Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Меркантилізм та його історичне значення.

Східної і Східної Європи.

Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи.

Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської

цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.)

2. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно-

1. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи

Протягом 16-18 ст. Європейська цивілізація перейшла від феодального до ін-

дустріального суспільства. Англійська буржуазна революція 1640-1660рр. пок-

лала початок новій історії. Сутність перехідної епохи полягала в розкладі феода-

льного господарства і появіі основних ознак індустріального суспільства, яке

внаслідок промислового перевороту в Англії і Французької буржуазної револю-

ції (1789-1794рр.) перетворилося на панівний клас.

Перехідний період характеризується значними досягненнями в галузі науки і

техніки, посиленням між- і внутрішньогалузевим поділом праці, розвитком ре-

месла.

Удосконалилися водяні млини, які застосовувалися у всіх галузях виробницт-

ва. Істотні зрушення відбулися у текстильній промисловості. Самопрядка замі-

нила веретено, горизонтальні й стрічкові ткацькі верстати – примітивні вертика-

льні. З’явилися в’язальні машини, примітивні токарні, свердлильні, шліфувальні,

гвинторізні верстати, механічні молоти тощо. Технічний прогрес охопив гірниче

і металургійне виробництво. Розвивалося доменне виробництво для добування

заліза.

В Європі почали виготовляти папір. Розвивалося книгодрукування за допомо-

гою друкованого набору, використовувалися годинникові механізми з маятни-

ком. Були сконструйовані телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр.

Відбулися агрокультурні зміни: перехід до травосіяння та багатопілля, широ-

ке застосування добрив, багаторазова оранка, порайонна спеціалізація сільського

господарства, підвищення продуктивності праці. Таким чином, всі ці технічні

передумови підготували перехід від дрібного до великого виробництва.

В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні

відкриття кінця ХV - початку XVI ст. Їх важливою економічною передумовою

була криза левантійської торгівлі з другої половини XV ст. Значним стимулом до

географічних відкриттів було золото як матеріалізація багатства.

Розвиток абсолютизму в Західній Європі створив політичні передумови для

організації великих морських експедицій для колоніальних загарбань. Монархам

потрібні були гроші для утримання війська, чиновників, двору.

За державний рахунок знаряджалися перші експедиції, що поклали початок

великим географічним відкриттям. Серед таких відкриттів успішною була подо-

рож 1497-1498 рр. Португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з

Європи в Індію через Атлантичний океан. Генуезець Христофор Колумб, підт-

риманий Іспанією у 1492 р., відкрив Америку. Першу навколосвітню подорож

здійснила експедиція Магеллана в 1519-1521 рр.

Великі географічні відкриття мали важливе значення для господарства Захід-

ної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин. Виникли

економічні зв”язки між найвіддаленішими землями і народами різної матеріаль-

ної культури. Торгові шляхи перемістилися з країн Середземного моря на океа-

ни: Атлантичний, Індійський, Тихий. Зовнішня торгівля в XVI - XVIII ст. досяг-

ла розмірів світової. До її обігу були залучені нові товари: тютюн, кава, какао,

чай та ін. Почалося формування світового ринку як складової частини індустріа-

льної економіки. Центрами світової торгівлі стали спочатку Лісабан, Севілья, з

середини XVIст.- Антверпен, у XVIIст. – Амстердам, у XVIIIст. – Лондон.

Великий приплив до Європи благородних металів зумовив так звану револю-

цію цін, яка мала значні наслідки. Збагатилися купці, прискорився перехід до

мануфактурного виробництва, росли прибутки промисловців, в аграрному укладі

європейських країн зменшилися реальні розміри фіксованої грошової ренти або

орендних платежів, а ціни на сільгосппродукцію росли.

Безпосереднім результатом великих географічних відкриттів було створення

колоніальної системи. Першими на шлях колоніального захвату стали Іспанія і

Португалія. Поступово їх витиснули Голландія, Англія, Франція, перемігши на

зовнішньому й внутрішньому ринках.

Почалася перебудова європейських економічних відносин. Розклад феодаль-

ного господарства був пов”язанний з розвитком товарного господарства; спеціа-

лізацією ремесла, що наближалася до мануфактурного поділу праці; посиленням

майнової і соціальної диференціації; формуванням великих капіталів і розвитком

розширеного відтворення.

Генезис індустріальної цивілізації пов’язана з розвитком мануфактурного

виробництва, тому господарство XVI - XVIIIст. можна охарактеризувати як ма-

нуфактурне.

