• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція № 12

Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін,ефект гормонів

ЕПІФІЗ

Ефекти гормонів нейрогіпофіза

Інкреторні клітини ядер гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо- гіпофізарний тракт, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). Звідси ці гормони потрапляють у кров.

• Антидіуретичний гормон сприяє підсиленому зворотному всмоктуванню води в дистальних канальцях нирок, у зв’язку з чим зменшується виділення сечі і вона стає більш концентрованою.

• При збільшенні концентрації в крові антидіуретичний гормон має пресорну дію - звужує артеріоли, що призводить до підвищення артеріального тиску.

• Окситоцин посилює скорочення матки і під час пологів забезпечує нормаль­ний їх перебіг, а після пологів сприяє виділенню молока.

Епіфіз, або шишкоподібне тіло (corpus pineale), належить до проміжного мозку і знаходиться між верхніми горбиками покришки середнього мозку Його маса становить близько 0,2 г.

Від переднього кінця шишкоподібного тіла до медіальної поверхні правого та лівого таламусів натягнуті повідці. Зовні епіфіз покритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки (трабекули), що ділять паренхіму залози на часточки. В паренхімі знаходяться спеціалізовані залозисті клітини - пінеалоцити і в меншій кількості - гліальні клітини - гліоцити. В старечому віці іноді зустрічаються відкладення пісочних тіл (мозковий пісок), які надають залозі вигляду шишки.

Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах. Це здійснюється через гіпоталамо-гіпофізарну систему, з якою шишкоподібна залоза контактує через ліквор III мозкового шлуночка

• Мелатонін є антагоністом меланоцитстимулюючого гормону аденогіпофіза і бере участь у регуляції пігментного обміну.

• Мелатонін гальмує розвиток статевих функцій у дитячому віці і дію гонадотропних гормонів - у дорослому.

• Гальмує вироблення гормону росту аденогіпофізом.

• Діяльність епіфіза залежить від добового ритму. При збільшенні освітлення гальмується секреція мелатоніну, що при більшій тривалості світлового дня сприяє виділенню гонадотропних гормонів, зумовлює ріст статевих залоз, утво­рення статевих гормонів і стимулює статеву активність.

• Через аденогломерулотропін опосередковується участь епіфіза в регуляції водно-електролітного обміну.

Тема:Анатомія серця. Велике і мале коло кровообігу.

План:

1. Процес кровообігу,визначення ,значення,структури,що його здійснюють

2. Серце. Загальна характеристика , топографія

3. Будова серця:

- зовнішня будова

- внутрішня будова (стінки серця, клапани та отвори серця)

4. Вінцеве коло кровообігу

5. Межі серця (проекція меж серця на передню грудну клітку)

6. Велике і мале колокровообігу.

Самостійне вивчення теми:

Судини,види,будова стінки артерій,вен,капілярів

Виконайте завлання№10 збірника позааудиторної самостійної роботи

Література:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.323 - 327.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 196

Серцево-судинна система (система кровообігу) забезпечує обмін речовин між тканинами організму і зовнішнім середовищем, а також підтримує сталість внутрішнього середовища. Функціями системи кровообігу є транспорт поживних речовин, газів, гормонів до тканин і продуктів клітинного обміну від тканин до органів виділення.

У серцево-судинній системі виділяють:

• серце - центральний орган крово­обігу, ритмічні скорочення якого зумовлюють рух крові,

• судини - систему трубочок, по яких рухається рідина. Залежно від характеру рідини, розрізняють кровоносні та лімфатичні судини.

Кровоносні судини - це артерії, артеріоли, капіляри та венули і вени. По артеріях кров рухається від серця на периферію (до тканин), а по венах кров рухається з периферії (від тканин) до серця. Артерії за током крові галузяться на дрібніші судини аж до артеріол, що розпадаються на систему найдрібніших судин - капілярів. Капіляри мають просвіт діаметром близько 8 мкм, що майже відповідає діаметру червоних кров’яних тілець. Від капілярів починаються дрібні вени (венули), які поступово зливаються, стають більшими, і до серця кров тече по найбільших венах.

СЕРЦЕ: БУДОВА, ТОПОГРАФІЯ

Серце (cor) - це непарний порожнистий м’язовий орган, що розташований у лівій половині грудної порожнини (2/3 органа) в передньому середостінні.

За формою серце нагадує конус . Його звужена частина - верхівка - спрямована вниз, вперед і вліво, а розширена - основа - спрямована вгору і назад.

Серце має передню (груднино-реберну), нижню (діафрагмальну) і медіастинальну (легеневу) поверхні.

На поверхні серця розрізняють вінцеву борозну, яка розміщується поперечно і є межею між передсердями і шлуночками. На передній поверхні серця проходить передня міжшлуночкова борозна, а на нижній - задня міжшлуночкова борозна. Ці борозни з’єднуються між собою в ділянці верхівки серця.

Стінка серця побудована із трьох шарів: ендокарда (внутрішнього), міокар­да (середнього) та епікарда (зовнішнього).

