МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Основні стилі менеджменту.План Тема : Стилі управління в міжнародному бізнесі Контрольні питання 1. Розкрийте сутність, ціль та задачі міжнародного менеджменту. 2. Вкажіть основні напрямки розвитку міжнародного менеджменту 3. В чому полягає головна особливість міжнародного менеджменту. Розкрийте зміст основних культурних інструментів, за допомогою яких вирішуються проблеми міжнародної фірми. 4. Що таке транснаціональна корпорація? 5. Вкажіть особливості основних функцій менеджменту для транснаціональних корпорацій. 6. В чому полягає специфіка функції планування у ТНК? 7. Які особливості управління персоналом ТНК? 8. У чому проблеми контролю в системі міжнародного менеджменту?
ЛЕКЦІЯ №
1. Основні стилі менеджменту.
2. Стилі ведення переговорів.
ЛІТЕРАТУРА.
1.Балабанова Л.В., Полонська Л.А., Савельєва К.В., Германчук А.М., Гашло О.О., Менеджмент: підручник.-Донецьк (ДонНУЕТ), 2009.-322с.-(школа маркетингового менеджменту). с.287-303. Розширення зовнішньоекономічної діяльності українських компаній обумовлює інтенсифікацію контактів їхніх керівників і персоналу з закордонними партнерами. Це відбувається в ході відвідування виставок і конференцій, ведення переговорів, здійснення спільної діяльності, наймання іноземних фахівців, керування закордонними філіями і т.д. Взаємодія з національними партнерами - це завжди зіткнення різних національних культур у цілому і бізнесі культур зокрема. Саме тому в ділових відносинах між представниками різних країн настільки часто виникають непорозуміння і розбіжності. Поняття «культура» у даному випадку визначається як устояна сукупність ціннісних орієнтирів і поведінкових стереотипів, прийнятих у даній чи країні групі країн і засвоєних особистістю. Національні особливості, включаючи культуру, психологію, темперамент і т.д. накладають відбиток на стиль менеджменту, як способу розуміння й рішення соціально-економічних завдань і створення необхідних організаційних умов для ефективного функціонування підприємств. Менеджер з міжнародної діяльності зіштовхується з особливостями стиля менеджменту в приймаючій країні з перших же кроків своєї діяльності. Фахівці із глобального менеджменту виділяють сім основних елементів зовнішньоекономічної угоди, які можуть викликати труднощі у перший період діяльності міжнародного менеджера в приймаючій країні: 1. Атмосфера переговорів з новим іноземним партнером. Тут моральну перевагу мають партнери, на території країни яких відбуваються переговори. Вони мають менші витрати в період переговорів і краще забезпечені оперативною інформацією про стан місцевого ринку. 2. Культурні й історичні особливості приймаючої країни, їхнє знання допомагає швидше адаптуватися до ділового клімату, легше знаходити загальну мову з місцевими споживачами й постачальниками. 3. Ідеологія приймаючої країни (націоналізм, ісламський фундаменталізм, китайський патріотизм і т.д.) значно впливає на організацію бізнесу й функціонування іноземного підприємства. 4. Бюрократичні традиції можуть затягти становлення підприємницької діяльності в приймаючій країні на тривалий час. Наприклад, переговори про організацію ресторанів «Макдональдс» у Росії тривали близько 10 років. 5. Закони приймаючої країни повинні бути вивчені міжнародним менеджером і строго дотримуватися. 6. Різні грошові системи в значній мірі ускладнюють діяльність закордонної філії міжнародної компанії в приймаючій країні. 7. Політична й економічна нестабільність у приймаючій країні може служити причиною несподіваних і різких змін у діяльності закордонної філії міжнародної компанії й приймаючій країні. З великою часткою гумору менеджери з Європейського Союзу показали на плакаті, вивішеному в штаб-квартирі ЄС у Брюсселі, труднощі міжнародного менеджера, який зіштовхується у своїй роботі з національними особливостями робітників та службовців на підприємствах країн - членів ЄС, що різко відрізняються друг від друга. Спробуйте зробити загальноєвропейський стиль менеджменту, якщо: - німці не розуміють гумор - фіни мовчазні - їжа англійців складається з немислимих сумішей - у люксембуржців зоряна хвороба - французи за кермом непередбачені - іспанців розпирає гордість - Італійці емоційні - голландці