії; одна їдальня для керівників та робочих і періодичні неформа­льні вечері „по-сімейному" всіх робітників компанії, що під­креслює дружелюбний клімат в колективі фірми і демократизм її керівництва; відсутність кабінетів у керівників департаментів, які віддають перевагу розміщенню робочого місця у спільному приміщенні з підлеглими, щоб показувати їм приклад працьовитості; визначальним моментом в оплаті праці і просуванні по службі є стаж роботи на фірмі; довічне прийняття на роботу; делікатне звернення керівників до підлеглих, включаючи не прямі вказівки, а непрямі натяки на необхідність виконання тих або інших заходів; практика постачання „точно в термін", що дає можливість зві­льнитися від великих складських приміщень та дисциплінує персонал фірми; мінімальний час на перерви у виробничому процесі; надання пенсійної допомоги всім членам родини робочого або службовця після виходу його на пенсію.

Переваги японського стиля менеджменту прояв­ляються і в Інших країнах. Наприклад, в началі 90-х років XX ст. германська компанія “Порше", що виробляє ав­томобілі „для людей з добрим смаком, молодою душою та великим достатком", опинилась на грані банкрутс­тва і повної втрати незалежності через різке падіння продажу і втрати контролю керівництва фірми за зро­стання витрат виробництва. Компанію вже готові бу­ли придбати германські автогіганти „Мерседес-Бенц", „БМВ" й „Фольксваген". Врятувало незалежність „Порше" рішення адміністрації „краще вилікуватися за до­помогою чужого досвіду, ніж згинути від недоліку свого" і запросити фахівців японської консультаційної фірми „Син гидзюцу" (в переводе - нова технологія). Японські фахівці здійснили перебудову на „Порше" за три роки. В результаті складальний конвеєр став коротше, зникли декілька ділянок і підсобних приміщень, територія заво­ду зменшилася на 30%, а темп збирання автомобілів зріс майже на 40% і скоротився виробничий брак.

Одним з вирішальних моментів стала зміна німе­цької дисципліни і педантизму на творчу атмосферу, створену японським менеджментом. Робота здійсню­валась на тому ж самому обладнанні з тими ж робочи­ми та інженерами, які під впливом японського менедж­менту визнали привабливість раціоналізації і подають в місяць до двох з половиною тисяч пропозицій-ініціатив, спрямованих на вдосконалення модернізованого японцями трудового процесу.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
5. Артеріальний пульс, основні параметри
6. Архітектура в стилі рококо
7. Архітектура в стилі рококо
8. Банківська система та її основні функції
9. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
10. Будова й основні елементи машини
11. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
12. Бюджетування (основні поняття, механізм).

Переглядів: 1805