Ендокард (endocardium) вистеляє всі камери серця й утворює його клапани.

Міокард (myocardium) складається із особливої серцевої посмугованої м’язової тканини. її скорочення не залежить від нашої волі. Розрізняють міокард передсердь і міокард шлуночків, м’язові пучки яких між собою не сполучаються. Почерговість і ритмічність скороченняшлуночків і передсердь відбувається за рахунок провідної системи серця, яка представлена м’язовими волокнами особливої будови, що утворюють пучки і вузли.

Епікард (epicardium) утворений тонкою пластинкою сполучної тканини та шаром клітин епітеліального характеру і є вісцеральним листком навколосер­цевої серозної оболонки - перикарда.

Крім серця, епікард покриває початкові частини великих судин, що виходять або входять у серце: аорти, легеневого стовбура, нижньої та верхньої порожнистих венюСерозний перикард має дві пластинки - парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перикард, і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою - епікардом. Між цими двома пластинками знахо­диться щілиноподібна порожнина, заповнена 1-2 мл серозної рідини, яка зменшує тертя під час серцевих скорочень.

Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються . У верхній частині обох половин знаходяться передсердя - праве і ліве, а в нижній - правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка. М’язовий шар лівого шлуночка товстіший за аналогічний шар правого шлуночка. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда - сосочкові м’язи (справа - два, зліва - три). У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла .

Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин.

Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень.

Отже, в правій половині серця знаходиться венозна тих вен.

Перикард (pericardium - осердя) - це тонкий і разом з тим міцний фіброз­но-серозний

Серозний перикард має дві пластинки - парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перикард, і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою - епікардом. Між цими двома пластинками знахо­диться щілиноподібна порожнина, заповнена 1-2 мл серозної рідини, яка зменшує тертя під час серцевих скорочень.

Клапани серця утворені складками ендокарда. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапа­нами. Клапан між правими передсердям і шлуночком називається тристулковим клапаном (має три стулки) (рис. 7.3 - див. додаток). У лівій половині серця є двостулковий клапан - мітральний (рис. 7.4 - див. додаток). Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з’єднуються із сосочковими м’язами (рис. 7.5 - див. додаток), тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скоро­ченні (систолі) шлуночків. Отже, і кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. При ушкодженні стулок (ревматизм, сифіліс) передсердно-шлуночкові отвори не закриваються повністю, робота серця порушу­ється, і виникають вади серця.

Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками . При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров’ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотному току крові в шлуночки.

Проекція серця на передню стінку грудної порожнини

Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени.

На передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер’ї, на 1-2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця . Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань.

У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визна­чається методом перкусії (вистукування).

Судини серця

Артерії серця беруть початок від цибулини аорти (початкового розширеного відділу висхідної частини аорти) і оточують серце подібно до вінка, тому їх називають вінцевими артеріями.

Права вінцева артерія, a. coronaria dextra, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує із огинаючою гілкою лівої вінцевої артерії . Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова артерія, яка проходить в однойменній борозні серця .

Ліва вінцева артерія, a. coronaria sinistra, поділяється на дві гілки : передню міжшлуночкову й огинаючу. Остання є продовженням основного стовбура артерії, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує з правою вінцевою артерією. Передня міжшлуночкова артерія проходить в однойменній борозні серця і в ділянці його верхівки анастомозує із задньою міжшлуночковою артерією (гілкою правої вінцевої артерії).

Вени серця є більш чисельними, ніж артерії. Більшість із них збираються в одну широку венозну судину - вінцеву пазуху , яка розміщена на задній поверхні серця, у вінцевій борозні, і відкривається в праве передсердя.

Серце також має вени, які відкриваються безпосередньо у праве передсердя.

ВЕЛИКЕ І МАЛЕ КОЛА КРОВООБІГУ

На початку XX століття видатний учений Вільям Гарвей довів, що серцево- судинна система складається з великого і малого кіл кровообігу. Таким чином, артеріальна і венозна системи не є ізольованими, а зв’язані між собою як єдина система кровоносних судин.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка і закінчується правим передсердям Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріальну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, капіляри всього тіла, вона надходить у венули. Останні збираються спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають в нижню та верхню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя. З фізіологічної точки зору велике коло кровообігу є обмінним, чи метаболічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе до клітин необхідні поживні речовини і забирає від них продукти метаболізму.

Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка і закінчується лівим передсердям. Від правого шлуночка венозна кров по легеневій артерії над­ходить у капіляри легень, а звідти артеріальна кров через легеневі вени поверта­ється в ліве передсердя. З фізіологічної точки зору мале коло кровообігу є газо­обмінним, тому що при проходженні через легеневі капіляри кров віддає вугле­кислий газ і насичується киснем.

Серцеве коло кровообігу починається з цибулини аорти (висхідна її частина) і закінчується в правому шлуночку; воно забезпечує кров’ю і дренує (через вени) серце.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 939