скупі - бельгійця не застанеш на робочому місці - техніку складніше кувалди португальці освоїти не можуть - шведи надто прямолінійні - греки неорганізовані - ірландці люблять випити - австрійці нетерплячі Виділяється три основних стиля менеджменту: західний, європейських та азіатський. Західний стиль менеджментухарактеризується високою індивідуальною відповідальністю та самоствердженням керівників окремих напрямків бізнесу на фірмі. Найбільш яскравими представниками західного стиля менеджменту та американські менеджери. Для американського менеджменту характерні наступні особливості: 1) співробітники фірми не відрізняються почуттям відданості до своєї компанії і готові покинути її негайно при наявності іншої, більш вигідної роботи; 2) рішення приймає один керівник, а його підлеглі допомагають йому знайти шляхи до рішення на основі аналізу витрат виробництва, збуту та можливого прибутку; 3) виробничі відносини ніколи не сполучуються з особистими, неформальними; 4) робітник оцінюється виключно на підставі власних вчинків та досягнень, вища похвала - вираз: „Це людина, яка сама себе зробила"; 5) управління підприємствами здійснюється на основі чітко розроблених систем і правил; 6) індивідуальний підхід до кожного робітника та індивідуальна система заохочення; 7) сувора субординація. Європейський стиль менеджментускладається з декількох видів, що характерні для таких крупних країн, як ФРГ, Великобританія та інші. Германський менеджмент характеризується передбачливість, високою дисципліною; високим ступенем централізації та формалізації управління; розробкою детальних законів і правил поведінки. З середини 60-х років XX століття в Академії управлінських кадрів в м. Бад-Грцбурзі під керівництвом Райнхарда Хена поетапно була розроблена модель управління, яка під назвою „модель Гарцбурга" знайшла широке застосування на німецьких підприємствах, її сутність полягає у перенесенні відповідальності на нижчі рівні управління, а основна ідея -- це передача права прийняття підприємницьких рішень особам найбільш компетентним у відповідному питанні. Особливість цієї моделі -- взаємодія та рівні права всіх співробітників. „Модель Гарцбурга" ставить високі вимоги і до рядових співробітників, і до керівників всіх рівнів, що знаходить відображення в детально зафіксованих посадових обов'язках. Згідно з цією моделлю на підприємствах передбачається використання колегіального співробітництва, під яким слід розуміти взаємодію співробітників, пов'язаних один з одним покладеними на них завданнями і повноваженнями, але без взаємного підпорядкування на основі взаємної виручки та принципів порядності. Робітники знаходяться у рівних умовах по відношенню один до одного. Ніхто не повинен давати вказівок іншому і не зобов'язаний виконувати вказівки своїх колег. Важливими елементами колегіального співробітництва є горизонтальна інформація, взаємне інформування, можливість спитати і надати пораду, самокоординація, повага до самостійності співробітника в його діях і прийнятті рішення. Для англійського менеджменту характерно: 1) глибока повага до національних, державних та інших традицій; 2) підвищення уваги до скорочення витрат виробництва; 3) ретельне проведення НДДКР та прискорене освоєння виробництва наукоємних виробів; 4) гнучкість у використанні технологічних процесів (якщо в Германії зміні прийнятих технологічних інструкцій передують тривалі погодження, то на англійських фірмах модернізація та удосконалення технологічних процесів здійснюється швидко, без тривалих бюрократичних процедур); 5) увага до деталей та тонкощів виробництва; 6) порівняльне низка ціна робочої сили; 7) встановлення конструктивних виробничих відносин, що передбачають необхідність моральної підтримки робітників зі сторони менеджерів в процесів виробництва. Азіатський стиль менеджментупредставлений в основному японським менеджментом, основою якого є управління людьми, людськими ресурсами. У протилежність широко розповсюдженому терміну „управління кадрами" японські керівники та фахівці віддають перевагу терміну „управління людьми", підкреслюючи цим необхідність всієї сукупності методів впливу на персонал фірми, включаючи засновані на глибокому розумінні людської психології ефективні