Мануфактура – підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці,

вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала

великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур – розсіяна

(децентралізована) і централізована. Зародження мануфактур відбувалося у двох

напрямах: 1) торговий капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник став і

підприємцем, і купцем.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох

напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення фео-

дальної ренти на капіталістичну, зростання товарності.

Відбулися значні зрушення у сфері обігу і розподілу. Просте товарне вироб-

ництво переростало в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формували-

ся національні, європейські й світові ринки товарів і грошей. Панівну роль тут

відігравали Голландія і Англія.

Сталися радикальні зміни в організації світової торгівлі. З’явилися монопо-

льні торгові компанії, вдосконалювалися товарні біржі. Зародилася страхова

справа. Доходи розподілялися через зарплату, прибуток і ренту.

Значну роль у процесі генезису індустріальної цивілізації відіграли буржуазні

революції в Нідерландах (1566 – 1609 рр.), Англії (1640 -1660 рр.), Північній

Америці (1775 – 1783 рр. ), Франції (1789 – 1794 рр.).

Створилися монопольні торгові компанії – Левантійська, Віргінські, Гвіней-

ська, Вест-Індійська, Ост-Індійська, Російська.

Отже визначальним моментом господарського розвитку країн Західної Євро-

пи була підприємницька перебудова на ринкових засадах, формування індустрі-

ального укладу. Але на кінець XVIIIст. нові відносини перемогли частково. В Іс-

панії, Італії, Португалії запанувала феодальна реакція, економіка характеризува-

лася занепадом і відносним застоєм.

2. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південо-Східної

та Східної Європи

Для аграрної еволюції країн Центральної, Південно-Східної і Східної Європи

протягом XVI – XVIIIст. визначним було утвердження панщинно-кріпостної си-

стеми господарства. Вона характеризувалася захопленням феодалами селянських

і громадських земель, зростанням доменів і створенням великих маєтків, закрі-

паченням селян з переважно відробітковою рентою, орієнтацією господарства не

на особисті потреби феодала, а на виробництво товарної маси сільськогосподар-

ської продукції для збуту на внутрішньому і зовнішньому ринках. Цей процес в

історії має назву „повторне закріпачення селян”.

У сферах промисловості й обігу повільно розвивалося дрібне товарне і ма-

нуфактурне виробництво. Зовнішній ринок переважав над внутрішнім. Країни

Центральної і Східної Європи перетворилися на аграрно-сировинний додаток до

економічно розвинених західноєвропейських країн. Причинами цього були як

місцеві закономірності та особливості, так і загальноєвропейські економічні фак-

тори. Порівняно із Західною Європою ці країни не були готові до перебудови. В

аграрних відносинах збереглися дворянські землеволодіння, елементи особистої

та адміністративно-судової залежності селян від феодалів і відробіткова рента.

Товаризація селянських господарств була незначною. Наявність колонізаційного

земельного фонду, зокрема у Східній Німеччині, Польщі, Росії ще більше галь-

мувала темпи розвитку. Урбанізація була меншою, ніж у Західній Європі. Міста

були відносно слабко розвинені і не могли взяти на себе роль рушія суспільного

прогресу, що було властиве західноєвропейським містам. Великі географічні ві-

дкриття віддалили ці країни від головних шляхів світової торгівлі. Продукція мі-

сцевих ремесел не могла конкурувати з мануфактурними західноєвропейськими

виробами. Слов’янські народи, крім російського, не мали своєї державності, на-

лежали до багатонаціональних Російської, Австрійської держав, Речі Посполи-

тої, Туреччини.

Селянська війна в Німеччині (1524-1525рр.), народні рухи в Чехії, Угорщині,

Росії на початку XVII ст. були придушені й не закріпили прогресивних тенден-

цій розвитку.

У процесі розпаду панщинно-кріпосної системи господарства визначилися

два напрями розвитку європейських країн. У Західній Європі відновлювалося

парцелярне господарство, капіталістичні відносини утверджувалися фермерсь-

ким шляхом. У більшості країн Центральної і Східної Європи, зокрема в Росії

аграрна революція відбувалася повільно, із збереженням феодальних пережитків.

Підприємницьке сільське господарство перемогло в середині 19 ст.

3. Меркантилізм та його історичне значення

У пізньому середньовіччі (XVI - XVII ст.) феодалізм розкладається, виника-

ють капіталістичні виробничі відносини. Великі географічні відкриття сприяли

розвитку зовнішньої торгівлі, зумовили введення в обіг величезної кількості до-

рогоцінних металів за рахунок пограбування колоній. Зростання ролі ринку в

житті суспільства, ускладнення суспільно-економічних відносин - все це зумо-

вило становлення економічної теорії як самостійної науки. На перших етапах

економічна теорія виражала інтереси міцніючого класу буржуазії та прогресивні

тенденції суспільного розвитку. Тоді ж з'явився термін "політична економія".