соціально-психологічні методи. Основними характеристиками японського менеджменту є: 1) акценти на „м'які" сітьові структури, коли міжфірмові відносини засновані не на формальній підставі з оформленням відповідних угод, а на довірі, взаєморозумінні, родинних та дружніх відносинах керівників компаній; 2) високий рівень освіти менеджерів, безперервне підвищення їх кваліфікації, почуття співучасті у відносинах підлеглого з керівниками; 3) віра в успіх стратегічних планів компанії і довіра партнерів один до одного: 4) розуміння важливості спільного внеску в загальну справу розвитку фірми; 5) використання „системи синьйоризму" при розробці політики просування, яка означає, що при виборі кандидата на посаду визначальними факторами є вік і стаж роботи; 6) відсутність чітких посадових інструкцій, які визначають перелік обов'язків робітника; 7) комплексна система оцінки ефективності робітників, що базується на оцінці співробітника його керівництвом, колегами, які займають однакове з даним робітником положення, в меншому ступені підлеглими робітниками, а також на самозвітах; 8) заохочення приватних та прямих зв'язків між робітниками фірми; 9) участь середньої ланки управління у виробленні рішення шляхом погодження та обговорення проектів рішення не тільки з керівниками, але й з персоналом відповідного підрозділу; дотримання принципу одноголосності при прийнятті рішень. На основі досліджень японського стиля менеджменту можна зробити висновок, що практику японського менеджменту входять наступні типові заходи: ранкова зарядка для всіх співробітників фірми; - формений одяг у робочий час; щоденні наради керівників з прийняттям рішень методом консенсусу; виховання відданості компанії як умова роботи в ній; обов'язкова нагорода преміями за успіхи в праці; функціонування „гуртків якості" і груп „нуль дефектів", в які входять робітники, менеджери, керівники компанії; одна їдальня для керівників та робочих і періодичні неформальні вечері „по-сімейному" всіх робітників компанії, що підкреслює дружелюбний клімат в колективі фірми і демократизм її керівництва; відсутність кабінетів у керівників департаментів, які віддають перевагу розміщенню робочого місця у спільному приміщенні з підлеглими, щоб показувати їм приклад працьовитості; визначальним моментом в оплаті праці і просуванні по службі є стаж роботи на фірмі; довічне прийняття на роботу; делікатне звернення керівників до підлеглих, включаючи не прямі вказівки, а непрямі натяки на необхідність виконання тих або інших заходів; практика постачання „точно в термін", що дає можливість звільнитися від великих складських приміщень та дисциплінує персонал фірми; мінімальний час на перерви у виробничому процесі; надання пенсійної допомоги всім членам родини робочого або службовця після виходу його на пенсію. Переваги японського стиля менеджменту проявляються і в Інших країнах. Наприклад, в началі 90-х років XX ст. германська компанія “Порше", що виробляє автомобілі „для людей з добрим смаком, молодою душою та великим достатком", опинилась на грані банкрутства і повної втрати незалежності через різке падіння продажу і втрати контролю керівництва фірми за зростання витрат виробництва. Компанію вже готові були придбати германські автогіганти „Мерседес-Бенц", „БМВ" й „Фольксваген". Врятувало незалежність „Порше" рішення адміністрації „краще вилікуватися за допомогою чужого досвіду, ніж згинути від недоліку свого" і запросити фахівців японської консультаційної фірми „Син гидзюцу" (в переводе - нова технологія). Японські фахівці здійснили перебудову на „Порше" за три роки. В результаті складальний конвеєр став коротше, зникли декілька ділянок і підсобних приміщень, територія заводу зменшилася на 30%, а темп збирання автомобілів зріс майже на 40% і скоротився виробничий брак. Одним з вирішальних моментів стала зміна німецької дисципліни і педантизму на творчу атмосферу, створену японським менеджментом. Робота здійснювалась на тому ж самому обладнанні з тими ж робочими та інженерами, які під впливом японського менеджменту визнали привабливість раціоналізації і подають в місяць до двох з половиною тисяч пропозицій-ініціатив, спрямованих на вдосконалення модернізованого японцями трудового процесу.
Читайте також:
|
||||||||
|