Капіталістичні відносини почали складатися передусім у сфері торгівлі. То-

му і перша школа буржуазної політичної економії - меркантилізм - трактувала

економічний розвиток так, начебто джерелом багатства суспільства є обіг, торгі-

вля, а праця людей, зайнятих у цій сфері, особливо в галузі міжнародної торгівлі,

забезпечує нагромадження багатства, яке тоді ототожнювалося із золотом.

Один з представників меркантилізму французький економіст А. Монкретьєн

(1575 - 1621 рр.) у 1615 р. опублікував "Трактат політичної економії".

Англійський меркантиліст Томас Мен (1571 - 1641 рр.) обґрунтував, що баланс

зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього, на його думку,

потрібно "продавати щорічно на більшу суму, ніж купувати".

У Росії ця течія економічної думки була представлена І. Посошковим

(1652 - 1726 рр.). Він написав "Книгу о скудности и богатстве", в якій доводив,

що багатство країни визначається добробутом народу. Він відстоював обмежен-

ня споживання іноземних товарів, пропонував створити мануфактури для пере-

робки вітчизняної сировини і експорту переважно готових товарів з тим, щоб за-

безпечити якомога більше надходження металевих грошей в країну.

Меркантилістичні ідеї І.Посошкова поєднувалися з вимогами поліпшення стано-

вища селян.

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економічних поглядів ан-

тичного світу. Керівним принципом останнього був арістотельський поділ гос-

подарства на економіку і хрематистика із засудженням останньої як

"ненормальної". У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика -

"породження" грошей грошима. Меркантилісти шукають зв'язок між госпо-

дарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. Це було

зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.

Отже предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. Метод

дослідження меркантилістів - збирання і описування реальних фактів і часткова

їх класифікація, тобто коли прямують від конкретного до абстрактного, що є

неминучим у період зародження будь-якої науки.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення. По-перше,

багатством є тільки те, що може бути реалізованим і справді реалізується у гро-

шах; тобто багатство - це не що інше, як нагромадження грошей. По-друге, ви-

робництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому

потребує постійного заохочення і розвитку. По-третє, безпосереднім джерелом

багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші. По-

четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки

продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г – Г

– Гроші, що

породжують Гроші, - такою є формула капіталу в меркантилістів. По-п'яте, не

будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства. Обіг товарів усередині

країни, на думку меркантилістів, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших,

проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джере-

лом багатства є лише зовнішня торгівля. По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі

має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продава-

ти.

Конкретна меркантилістська політика і теорія меркантилізму пройшла два

етапи в своєму розвиткові. Це ранній меркантилізм, або монетарна система, роз-

винутий меркантилізм. Ранній меркантилізм виник ще до епохи великих

географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму бу-

ли Вільям Стаффорд і Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній меркантилізм

ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше,

залучити в країну якомога більше грошей із-за кордону, по-друге, - зберегти

гроші саме в цій країні. Звідси поставала вимога якнайбільшого нагромадження

грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення.

Властиві монетарному меркантилізму XVI ст. заходи - заборона вивезення

грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота й срібла там, де це

було можливим, встановлення високого імпортного мита, зниження позичкового

проценту - неодноразово впроваджувалися, наприклад, в Іспанії, але не дали

очікуваних результатів.

У другій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюється

системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту в XVII ст.

Основними представниками його були Томас Мен в Англії, Антуан Монкретьєн

у Франції, Антоніо С'єрра в Італії. Виникла система меркантилізму, для якої ха-

рактерна теорія грошового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі

сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням

скасування заборони вивезення грошей, обмеження імпорту іноземних товарів;

форсування експорту національної продукції, передусім промислової; завоюван-

ня ринків, у тому числі колоніальних, і забезпечення активного торгового саль-

до, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів,

ввезених у країну. З цією метою заохочувався розвиток промисловості, що ви-

робляла товари на експорт, розширювалося мореплавство. На перший план ви-

сувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найкращий засіб для за-

безпечення інтенсивного розвитку експорту. Держава запроваджувала систему

митних заходів: ввезення іноземних товарів, що конкурують з вітчизняними, а

також вивезення сировини, яку можна було б переробити всередині країни, опо-

датковуються високим митом. І навпаки, встановлюються заохочувальні премії

за експорт деяких вітчизняних товарів. Отже в центрі уваги всіх меркантилістів

була проблема збагачення країни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічна думка Середньовіччя.	\|	Особливості промислового розвитку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.